Постанова

від 31.07.2013 по справі 801/5235/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2013 р. Справа №801/5235/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму складі головуючого судді Кащеєвої Г. Ю. за участю секретаря судового засідання Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Овсянніков Д.В,

відповідача - не зявився.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Торговий дім «Сільгоспдеталь» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0004051502 від 06.03.2013 р. та № 0025311501 від 04.04.2013р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведеної відповідачем перевірки було встановлено заниження Публічним акціонерним товариством «Торговий дім «Сільгоспдеталь» податку на прибуток в період 1 кварталу 2011 року в сумі 3713 грн. та завишення позивачем податкового кредиту в березні 2011 року в сумі 2971 грн., що призвело до завишення від'ємного значення в сумі 2971 грн., внаслідок визнання нікчемними правочину між ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» з контрагентом КП «Альянс». Позивач з висновками податкового органу не згодний та пояснює, що нікчемність правочинів відповідачем обґрунтовується недоліком контрагенту, а недолік контрагенту не може бути доказом відсутності права платника податків на податковий кредит або валові витрати. Крім того позивач зазначив, що реальність господарських операцій з зазначеним контрагентом підтверджується наявними відповідними первинними документами, аналіз яких взагалі не проводився відповідачем.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка, будь яких заперечень на позов до суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 31.03.2003 р. відповідно до Довідки АА № 685250 від 28.11.2012р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 32401898 (а.с.6).

Згідно з довідкою АА № 685250 від 28.11.2012р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД -2010: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Таким чином, ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

З 15.02.2013 р. по 21.02.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» (ЄДРПОУ 32401898) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (32468182) за 01.01.2009 - 31.03.2012 р., за результатами якої був складений акт № 1007/15.2/32401898 від 21.02.2013р. (а.с.7-17).

У періоді за який проводилась перевірка ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь», був зареєстрований платником ПДВ.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.5.1,п.п.5.2.1,п.5.2,п.п.5.3.9.п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3713 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011 р. 3713 грн.

- п.185.1. ст.. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами і доповненнями, встановлено завишення податкового кредиту в сумі 2971 грн., що привело до завишення від'ємного значення у сумі 2971 грн. в тому числі: березень 2011 р. -2971 грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були використані:

- податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року № 90446 від 13.04.2011 з додатками до неї.

- декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року № 111137 від 05.05.2011 р.

Також під час перевірки використана наступна інформація:

- матеріали акту від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» ЄДРПОУ 14309586 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»

Крім того податковий орган в акті посилався на висновки наданні УМП ДПС в АР Крим.

В акті перевірки № 1007/15.2/32401898 від 21.02.2013р. відповідачем зазначено, що згідно актів, зокрема звіркою КП «Альянс» (32468182) не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі отриманих матеріалів податковим органом був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), у зв'язку з не підтвердженням у КП «Альянс» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, та встановлено, що КП «Альянс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу позивач обмінювався документами на товари, зокрема з КП «Альянс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Перевіркою встановлено завишення позивачем податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 2971 грн., та заниження податку на прибуток за період 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. в сумі 3713 грн., по взаємовідносинам з КП «Альянс».

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004051502 від 06.03.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість КП «Експресс-Сервіс» у розмірі 2971 грн. (а.с.19).

- № 0025311501 від 04.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Торговий Дім «Сільгоспдеталь» податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3713,00 грн. та 1 грн. штрафної санкції (а.с.18).

Разом з тим суд зазначає, що позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення № 0025311501 від 04.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Торговий Дім «Сільгоспдеталь» податку на прибуток приватних підприємств, яке винесено на підставі акту перевірки № 807/10/10.2-14/3077/7/10.2-1202.04.2013 р., який відсутній в матеріалах справи.

Також а акті перевірки відповідачем зазначені порушення передбаченні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в податковому повідомленні - рішенні № 0025311501 від 04.04.2013 року порушення передбачені Податковим кодексом України.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до законодавства, яке було чинним до набрання чинності Податковим кодексом України та відповідно до зазначеного Кодексу, підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П.201.1 ст.201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Матеріали справи свідчать, що згідно накладної № 705 від 31.03.2011 року ПАТ «Торговий дім» Сільгоспдеталь» 31 березня 2011 року від КП «Альянс» отримало товар на загальну суму 17825,64 грн. в тому числі ПДВ 2970,94 грн. (а.с.25).

На суму товару була виписана податкова накладна № 705 від 31.03.2011 р. на загальну суму 17825,64 грн. в тому числі ПДВ 2970,94 грн. (а.с.26), яка була відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 р. під номером 94 (а.с.91).

Отриманий товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 279 від 31.03.2011 року (а.с.147).

Витрати пов'язані з придбанням товару у КП «Альянс», були включені позивачем до складу скоригованих валових витрат звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною № 705 від 31.03.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації (а.с.38).

Отриманий товар від КП «Альянс» позивачем був поставлений ТОВ «Завод «Сімферопольсільмаш» згідно видаткової накладної № ТД-000183 від 07.04.2011р. (а.с.27).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з КП «Альянс» та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також не підтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з КП «Альянс» був зроблений на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок та не встановленням факту реального здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентам, у зв'язку з відсутності у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднанням та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі установи).

Відповідно до п.2.1. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така правова позиція викладена зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Під господарською діяльністю в контексті ст.3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст.43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції : установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з КП «Альянс», судом було встановлено, що придбаний у контрагента товар в подальшому був переданий ПАТ «Завод Сімферопольсільмаш» на умовах бартеру.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з КП «Альянс» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в березні 2011 року та заниження податку на прибуток в першому кварталі 2011 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Даний факт взагалі не був предметом дослідження податковим органом.

Згідно з ст.9 Конституції України від 28 червня 1996 року чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, Верховна Рада України постановила Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати.

Таким чином, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року) є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктами 56.1-56.3 ст.56 ПКУ передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.60.1 ст.60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Виходячи з вищенаведеного податкове повідомлення-рішення може бути скасоване чи змінене за рішенням податкового органу вищого рівня, або ж скасоване за рішенням суду, і в таких випадках воно вважається відкликаним.

Суд звертає увагу на те, що орган, який видав повідомлення-рішення ніяких рішень в ході процедури адміністративного оскарження не приймає.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на оскарження повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом подачі скарги 14.03.2013 року на податкове повідомлення-рішення № 0004051502, 000_____1501. Тобто з рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим від 02.04.2013 року № 807/10/10.2-14 видно, що процедура адміністративного оскарження почата ПАТ «Сільгоспдеталь» 14.03.2013р. (а.с.114-120).

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, незважаючи на розпочату процедуру оскарження листом від 27.03.2013 року № 7226/10/15.2 ДПІ у м. Сімферополі внесені зміни до рішень № 0004051502, № 000

---

1501. Згідно з цим листом у рішенні № 0004051502 найменування платника податків назва підприємства КП «Експресс-Сервіс» змінена на ПАТ «Сільгоспдеталь», у рішенні № 000

---

1501 його номер замінений на 0003881501 (а.с.113).

Тобто суд зазначає, що незважаючи на розпочату процедуру оскарження, а також не те, що Податковий кодекс України не надає органу, який видав податкове повідомлення-рішення повноважень щодо внесення до нього змін, доповнень, виправлень, листом від 27.03.2013 року № 7226/10/15.2 ДПІ у м. Сімферополі внесені зміни до рішення № 0004051502 (а.с.113).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 114,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004051502 від 06.03.2013 року та № 0025311501 від 04.04.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» 114,70 грн. судових витрат.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.