Постанова

від 19.08.2013 по справі 812/5064/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2013 року Справа № 812/5064/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Самойленко М.В. (керівник),

Корчевний А.В. (довіреність від 30.05.2013 б/н),

від відповідача - Шуст Ю.В. (довіреність від 26.06.2013 № 352/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінивши державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21 травня 2013 року на підставі акту перевірки від 26 квітня 2013 року №792/22-6/30091783 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за період вересень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-серпень 2010 року, винесені податкові повідомлення-рішення № 0000192220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35088,75 грн., № 000020220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21730,00 грн.

Висновками акта від 26 квітня 2013 року № 792/22-6/30091783 встановлено порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28072,15 грн.; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період з 01 квітня 2010 року по 31 серпня 2010 року занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 17384,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту та вважає, що податкові повідомлення-рішення є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що порушують його права, а отже підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивач надав всі первинні документи (договори, накладні, тощо), які належить складати під час поставки товарів та на підставі яких формується податковий та бухгалтерський облік, претензії з боку відповідача щодо складу або неповноти цих документів відсутні.

Позивач має всі фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення дій, які становили зміст господарської операції - придбання дизельного палива, обладнання (клапани-перемикачі) та автомобільних шин пневматичних у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, позивач не мав та не має дефектів у правовому статусі. Під час здійснення господарських операцій з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач був зареєстрований у встановленому законом порядку юридичною особою та платником податку на додану вартість. У свою чергу, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно з офіційно оприлюдненими даними щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість на сайті Міністерства доходів і зборів, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» було платником податку на додану вартість 25 березня 2011 року.

Позивач зазначає, що придбання товару здійснювалось з метою використання у подальшій господарській діяльності, придбані клапани-перемикачі були використані у власній господарській діяльності під час заміни відповідного зношеного обладнання, шини пневматичні були встановлені на вантажні автомобілі та причепи для здійснення господарської діяльності з доставки вуглекислоти.

Стосовно використання в акті перевірки постанови Шевченківського районного суду м. Києва, позивач зазначає, що постанова не є вироком суду в кримінальні справі, тому обставини, викладені в ній, не можуть бути визнані встановленими.

Крім того, Господарським судом Луганської області 30 жовтня 2012 року винесено рішення за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 серпня 2009 року № 26-8/7. Цим рішенням Господарський суд Луганської області відмовив ПП «ВКФ «Сварог» у задоволенні позову, зазначивши, що у судовому засіданні підтверджено факт отримання товару та оплати за нього.

Посилання відповідача на безтоварність поставки у зв'язку з зазначенням в податковій накладній замість форми цивільно-правового договору розрахунки-фактури є безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної не віднесено цивільно-правовий договір.

Стосовно посилання відповідача на обов'язкову сертифікацію товарів, позивач зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах.

Висновок в акті перевірки про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій на підставі відсутності печаток суб'єктів господарювання є безпідставним, оскільки наявність товарно-транспортних накладних свідчить про те, що товар доставлявся на адресу позивача, ніяких наслідків для позивача товарно-транспорті накладні як документ не має, оскільки позивач не був замовником при перевезенні, не сплачував послуги за перевезення та не мав з ними ніяких договірних відносин. Товарно-транспорті накладні також не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки ці документи не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач вважає, що ним правомірно нараховані податкові зобов'язання, оскільки позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період, за який проводилась перевірка, в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписах ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач вважає, що правомірно розрахував та сплатив податок на прибуток підприємств та сформував податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, за який проводилась перевірка, а висновок акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства в цей період є помилковими.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, про що надав заперечення проти позву у яких зазначив, що згідно наданих до перевірки документів та пояснень посадових осіб, підставою для здійснення товарно-господарських відносин між ПП «ВКФ «Сварог» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2008 році був договір купівлі-продажу від 04 січня 2008 року № 04-1/1, у 2009 році - від 26 серпня 2009 року № 26-8/7.

На підтвердження виконання вказаних договорів до перевірки надані податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». В ході перевірки були досліджені податкові, видаткові накладні та платіжні доручення на товар, який ніби то отримував позивач від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Однак серед наданих до перевірки документів не встановлено дорожніх листів, сертифікатів якості. Крім того в товарно-транспортних накладних відсутні печатки суб'єктів господарювання, а пунктом навантаження товару зазначено Лисичанськ-17, в той час як адреса постачальника є АДРЕСА_2

Крім того, відповідач зазначає, що в податкових накладних, виписаних ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на адресу ПП «ВКФ «Сварог» за вересень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-серпень 2010 року замість форм цивільно-правового договору зазначено розрахунки-фактури. У зв'язку з ненаданням до перевірки копій розрахунків-фактур, які зазначено у податкових накладних замість форми цивільно-правового договору, не можливо встановити на виконання якого договору було виписано вищезазначені податкові накладні. Таким чином, вищезазначені податкові накладні не можуть бути належними доказами правомірності формування податкового кредиту ПП «ВКФ «Сварог» за господарськими відносинами з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Що стосується використання постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 1п-329/11, як належного доказу, відповідач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на дану норму, постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 1п-329/11 встановлена обставина, яка не підлягає доказуванню, а саме, що у розпорядженні невстановлених осіб знаходилась печатка ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка використовувалась в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) товарно-матеріальних цінностей, надання, виконання (отримання) робіт та послуг від імені «підставного» директора ОСОБА_4

Отже вирок Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 1п-329/11 є доказом правомірності прийнятих державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м Луганська податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне підприємство «ВКФ «Сварог» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 07 жовтня 1998 року (т.1 а.с. 26, 27).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «ВКФ «Сварог» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 300917812343, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23 липня 2007 року № 100054525 (т.1 а.с. 23).

На підставі наказу від 17 квітня 2013 року № 457 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок податкового контролю, згідно п.п.20.1.4 п.20.4 ст.20, п.п75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11, п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «ВКФ «Сварог» (код за ЄДРПОУ 30091783) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», код за ЄДРПОУ 35399080 за період вересень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2013 року № 792/22-6/30091783 (т.1 а.с. 28-38).

Згідно висновків зазначеного акта за результатами проведення перевірки, серед іншого, були виявлені порушення позивачем: п.п7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період 01 квітня 2010 року - 31 серпня 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 17384,00 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 1150,00 грн., за травень 2010 року на суму 1158,33 грн., за червень 2010 року на суму 5353,33 грн., за липень 2010 року на суму 2250, 00 грн., за серпень 2010 року на суму 7473,33 грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28072,15 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 6341,15 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 9577,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 12154,00 грн.

На підставі акта від 26 квітня 2013 року № 792/22-6/30091783 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ «Сварог», код за ЄДРПОУ 30091783 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», код за ЄДРПОУ 35399080 за період вересень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-серпень 2010 року» державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21 травня 2013 року № 0000192220, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35088,75 грн. (основний платіж 28071,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 7017,75 грн.) та № 0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21730,00 грн. (основний платіж 17384,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 4346,00 грн.) (т.1 а.с. 39, 40).

Предметом даного спору є правомірність збільшення державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС приватному підприємству «ВКФ «Сварог» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35088,75 грн., суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21730,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи 26 серпня 2009 року між ПП «ВКФ «Сварог» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» укладено договір купівлі-продажу № 26-7/8, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору, найменування, кількість товару, його ціна обумовлюється в додатках, в якості додатків сторони приймають рахунки (рахунки-фактури), накладні на товар, інші письмові угоди сторін (т.1 а.с. 50-51).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 26 серпня 2009 року № 26-7/8 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» видало ПП «ВКФ Сварог» податкові накладні від 01 квітня 2010 року № 1-4/3 на суму 6900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1150,00грн., від 05 травня 2010 року № 5-5/8 на суму 6950,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1158,33 грн., від 01 червня 2010 року № 1-6/2 на суму 7820,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1303,33 грн., від 29 червня 2010 року № 29-6/2 на суму 24300,000 грн., у тому числі податок на додану вартість 4050,00 грн., від 02 липня 2010 року № 2-7/1 на суму 13500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2250,00 грн., від 02 серпня 2010 року № 2-8/2 на суму 9240,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1540,00 грн., від 12 серпня 2010 року № 12-8/1 на суму 35600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5933,33 грн. (т.1 а.с. 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с. 191-198).

У судовому засіданні встановлено, що у податковій накладній від 01 червня 2010 року № 1-6/2 зазначено умову поставки рахунок від 05 травня 2010 року № ГС-5-5/6, оглядом якого встановлено зазначення суми 6950,00 грн., замість зазначеної у податковій накладній 6516,67 грн., у податковій накладній від 29 червня 2010 року № 29-6/2 зазначено умову поставки рахунок від 05 травня 2010 року № ГС-5-5/6, оглядом якого встановлено зазначення суми 6950,00 грн., замість зазначеної у податковій накладній 20250,00 грн.

На підтвердження використання ПП «ВКФ «Сварог» у подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» надано розробки подорожнього листа на автомобіль, журнали-ордери і відомості по рахунку, свідоцтво права власності на нерухоме майно, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, акти установки, картки обліку пробігу, фототаблицю, відомість нарахування амортизації (т.1 а.с. 112-129, 137-153).

У судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт оплати ПП «ВКФ «Сварог» товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки в матеріалах справи знаходяться платіжні доручення про здійснення оплати позивачем на рахунок ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», в яких у призначенні платежу, вказані рахунки та суми, які не відносяться до рахунків на підставі, яких були виписані податкові накладні (т.1 а.с. 97-105).

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-серпень 2010 року до складу податкового кредиту квітня, травня, червня, липня, серпня 2010 року згідно додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ПП «ВКФ Сварог» включено податок на додану вартість в сумі 1150,00 грн., 1158,33 грн., 5353,33 грн., 2250,00 грн. 7473,33 грн. по господарським операціям із ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.1 а.с. 87-96, 106-111).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судом встановлено, що у 2010 році були документально оформлені господарські операції по постачанню від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товарів на адресу ПП «ВКФ Сварог» на загальну суму 104310,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 17384,00 грн.

Що стосується факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПП «ВКФ «Сварог» у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за договором купівлі-продажу від 26 серпня 2009 року № 26-7/8, суд зазначає таке.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи вантажовідправником є ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» вантажоодержувачем ПП «ВКФ «Сварог», назва продукції дизельне паливо, шини пневматичні та ін.

Суд зазначає, що у відповідностей з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 N 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.1998 за № 128/2568, зі змінами та доповненнями) (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи, для виконання розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту та для первинного обліку об'ємів перевезених вантажів І транспортної роботи автомобільного транспорту. При перевезення вантажів автомобільним транспортом обов'язковим є оформлення товарно-транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення вантажів а також видів перевезення. Товарно-транспортна накладна додається до шляхового листа. Товарно-транспортна накладна оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо.

Крім того, п.п.11.1 п.11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні і путні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення

вантажів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні від 25 лютого 2009 року № 207 визначено перелік додаткових документів, необхідних для перевезення небезпечних вантажів.

Так, під час перевезення небезпечних вантажів, у водіїв мають бути такі документи:

- свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;

- ДПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

- інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;

- узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією.

Підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть електронний облік (базу) виданих узгоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів, ДПНВ - свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів та базових, укомплектованих та доукомплектованих транспортних засобів.

З відповіді управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області від 08 липня 2013 року № 11/5-4307 наданої на запит Луганського окружного адміністративного суду (т.1 а.с. 230) вбачається, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не отримувало узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу (дизельного палива) впродовж 2010 року.

Зазначені товарно-матеріальні матеріальні цінності навантажувались за адресою м. Лисичанськ, вул. Лисичанськ-17, про що зазначено у товарно-транспортних накладних. в свою чергу адреса ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2

Таким чином у судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт перевезення товарино-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Що стосується правомірності віднесення зазначених сум до податкового кредиту по господарським операціям ПП «ВКФ Сварог» з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», судом встановлено таке.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 1п-329/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України встановлено, що ОСОБА_4 восени 2007 року, перебуваючи на території м. Луганськ Луганської області, не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду стати засновником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі в результаті такої незаконної діяльності майнової шкоди у великих розмірах. Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника створюваного з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, з метою створення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» для прикриття незаконної діяльності, вступив у попередню злочинну змову з невстановленою особою, яка серпні 2007 року у невстановленому слідством місці та при невстановлених слідством обставинах, виготовила статут ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також інші документи, необхідні для створення та державної реєстрації. Надалі, 30 серпня 2007 року ОСОБА_4 діючи відповідно до вказівок невстановленої особи та з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що зареєстрований на його прізвище суб'єкт підприємницької діяльності буде використовуватись невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності та бажаючи досягнення цієї мети, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, підписав попередньо виготовлений невстановленими особами статут ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно якого він виступав як засновник і власник цього товариства, а також інші документи необхідні для реєстрації підприємства. Не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_6 посвідчила справжність підпису ОСОБА_4 у статуті ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1». В подальшому невстановлені слідством особи, діючи від імені ОСОБА_4 надали до виконавчого комітету Луганської міської ради нотаріально завірений примірник статуту ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та протокол установчих зборів. На підставі вказаних документів з неправдивим відомостями, та реєстраційної картки за формою № 1 на проведення державної реєстрації за юридичною адресою: АДРЕСА_2, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради здійснена державна реєстрація ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому, юридична адреса підприємства: АДРЕСА_2, у реєстраційних документах була вказана з метою здійснення реєстрації без фактичного його в подальшому знаходження. Продовжуючи виконувати попередньо узгоджені дії, щодо постановки на облік зареєстрованого суб'єкта господарювання, невстановлені слідством особи, знаходячись у м. Луганськ, у вересні 2007 року надали до Ленінської МДПІ у м. Луганськ нотаріально засвідчений примірник статуту, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства та заяву для юридичних осіб про взяття ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на облік платника податків. На підставі вказаних документів, які містили неправдиві відомості Ленінською МДПІ у м. Луганськ ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» взято на податковий облік, про що 06 вересня 2007 року інспекцією видано довідку форми 4-ОПП за № 1353. Таким чином, реєстрація ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в органах державної влади, надала можливість невстановленим слідством особам здійснювати фінансові операції від імені вказаного підприємства, не будучи при цьому ідентифікованими контролюючими та правоохоронними органами, що надало їм згоду серед інших незаконних дій ухилятися від сплати податків та розкрадання коштів. В подальшому, при невстановлених слідством обставинах, невстановлені слідством особи отримали печатку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходилась у їх розпорядженні та використовувалась з метою прикриття незаконної діяльності. Отримавши печатку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та довідки про взяття на облік в органах державної податкової служби, Пенсійному фонді України, фонду соціального страхування, які надали змогу відкрити поточні рахунки в банківських установах, з відома ОСОБА_4 невстановлені слідством особи використали у подальшому у протиправній діяльності - в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) товарно-матеріальних цінностей, надання, виконання (отримання) робіт та послуг від імені «підставного» директора ОСОБА_4 (т.1 а.с. 173-175).

Відповідно до протоколу додаткового допиту обвинуваченого від 29 вересня 2011 року б/н ОСОБА_4 (засновник ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1) до фінансово-господарської діяльності підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» жодного відношення не мав, переговорів з контрагентами не вів поставку товарів, виконання робіт та надання послуг не здійснював, веденням фінансового та податкового обліку не займався (т.1 а.с. 221-226).

Доказів які б спростовували відомості, які містяться у протоколі додаткового допиту обвинуваченого від 29 вересня 2011 року б/н ОСОБА_4 в судове засіданні позивачем не надано.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 1п-329/11 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії відповідно до ст.1 п.в Закону України «Про амністію у 2011 році», тобто не з реабілітуючи підстав. Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4 є винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Отже, притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст.205 Кримінального кодексу України свідчить про те, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності, тобто з моменту державної реєстрації вся подальша діяльність підприємства є незаконною.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З приводу цього суд зазначає, що податкові накладні, отримані від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ПП «ВКФ «Сварог» у зв'язку з тим, що вони не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «ВКФ «Сварог».

Що стосується посилання позивача на рішення Господарського суду Луганської області від 30 жовтня 2012 року справа № 27пд/5014/2262/2012, суд зазначає, що цим судовим рішення встановлено правомірність укладення договору купівлі-продажу від 26 серпня 2009 року № 26-7/8 та його правильне документальне оформлення.

Разом з цим, при розгляді адміністративної справи за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження реальність здійснення господарських операцій за вищевказаним договором, оскільки уповноважена особа, яка має право діяти від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не укладала договори та не здійснювала господарські операції від імені цього підприємства, а також не підтверджено факт оплати та рух товарів саме від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ПП «ВКФ «Сварог».

Таким чином, у судовому засіданні, судом встановлено що операції з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» були оформлені з порушенням п.п.9.1, п.п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1, п.п.2.4, п.п.2.5 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704, що свідчить про те, що придбання даних товарно-матеріальних цінностей на суму 104310,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 17384,00 грн. не підтверджено документально.

Отже, за результатами розгляд справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35088,75 грн. (основний платіж 28071,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 7017,75 грн.) та № 0000202220, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21730,00 грн. (основний платіж 17384,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 4346,00 грн.).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 19 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 серпня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сварог» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року № 0000192220, № 0000202220, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 серпня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб