Постанова

від 21.08.2013 по справі 2а/0370/688/11

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 2а/0370/688/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Турійського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Турійський районний центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю у сумі 5 344,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07 грудня 2009 року ОСОБА_1 був зареєстрований у Турійському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, та відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" йому було надано статус безробітного. На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про зайнятість населення" ОСОБА_1 було призначено допомогу по безробіттю. Разом з тим, актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 12 жовтня 2010 року було встановлено, що ОСОБА_1, реєструючись в Турійському районному центрі зайнятості як безробітний, вже перебував в трудових відносинах з відділом освіти Турійської районної державної адміністрації на посаді тренера-викладача ДЮСШ. 31 травня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади. Таким чином, ОСОБА_1 приховав факт одержання доходів, перебуваючи на обліку в Турійському районному центрі зайнятості з 07 грудня 2009 року по 12 квітня 2010 року як безробітний, і незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 5 344,22 грн. У зв'язку з цим Турійським районним центром зайнятості 15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було надіслано претензію з вимогою повернути безпідставно отримані кошти у сумі 5 344,22 грн. Однак ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти добровільно не повернув, у зв'язку із чим позивач просив їх стягнути в примусовому порядку.

У судове засідання представник позивача не прибув, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.85).

У судове засідання відповідач також не прибув, хоч з урахуванням положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) він вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання (а.с.79).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання сторони не прибули, при цьому представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку про судовий розгляд в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Турійського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.22). Як слідує з персональної картки (а.с.21), на підставі повідомлених даних відповідачу надано статус безробітного з 07 грудня 2009 року.

У зв'язку із набуттям статусу безробітного на підставі наказу Турійського районного центру зайнятості від 07 грудня 2009 року № НТ091207 (а.с.32) з 07 грудня 2009 року по 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 було призначено допомогу по безробіттю відповідно до підпунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136.

Наказом від 16 квітня 2010 року № НТ100416 ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю з 12 квітня 2010 року відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного за направленням Державної служби зайнятості (а.с.32).

Актом від 12 жовтня 2010 року № 81 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.23) було встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку у Турійському районному центрі зайнятості з 07 грудня 2009 року по 12 квітня 2010 року, одночасно перебував у трудових відносинах з відділом освіти Турійської районної державної адміністрації у період з 01 вересня 2009 року по 31 травня 2010 року. 31 травня 2010 року був звільнений відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Дані обставини підтверджуються копіями наказів №169-ОС від 31 серпня 2009 року "Про призначення вчителів по сумісництву закладів освіти" та № 56/1-ОС від 17 травня 2010 року "Про звільнення сумісників в навчальних закладах" (а.с.24-26).

За час перебування на обліку в Турійському районному центрі зайнятості відповідачем призначено та виплачено допомогу по безробіттю: за грудень 2009 року у сумі 1115,80 грн.; за січень 2010 року у сумі - 1383,60 грн.; за лютий 2010 року - 1249,71 грн.; за березень 2010 року - 1183,89 грн.; за квітень 2010 року - 411,22 грн., що в загальному становить 5344,22 грн. та підтверджується розрахунком загальної ціни позову (а.с.31).

14 жовтня 2010 року Турійським районним центром зайнятості видано наказ № НТ101014 про повернення відповідачем коштів за період з 07 грудня 2009 року по 12 квітня 2010 року (а.с.32, зворот). 15 жовтня 2010 року за № 1217/05-9 Турійським районним центром зайнятості відповідачу була надіслана претензія з метою повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, від отримання якої відповідач відмовився (а.с.27-30) та у добровільному порядку кошти не повернув.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII, чинного на час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. За статтею 1 цього Закону зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що в Україні до зайнятого населення належать в тому числі громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності.

Статтею 11 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю. Частиною першою статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в обов'язковому порядку фінансує витрати, пов'язані з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно з пунктами 6-9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Факт трудових відносин під час перебування відповідача на обліку у Турійському районному центрі є обставиною, що впливає на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а не повідомлення такою особою про такі обставини тягне наслідки, передбачені статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідач не надав доказів оскарження наказу Турійського районного центру зайнятості від 14 жовтня 2010 року № НТ101014 в центр зайнятості вищого рівня чи в судовому порядку, що дає суду підстави вважати таке рішення чинним.

Оскільки наказ Турійського районного центру зайнятості від 14 жовтня 2010 року № НТ101014 про повернення незаконно отриманої допомоги у сумі 5 344,22 грн. є чинним, ОСОБА_1 його не виконав та кошти не повернув, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю

Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Турійського районного центру зайнятості (44800, Волинська область, смт. Турійськ, вулиця Луцька, 22, ідентифікаційний код 20124046) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 5 344,22 грн. (п'ять тисяч триста сорок чотири грн. 22 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк