Постанова

від 09.08.2013 по справі 826/9017/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 серпня 2013 року 12 год. 53 хв. № 826/9017/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 09 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 червня 2013 року № 0007842203 та № 0007852203 (також далі - оскаржувані рішення) .

Одночасно з позовом представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, а також про витребування доказів у нього та Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем всупереч чинному податковому законодавству та без достатніх на те підстав.

Ухвалою суду від 12 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26 червня 2013 року судом, згідно з ч. 3. ст. 53 КАС України, без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання про витребування доказів судом залишено без розгляду по суті у зв'язку з відмовою від нього представника позивача.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 26 червня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 08 по 13 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 травня 2013 року складено акт № 465/22.3/36520261 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із приватним підприємством "Карботорг" (також далі - ПП "Карботорг") за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року (також далі - акт перевірки позивача) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 3959109,00 грн., у тому числа за: І квартал 2010 року - 147324,00 грн. (з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України (також далі - ПК України) податок на прибуток за І квартал не враховується); півріччя 2010 року - 59536,00 грн.; ІІІ квартали 2010 року - 1711259,00 грн.; 2010 рік - 2854654,00 грн.; І квартал 2011 року - 1104455,00 грн., чим порушено підпункт 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, підпункти 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, підпункт 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) за лютий 2011 року у розмірі 365293,00 грн., чим порушено підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки позивача залишено без змін.

На підставі акту перевірки позивача, 04 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0007842203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3959109,00 грн. за основним платежем та у розмірі 713665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007852203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 365293,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 789.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Тобто, як вбачається з викладених положень, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову невиїзну перевірку лише за умови направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення.

Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, копію наказу від 08 травня 2013 року № 1529 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та повідомлення від 08 травня 2013 року № 557/22-3 направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу позивача 08 травня 2013 року, тобто у день початку проведення перевірки, що, за переконанням суду, є порушенням положень ПК України.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ суд зазначає наступне.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії акту перевірки позивача вбачається, що у ході перевірки виявлено факт наявності між позивачем та ПП "Карботорг" фінансово-господарських взаємовідносин, на підтвердження яких позивачем до перевірки надано відповідні первинні документи, у тому числі договори поставки, видаткові та податкові накладні.

При цьому, як зазначено в акті перевірки позивача та наголошено у ході судового розгляду справи представниками відповідача, ПП "Карботорг" має ознаки "фіктивності", що ставить під сумнів реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що висновки відповідача про "фіктивність" ПП "Карботорг" в основному ґрунтуються на обставинах, викладених у наступних документах, а саме: постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 28 лютого 2013 року про призначення податкової перевірки позивача по фінансово-господарських взаємовідносинах із ПП "Карботорг" за весь період взаємовідносин у рамках кримінального провадження, внесеного 18 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110060000111, щодо службових осіб позивача за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (також далі - постанова про призначення перевірки позивача) ; протоколі від 10 січня 2013 року допиту свідка - засновника ПП "Карботорг" ОСОБА_1 (також далі - протокол допиту свідка ОСОБА_1) ; акті державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 квітня 2013 року № 713/22.7/36883416 "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Карботорг", код за ЄДРПОУ 36883416, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.10 по 31.03.11" (також далі - акт про неможливість зустрічної звірки ПП "Карботорг") .

Зокрема, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій постанови про призначення перевірки позивача та протоколу допиту свідка ОСОБА_1, відповідно до акту від 23 листопада 2012 року № 1076/22-3/36520261 про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, виявлено, що службові особи позивача у лютому 2011 року та січні-лютому 2012 року занизили податок на додану вартість у розмірі 919989,00 грн. та зменшили залишок від'ємного значення на 947306,00 грн., тим самим ухилившись від сплати податків у загальному розмірі 1878456,00 грн. Також виявлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Карботорг", за рахунок якого формував податковий кредит. Будучи допитаний засновник та директор ПП "Карботорг" ОСОБА_1, показав, що перереєстрував вказане підприємство на своє ім'я за грошову винагороду, особисто веденням фінансово-господарської діяльності він не займався та нікого на це не уповноважував, жодних документів щодо проведення господарської діяльності та податкової звітності він не підписував. У зв'язку з тим, що вказана інформація не була відображена в акті від 23 листопада 2012 року № 1076/22-3/36520261, для встановлення спричинених державі збитків виникла необхідність проведення додаткової перевірки позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ПП "Карботорг" за весь період взаємовідносин.

Згідно з висновками наявної у матеріалах справи копії акту про неможливість зустрічної звірки ПП "Карботорг", звіркою не виявлено факту реального здійснення господарських операцій вказаного підприємства за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Слід зазначити, що факт призначення перевірки позивача саме у зв'язку із викладеними вище обставинами підтверджується інформацією, викладеною у наказі відповідача від 08 травня 2013 року № 1529 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Однак, у матеріалах справи містяться копії документів, які, за переконанням суду, свідчать про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП "Карботорг" мали реальний характер.

Зокрема, 15 березня та 01 грудня 2010 року між позивачем та ПП "Карботорг" укладено договори № НП-46/2010 та № НП-210/10 поставки нафтопродуктів відповідно, за умовами яких позивач зобов'язався передати у власність вказаного підприємства, а ПП "Карботорг" - прийняти нафтопродукти (мазут М-100, фракцію бензинову прямогонну, фракцію дизельну прямогонну, паливо пічне побутове, фракцію лігроіно-газойлеву та інше).

На підтвердження виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами, представниками позивача надано суду копії рахунків-фактур, видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних.

08 жовтня та 08 грудня 2010 року між позивачем та ПП "Карботорг" укладено договори поставки № НП-159/2010 та № НП-221/10 відповідно, за умовами яких позивач зобов'язався передати у строк до 31 грудня 2010 року включно, а вказане підприємство - прийняти та оплатити вакуумний газойль.

На підтвердження виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами, представниками позивача надано суду копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, квитанцій про приймання вантажу та паспортів якості.

Крім того, 20 квітня 2010 року та 17 січня 2011 року між ПП "Карботорг" та позивачем укладено договори поставки № 8/10 та № 21/11 відповідно, за умовами яких вказане підприємство зобов'язалось передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити технічні змазки та масла.

На підтвердження виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договорами, представниками позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних.

Представниками позивача також надано суду довідку з установи банку про перерахування позивачем зі свого рахунку грошових коштів на рахунок ПП "Карботорг" та про надходження на рахунок позивача грошових коштів з рахунку вказаного підприємства згідно з умовами перелічених вище договорів за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, а також копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28 січня 2013 року та реєстру переданих оригіналів документів між позивачем та ПП "Ромтрансоіл", ПП "Агротемп", ПП "Карботорг" податковій міліції.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також з'ясований у ході судового розгляду справи факт реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП "Карботорг", суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Поряд з цим, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача про те, що оформлені між позивачем та ПП "Карботорг" документи, у тому числі договори, не можна вважати належними первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий облік, оскільки засновник вказаного підприємства ОСОБА_1 жодних документів фінансово-господарської звітності, у тому числі у взаємовідносинах із позивачем, не підписував, а також ніколи не чув про позивача (згідно з наявною у матеріалах справи копією протоколу допиту свідка від 10 січня 2013 року).

Зокрема, як також з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями перелічених вище договорів, укладених між позивачем та ПП "Карботорг", такі договори зі сторони вказаного підприємства підписані ОСОБА_2

При цьому, з наявних у матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 липня 2013 року № 16730789 та № 16730821 вбачається, що на час укладання між позивачем та ПП "Карботорг" перелічених вище договорів, а саме у період із 14 грудня 2009 року по 16 березня 2011 року керівником та підписантом вказаного підприємства була ОСОБА_2, а ОСОБА_1 був керівником ПП "Карботорг" починаючи із 16 березня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 червня 2013 року:

- № 0007842203, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 4672774,00 грн. (Чотири мільйони шістсот сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 00 копійок);

- № 0007852203, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 365294,00 грн. (Триста шістдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" (ідентифікаційний код 36520261) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 14 серпня 2013 року