Постанова

від 20.08.2013 по справі 907/407/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 907/407/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін :

від позивача (апелянта): Мікрюков С. В. ( представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" № 01-16/юр-259 від 20.06.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2013 року (суддя В.С.Русняк.)

у справі за № 907/407/13

за позовом ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород,

до відповідача Селянського фермерського господарства "Ласточка", с. Дерцен, Мукачівського району, Закарпатської області

про стягнення заборгованості за Договором кредиту №01-1/3к-99 від 13 липня 2006 року в розмірі 307272,33 грн.

В С Т А Н О В И В :

рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.06.13 року у справі № 907/407/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Селянського фермерського господарства „Ласточка" на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк" 3% річних та відсотки за користування кредитними коштами на суму 65 444,38 грн., а також суму 1 308,88 грн. судових витрат. В решті позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 241827,95 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що укладений між сторонами договір кредиту було розірвано за рішенням суду, а тому стягненню підлягає лише частина відсотків за користування кредитними коштами до прийняття такого рішення про розірвання договору, оскільки таке припиняє всі зобов'язання між сторонами. Вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на те, що вони виступають способом захисту майнових прав та обов'язків кредитора за умов невиконання зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 241827,95 грн. скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов повністю. Свої доводи мотивує тим, що розірвання договору залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, а відтак вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягають стягненню в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, поясненням представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Між ТОВ КБ " Коопінвестбанк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" та Селянським фермерським господарством „Ласточка" був укладений Кредитний договір № 02-1/3к-99 (далі - договір) та Додаткові угоди до нього за " 1 від 07.09.2006 р., № 2 від 07.09.2006 р., №3 від 02.04.2007 р., №4 від 21.11.2007 р., №5 від 01.12.2008 р., №6 від 20.07.2009 р., на підставі яких Боржнику було надано кредит в сумі 555 000,00 гривень, зі строком повернення до 10.07.2010р. та сплатою 24,0 % відсотків річних.

У з'язку з невиконанням боржником зобов'язань за цим договором, 15.04.2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про розірвання Договору кредиту 02-1/3к-99 від 13.07.2006 р. та стягнення 644 399,39 грн.: 555 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; та 89 399,39 грн. - заборгованість із сплати відсотків за користування кредитом.

01.06.2010 року рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №18/37 позов було задоволено повністю. Розірвано договір кредиту 02-1/3к-99 від 13.07.2006 р. та стягнуто 644399,39 грн. заборгованості. Про примусове виконання даного рішення 14.06.2010 року судом було видано наказ. Постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 12.02.2013 року повернуто виконавчий документ стягувачеві (позивачу) у зв'язку не реалізацією з прилюдних з торгів майна боржника (відповідача).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний платити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України (Глава 50 «Припинення зобов'язання») рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник прострочив виконання зобов'язання за Договором в сумі 555000,0 грн. Після рішення суду про розірвання договору від 01.06.2010 року заборгованості не повернув, що також підтверджується Довідкою ПАТ «Комінвестбанк» (а.с.49) про відсутність поступлення коштів в рахунок погашення заборгованості по Договору кредиту. Отже, 3% річних правомірно були нараховані на основну прострочену суму заборгованості по договору кредиту (а.с.27).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 49676,30 грн., нарахованих на основну суму заборгованості по договору кредиту.

Скаржник (позивач) також просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами в сумі 257 596,03 грн. за період з 15 квітня 2010 року по 09 квітня 2013 року.

Судом цю вимогу було задоволено частково, стягнуто заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами згідно поданих розрахунків в розмірі 15768,08 грн. з 15.04.2010 року по 01.06.2010 року (прийняття рішення про розірвання договору), в решті суми відсотків 241827,95 грн. - було відмовлено. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 3.7. Договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за фактичну кількість днів користування кредитом.

Згідно п.4.2.7 Договору позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій у відповідності з цим договором.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Договір кредиту було укладено до 10.07.2010 року. Однак позивач скористався своїм правом саме на розірвання договору кредиту в судовому порядку, внаслідок чого рішенням суду від 01.06.2010 року цей договір було розірвано.

Згідно приписів ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Розірвання договору є припиненням договірного зобов'язання на майбутнє, зникненням правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припиненням їхніх прав та обов'язків за договором.

В даному випадку підставою кредитного зобов'язання, зокрема і зобов'язання по сплаті відсотків за користування коштами, був договір, отже, зобов'язання сторін за договором припинилося з його розірванням на вимогу позивача в судовому порядку.

Позивач покликається на ст.1048 ЦК України та зазначає, що відсотки за користування коштами повинні нараховуватися до повного виконання зобов'язання за договором.

Однак згідно ч.1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою.

Зокрема договором кредиту був встановлений його строк та термін дії, однак такі умови договору припинили свою дію у зв'язку з розірванням договору на вимогу позивача.

Позивач, покликається на судову практику та зазначає, що розірвання договору залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору. Однак в даному випадку він ототожнює поняття розірвання договору та дострокове стягнення кредиту за договором. Таке твердження є помилковим з огляду на різні підстави та наслідки таких юридично значущих дій.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом допущено описку в частині зазначення періоду, за який було відмовлено у стягненні відсотків за користування кредитними коштами. Зокрема, позивач просив стягнути такі з 15.04.2010 року по 09.04.2013 року. Судом стягнуто відсотки за користування кредитними коштами з 15.04.2010 року по 01.06.2010 року та відмовлено у стягненні таких з 25.06.2010 року по 09.04.2013 року. Хоча правильним має бути період відмови з 02.06.2010 року, після прийняття рішення про розірвання договору.

Однак така описка не призводить до необхідності зміни чи скасування рішення, оскільки сума відсотків за користування кредитними коштами, визначена судом, є правильною - 241827,95 грн. (позивач просив стягнути 257596,03 грн., судом задоволено - 15768,08 грн., у різниці - 241827,95 грн. - відмовлено)

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду першої інстанції законодавству та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору, в порядку вимог ст. 49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

рішення господарського суду Закарпатської області від 11.06.2013 року у справі за № 907/407/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" № 01-16/юр-259 від 20.06.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 23.08.13р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.