Ухвала

від 14.01.2014 по справі 826/8902/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/800/58962/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року

по справі № 826/8902/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтас»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ТОВ «Солтас» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року № 0000222230, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40567720,18 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Солтас» з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 02 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачено п. 2 ст.16 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі - Декрет).

На підставі вказаного відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2011 року між «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) та, зокрема, ТОВ «Солтас» був укладений договір купівлі-продажу простих акцій, випущених ПАТ «Банк Восток» (резидентом України).

Протягом грудня 2011 року ТОВ «Солтас» перерахувало на підставі вказаного договору кошти нерезиденту «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) у розмірі 40567720,18 грн. Перерахування коштів здійснювалося у національній валюті на рахунок нерезидента, відкритий в українському банку.

Перерахування коштів нерезиденту здійснювалося без отримання Індивідуальної ліцензії Національного банку України, що, на думку податкового органу, є порушенням ст. 7 Декрету.

У відповідності до ст. 7 Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на розрахунки (платежі) між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України регламентовані Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 484 (далі - Положення).

Згідно абз. 5 п. 1.4 Положення у межах торговельного обороту без ліцензії здійснюються розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нерезидентами - інвесторами за операціями, передбаченими порядком використання поточного рахунку в національній валюті нерезидента-інвестора, установленим у главі 16 Інструкції.

Відповідно до п. 16.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 на поточний рахунок у національній валюті нерезидента-інвестора зараховуються, зокрема, кошти, повернуті внаслідок припинення нерезидентом інвестиційної діяльності в Україні.

Іноземні інвестиції згідно ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» можуть здійснюватися, зокрема, у формі придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З огляду на те, що у власності нерезидента «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) перебували акції ПАТ «Банк Восток», який є резидентом України, колегія суддів погоджує висновок апеляційного суду, що «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) виступало іноземним інвестором. Натомість, продаж нерезидентом акцій вказаного товариства слід розцінювати як припинення інвестиційної діяльності в Україні, а отримання коштів за такі акції - як повернення коштів внаслідок припинення відповідної діяльності.

Доказом того, що отриманні «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) кошти від продажу акцій ПАТ «Банк Восток» є саме поверненням коштів внаслідок припинення нерезидентом інвестиційної діяльності в Україні є те, що згідно додатку № 7 до договору від 07 грудня 2011 року між «Pt Platinum Public Limited» (Кіпр) та, зокрема, ТОВ «Солтас», такі кошти зараховувалися на інвестиційний рахунок у гривні.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок апеляційного суду, що згідно абз. 5 п. 1.4 Положення розрахунки у валюті України між ТОВ «Солтас» та «Pt Platinum Public Limited» в рамках виконанням договору від 07 грудня 2011 року не потребували одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, передбаченої ч. 3 ст. 7 Декрету.

Аналогічний висновок було закріплено у листі Національного банку України від 16 жовтня 2013 року № 29-216/17983, надісланого до ПАТ «Банк Восток» у відповідь на запит від 11 жовтня 2013 року № 07/1387.

Крім того, як раніше зазначалося, штрафні (фінансові) санкції були накладені на позивача на підставі п. 2 ст. 16 Декрету - за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого ст. 7 Декрету.

Згідно абз. 9 п. 2 ст. 16 Декрету санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Натомість в даному випадку санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету, були накладені на ТОВ «Солтас» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, яка не належить до установ, підпорядкованих Національному банку України.

Висновок про відсутність у податкового органу повноважень щодо накладення санкцій, передбачених п. 2 ст. 16 Декрету, закріплений також у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі № 27-904а10.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі № 826/8902/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБившева Л.І. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.01.2014 р.