Ухвала

від 24.05.2016 по справі 823/2243/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року К/800/4170/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Респектбуд» на постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі № 823/2243/13-а за позовомПриватного підприємства «Респектбуд» доДержавної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Респектбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002902301 від 31.05.2013.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та позов задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Т-Груп» у травні, червні, липні, вересні 2010 року, за результатами якої складено акт №203/22-14/34816600 від 20.05.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 31 822 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002902301 від 31.05.2013, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39 748 грн. (з яких: 31 822 грн. - основний платіж та 7 956 грн. штрафних санкцій.)

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наданими позивачем доказами не підтвердження виконання спірних операцій саме контрагентом позивача ПП «Т-Груп».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Т-Груп» укладено: договір №07-05 від 07.05.2010 про виконання ремонтних робіт по поточному ремонту покрівлі приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10; договір №19-04 від 19.04.2010 про виконання ремонтних робіт за адресою: Черкаський район, с.Червона Слобода, вул. Берегова-Промислова, 10; договір №1/4 від 01.04.2010 про виконання ремонтних робіт по покрівлі адмінбудівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10.

Досліджуючи докази, подані позивачем на підтвердження правомірності формування спірних показників податкового обліку, зокрема, первинні документи, судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2 найменування робіт, які виконанні ПП «Т-Груп» на замовлення позивача, не відповідають предмету укладених договорів та не стосуються робіт по виконанню поточного ремонту покрівлі приміщення за адресою: м.Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10.

Досліджуючи обставини фактичного здійснення контрагентом позивача ПП «Т-Груп» робіт, за умовами укладених договорів, судами попередніх інстанцій встановлено, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт забезпечення його контрагентом об'єктів робіт інструментами, пристроями, які потрібні для виконання робіт, вимірювальними приладами тощо, що передбачено умовами укладених договорів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що судовим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, яке набрало законної сили, встановлено, що керівник та головний бухгалтера ПП «Т-Груп» ОСОБА_4 укладав нікчемні цивільно-правові відносини щодо безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також готувалась первинна фінансово-господарська та бухгалтерська документація щодо проведення безтоварних операцій, реєстраційна документація щодо новостворених та придбаних фіктивних підприємств, а також податкова звітність з внесенням до всіх вищеперерахованих документів завідомо неправдивих відомостей щодо господарської діяльності юридичних осіб і підписів від імені номінальних директорів.

Оскільки, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення, зокрема, відсутністю первинних документів, складання яких передбачено умовами укладених договорів (погодження договірної ціни, локальний кошторис), колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відсутність окремих первинних документів та/або певні недоліки в їх оформленні, як і відсутність у контрагента платника податків фактичної можливості здійснювати спірну господарську операцій (відсутність спеціальних трудових ресурсів, обладнання) не є безумовною підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася та/або є безтоварною. Однак, при цьому, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, вважає вірними висновки цих судів, зроблені за результатами дослідження всіх наявних у справі доказів, наданих позивачем на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового кредиту, що обставини фактичного здійснення спірних господарських операцій контрагентом позивача ПП «Т-Груп» ними не підтверджено.

З огляду на вищенаведене, колегія судів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій його контрагентом ПП «Т-Груп» .

Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Респектбуд» залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний