Ухвала

від 24.10.2013 по справі 801/5235/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/5235/13-а

24.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 31.07.13 у справі № 801/5235/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь" (вул. Узлова, 8/5,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004051502 від 06.03.2013 року та № 05311501 від 04.04.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Торговий дім «Сільгоспдеталь» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0004051502 від 06.03.2013 р. та № 0025311501 від 04.04.2013р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.13 року адміністративний позов - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0004051502 від 06.03.2013 року та № 0025311501 від 04.04.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Торговий дім "Сільгоспдеталь" 114,70 грн. судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 24.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.02.2013 р. по 21.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» (ЄДРПОУ 32401898) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (32468182) за 01.01.2009 - 31.03.2012 р., за результатами якої був складений акт № 1007/15.2/32401898 від 21.02.2013 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.5.1,п.п.5.2.1,п.5.2,п.п.5.3.9.п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3713 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011 р. 3713 грн.

- п.185.1. ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами і доповненнями, встановлено завишення податкового кредиту в сумі 2971 грн., що привело до завишення від'ємного значення у сумі 2971 грн. в тому числі: березень 2011 р. - 2971 грн.

Перевіркою встановлено завишення позивачем податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 2971 грн., та заниження податку на прибуток за період 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. в сумі 3713 грн., по взаємовідносинам з КП «Альянс».

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004051502 від 06.03.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість КП «Експресс-Сервіс» у розмірі 2971 грн.

- № 0025311501 від 04.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Торговий Дім «Сільгоспдеталь» податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3713,00 грн. та 1 грн. штрафної санкції (а.с.18).

Також акті перевірки відповідачем зазначені порушення передбаченні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в податковому повідомленні - рішенні № 0025311501 від 04.04.2013 року порушення передбачені Податковим кодексом України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» зробив помилкові висновки про порушення ним вимог чинного законодавства, внаслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання та протиправно застосував до нього штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки № 1007/15.2/32401898 від 21.02.2013р. відповідачем зазначено, що згідно актів, зокрема звіркою КП «Альянс» (32468182) не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі отриманих матеріалів податковим органом був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), у зв'язку з не підтвердженням у КП «Альянс» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, та встановлено, що КП «Альянс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу позивач обмінювався документами на товари, зокрема з КП «Альянс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Відповідно до законодавства, яке було чинним до набрання чинності Податковим кодексом України та відповідно до зазначеного Кодексу, підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

П.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.201.1 ст.201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

З матеріалів справи вбачається, що згідно накладної № 705 від 31.03.2011 року ПАТ «Торговий дім» Сільгоспдеталь» 31 березня 2011 року від КП «Альянс» отримало товар на загальну суму 17825,64 грн. в тому числі ПДВ 2970,94 грн. (а.с.25).

На суму товару була виписана податкова накладна № 705 від 31.03.2011 р. на загальну суму 17825,64 грн. в тому числі ПДВ 2970,94 грн. (а.с.26), яка була відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 р. під номером 94 (а.с.91).

Отриманий товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 279 від 31.03.2011 року (а.с.147).

Витрати пов'язані з придбанням товару у КП «Альянс», були включені позивачем до складу скоригованих валових витрат звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною № 705 від 31.03.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації.

Отриманий товар від КП «Альянс» позивачем був поставлений ТОВ «Завод «Сімферопольсільмаш» згідно видаткової накладної № ТД-000183 від 07.04.2011р.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з КП «Альянс» та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також не підтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з КП «Альянс» був зроблений на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок та не встановленням факту реального здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентам, у зв'язку з відсутності у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднанням та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі установи).

Згідно з приписами п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції: установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників у ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з КП «Альянс», судом першої інстанції було встановлено, що придбаний у контрагента товар в подальшому був переданий ПАТ «Завод Сімферопольсільмаш» на умовах бартеру. Таким чином, договір був виконаний, за ним настали правові наслідки.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу відносно наявності ознак фіктивного підприємства, оскільки рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з КП «Альянс» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що завищення позивачем податкового кредиту в березні 2011 року та заниження податку на прибуток в першому кварталі 2011 року не мало місця, а перевірка проведена поверхово, без врахування та оцінки всіх первинних документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

В апеляційні скарзі податковий орган посилається на наявність вироку Київського районного суду м. Сімферополя від 14.05.2013 року, яким засуджену особу, яка, як безперечно встановлено при апеляційному розгляді, не виписувала податкову накладну, не є посадовою особою позивача, а сам позивач не згадується у вироку суду, а тому, враховуючи приписи ч.4 ст.72 КАС України, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.13 у справі № 801/5235/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна