Постанова

від 19.08.2013 по справі 826/8902/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року 12:00 № 826/8902/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтас" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222230 від 20.02.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірмес», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гратіон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мімант» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Велігор» (далі по тексту - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2013 року роз'єднано в окремі провадженні позовні вимоги ТОВ «Ірмес», ТОВ «Солтас», ТОВ «Меліт Інвест», ТОВ «Нордос», ТОВ «Гратіон», ТОВ «Мімант», ТОВ «Велігор» в окремі провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року адміністративну справу № 826/8902/13-а прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 червня 2013 року, яке неодноразово відкладалось у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів та пояснень сторін.

У судовому засіданні 19 серпня 2013 року представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі. Мотивуючи адміністративний позов зазначили, що відсутня необхідність у отримання спеціальної ліцензії Національного Банку України оскільки розрахунки здійснювались у валюті національній валюті України, а перерахування коштів проводилось на рахунок нерезидента.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 30 жовтня 2012 року № 3962/22-30/37936458 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Солтас» (код за ЄДРПОУ 37936458) з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 02 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 17 жовтня 2012 року № 2003 та наказу від 17 жовтня 2012 року № 1605, згідно із підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Солтас» (код за ЄДРПОУ 37936458) з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 02 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30 жовтня 2012 року № 3962/22-30/37936458.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями, а саме здійснення ТОВ «Солтас» в межах торговельного обороту у валюті України розрахунків з нерезидентом «Pt Platinum Public Limited» (Кіпру) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 20 лютого 2013 року № 0000222230 згідно із підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтас» нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 40 567 720, 18 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 30 січня 2013 року № 1019/10/12-1-03 спірне податкове повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року № 0000222230 скасовано, Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби зобов'язано за наслідками порушень встановлених в акті перевірки від 30 жовтня 2012 року № 3962/22-30/37936458 прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «У» згідно з додатком 11 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженою наказом Міністерства фінансів від 28 листопада 2012 року № 1236.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15 квітня 2013 року № 728/6/99-99-10-0/15 залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 23 листопада 2012 року № 0000772230 з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 31 січня 2013 року № 1019/10/12-1-03, прийнятого за розглядом скарги ТОВ «Солтас» (податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року № 0000222230), а скаргу - без задоволення.

За таких обставин, на думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Проте, Окружний адміністративний суду міста Києва не погоджується із такими твердженнями позивача з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 07 грудня 2011 року між ПТ Платинум Паблік Лімітед (Продавець) та ТОВ «Ірмес» (Покупець 1), ТОВ «Солтас» (Покупець 2), ТОВ «Меліт Інвест» (Покупець 3), ТОВ «Нордос» (Покупець 4), ТОВ «Мімант» (Покупець 5), ТОВ «Гратіон» (Покупець 6), ТОВ «Велігор» (Покупець 7) укладено Договір купівлі-продажу 2 112 993 простих акцій, які складають 68,7488 % випущеного акціонерного капіталу Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (Банк) (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, при Завершенні Продавець має передати, а Покупці мають придбати, із залученням Торговця цінними паперами (ТОВ «Ай пі Сек'юрітіз») як посередника, повне законне та бенефіціарне право власності на Акції.

Згідно підпункту 2.2.7 Договору, ТОВ «Солтас» (Покупець 2) за цим Договором купує 301 857 акцій, що складають 9,82127% статутного капіталу Банку.

З оригіналів банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що 19 грудня 2011 року позивач перерахував на рахунок ПТ Платинум Паблік Лімітед грошові кошти у розмірі 40 567 720, 18 грн.

Абзацом 3 п. 6 ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93) встановлено, що нерезидентами є розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Постановою Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 484 затверджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України.

Згідно з абзацу 6 пункту 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що «товар» - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Пунктом 17 Договору купівлі-продажу від 07 грудня 2011 року визначено, що ставка обміну валют для конвертації сум у доларах США, які підлягають сплаті у гривнях, якщо це вимагається, є: у зв'язку зі сплатою Ціни Акцій офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на Робочий день до Дати Завершення плюс 0,3 відсотка; в усіх інших випадках - офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на Робочий день до Дати відповідної конвертації валют.

У відповідності до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку від 10.08.2005 № 281 валютні операції - це операції, пов'язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.

Декретом Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що валютні цінності - це цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів.

Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено: 1) валюту України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території України; вилучені з обігу або такі, що вилучаються та підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, а також кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Відповідно до частини 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

В розумінні вищезазначеної статті торгівельний оборот як обмін матеріальних та нематеріальних благ шляхом продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється як суб'єктами господарської діяльності України, так і іноземними суб'єктами господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Тобто, з зазначеного визначення вбачається, що для здійснення торговельного обороту не є обов'язковою умовою експорт або імпорт товару, оскільки основною метою здійснення торговельного обороту є одержання прибутку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;

імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

момент здійснення імпорту - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що законодавством України визначення поняття імпорту пов'язане насамперед з фактом переходу права власності на товар від іноземних суб'єктів господарської діяльності до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, і, відповідно, не зводиться лише до наявності факту перетину товаром митного кордону України.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Таким чином, з правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що для здійснення розрахунків між ТОВ «Солтас» та нерезидентом ПТ Платинум Паблік Лімітед за Договором купівлі-продажу від 07 грудня 2011 року, позивач зобов'язаний був отримати ліцензію Національного банку України.

Згідно з абзацом 6 частини 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Позивач факту здійснення розрахунків з нерезидентом без отримання відповідної ліцензії НБУ не спростував. Фактичне перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нерезидента підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що судом встановлено необхідність отримання спеціальної ліцензії Національного банку України, а фактичне перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нерезидента підтверджується матеріалами справи, спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтас» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтас» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник