Рішення

від 20.08.2013 по справі 910/10579/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10579/13 20.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний -21"

про стягнення 122 887,92 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Залерцов М.О.

від відповідача: Дроботько О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач або ПАТ «АК «Київводоканал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний -21" (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 111 149,00 грн., інфляційних втрат у сумі 5 703,28 грн., 3% річних у розмірі 5 681,20 грн. та 354,44 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. та 27.06.2013 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 27.06.2013 р. та 01.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

23.07.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що оскільки позивач не представляв платіжні документи до банківської установи, не надав будь-які інші документи з вимогою сплатити вартість наданих послуг, відповідач правомірно вважає, що термін для сплати наданих послуг не настав. Крім того, просив застосувати до зобов'язання строк позовної давності.

У судовому засіданні 01.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 20.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

20.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на відзив, в яких зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення до позивача з приводу незгоди щодо кількості або вартості наданих послуг. Отже, дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

У процесі провадження у справі представник відповідача повторно подав відзив на позов.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.1999 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом "Академічний -21" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р.

На підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 р. №359 Державне комунальне об'єднання «Київводоканал» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»

20.12.2010 р. рішенням позачергових загальних зборів Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Умовами вказаного вище договору передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Пунктом 2.2. договору визначено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно п. 3.1. договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

У п. 3.4. договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у 5 денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.7. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня поставлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Згідно п. 5.1. договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як стверджує позивач, за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. відповідачеві було надано послуг на загальну суму 467 490,12 грн., що підтверджується маршрутними картами, актами про зняття показників водолічильників та платіжними вимогами дорученнями (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, на суму 387 859,00 грн., в результаті чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 79 631,12 грн. за вказаний вище період. Крім того, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 31 517,88 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. у розмірі 111 149,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 5 703,28 грн., 3% річних у розмірі 5 681,20 грн. та 354,44 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачеві було надано послуг на загальну суму 467 490,12 грн., що підтверджується маршрутними картами, актами про зняття показників водолічильників та платіжними вимогами дорученнями, які вважаються у належний спосіб пред'явлені до банківської установи (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 387 859,00 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 79 631,12 грн. Крім того, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 31 517,88 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. та заборгованість, яка існувала станом на 01.12.2009 р. При цьому, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вказаної заборгованості лише 04.06.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений за період нарахування заборгованості до 04.06.2010 р. у частині стягнення 48 615,08 грн.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 62 533,92 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню сумою 354,44 грн., за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання на суму заборгованості, яка є більшою ніж визнано обґрунтованою судом, проте заявлена до стягнення сума пені відповідає сумі, яка встановлена судом за власним розрахунком, відповідно визнається судом обґрунтованою у розмірі 354,44 грн., за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 703,28 грн., 3% річних у розмірі 5 681,20 грн. за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання на суму заборгованості, яка є більшою ніж визнано обґрунтованою судом.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума інфляційних втрат у розмірі 3 859,73 грн. та 3% річних у розмірі 3 613,22 грн. за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний -21" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 8, ідентифікаційний код - 24074470), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 03327664) 62 533 (шістдесят дві тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 92 коп. - боргу, 3 859 (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 73 коп. - інфляційних збитків, 3 613 (три тисячі шістсот тринадцять) грн. 22 коп. - 3% річних, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 44 коп. - пені та 1 407 (одну тисячу чотириста сім) грн. 23 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.