Постанова

від 19.08.2013 по справі 823/2243/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року справа № 823/2243/13-а

12 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Шалько І.П.

за участю

представника позивача: Кирмана О.Д. - за довіреністю;

представника відповідача: Павленко М.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Респектбуд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Респектбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002902301 від 31.05.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Респектбуд» по податку на додану вартість на загальну суму 39748 грн., в тому числі 31822 грн. основного платежу та 7956 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначив, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу, виходячи з обставин, які є припущеннями, і не відповідають дійсності відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентом. В ході проведення перевірки ревізорам не в повному обсязі проведено дослідження наданих на перевірку документів, висновок перевірки базується лише вироком суду відносно діяльності посадових осіб контрагента позивача, за що позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальності. Отже, враховуючи реальність здійснення господарської операції висновки акту перевірки є необґрунтованими, а оскаржуване податкове рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просила відмовити в його задоволенні повністю, оскільки порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини позивача та його контрагента ПП «Т-Груп» спрямовані на ухилення від сплати податку до бюджету, при цьому всі первинні бухгалтерські документи з боку ПП «Т-Груп» підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом, отже такі документи, в т.ч. і податкові накладні, позбавленні юридичної значимості, що не дає права платнику податків формувати податковий кредит. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Приватне підприємство «Респектбуд» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 34816600, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 11.12.2006, перебуває на обліку у державній податковій інспекції в місті Черкасах, зокрема як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №100088496, виданого 11.01.2008.

Державною податковою інспекцією в місті Черкасах згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Респектбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Т-Груп» у травні, червні, липні, вересні 2010 року, по факту перевірки складено акт від 20.05.2013 №203/22-14/34816600.

За висновками вище вказаного акту ПП «Респектбуд» допустило порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31822 грн.

31 травня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0002902301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Респектбуд» по податку на додану вартість на загальну суму 39748 грн., в тому числі 31822 грн. основного платежу та 7956 грн. штрафних санкцій.

По факту ведення позивачем господарської діяльності судом встановлено, що між ним та ПП «Т-Груп» укладені договір від 07.05.2010 року №07-05 щодо виконання ремонтних робіт по поточному ремонту покрівлі приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10, договір №19-04 від 19.04.2010 щодо виконання ремонтних робіт за адресою: Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-Промислова, 10, договір №1/4 від 01.04.2010 щодо виконання ремонтних робіт по покрівлі адмінбудівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в підрядник виконав для замовника вказані вище роботи, а той, у свою чергу, оплатив їхню вартість, що підтверджується відомостями акту перевірки від 20.05.2013 №203/22-14/34816600.

Крім того, на підтвердження виконання укладених договорів позивачем надані податкові накладні виписані на адресу ПП «Респектбуд» його контрагентом ПП «Т-Груп», а також договори та акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, що укладені та підписані між позивачем та первинним замовником наведених вище будівельних робіт, а саме: ПП «Укрп'єзо" та ТОВ «Юджин ЛТД».

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичної сили, що випливає з аналізу положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, згідно укладених договорів ПП «Т-Груп» як підрядник зобов'язалося здійснити роботи у відповідності до договірної ціни (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору, обсяги виконуваних робіт вказані в локальному кошторисі (додаток №2).

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано погодження договірної ціни (додаток №1), а також локальний кошторис (додаток №2).

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору ПП «Т-Груп» зобов'язаний забезпечити об'єкт інструментами, пристроями, які потрібні для виконання робіт, забезпечити виконання робіт потрібними електро- і ручними інструментами, вимірювальними приладами та виконати роботи у визначені строки.

Суд наголошує на важливості відображення у документах фактичного використання обладнання та витратних матеріалів для виконання замовлених робіт з метою відслідкувати послідовність вчинюваних суб'єктами господарювання дій під час виконання договірних зобов'язань для підтвердження реальності здійснення заявленої операції.

Однак позивачем не надано будь-якого документального підтвердження того, що ПП «Т-Груп» дійсно забезпечило об'єкт будівництва інструментами, пристроями тощо.

Крім того, з досліджених актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в вбачається, що найменування робіт, які виконанні ПП «Т-Груп» на замовлення позивача не відповідають предмету укладених договорів та не стосуються робіт, зокрема, по виконанню поточного ремонту покрівлі приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивачем не надані документи на підтвердження своїх доводів, у послідовному ланцюгу виконання підрядних робіт наявні прогалини, що унеможливлює підтвердження факту їх виконання саме ПП «Т-Груп», що ставить під сумнів вчинення господарської операції в цілому та вказує на укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Також в ході проведення перевірки позивача, податковим органом використано інформацію, викладену в акті ДПІ у м. Черкаси від 14.02.2011 №436/23-2/36543851 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Т-Груп», де зазначено про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Отже, з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договорами підрядних робіт саме від ПП «Т-Груп», тому суд вважає фактичне вчинення господарської операції сумнівним та не підтвердженим.

У разі відсутності належно підтвердженого факту придбання робіт відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді незаконного формування податкового кредиту.

Крім того, наведене підтверджується також тою обставиною, що Соснівським районним судом м. Черкаси винесено вирок, який набрав законної сили, стосовно керівника та головного бухгалтера ПП «Т-Груп» ОСОБА_3, в якому встановлено, що вказана особа заподіяла великої матеріальної шкоди державі шляхом використання підприємства для покриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання.

Так, ОСОБА_3 та інші укладали нікчемні цивільно-правові відносини щодо безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також готувалась первинна фінансово-господарська та бухгалтерська документація щодо проведення безтоварних операцій, реєстраційна документація щодо новостворених та придбаних фіктивних підприємств, а також податкова звітність з унесенням до всіх вищеперерахованих документів завідомо неправдивих відомостей щодо господарської діяльності юридичних осіб і підписів від імені номінальних директорів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, при цьому в силу ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладених обставин справи суд приходить до висновку, що укладені між позивачем та ПП «Т-Груп» правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

У пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності із вимогами п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленого позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко