Постанова

від 20.11.2013 по справі 910/10579/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 910/10579/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 30.09.2013 року

у справі № 910/10579/13 Господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Академічний-21"

про стягнення суми

за участю представників сторін:

позивача - Залерцов М.О. дов. від 01.10.2013 р.,

відповідача - Дроботько О.В. дов. від 12.02.2013 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. (суддя - Бондарчук В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62 533,92 грн. боргу, 3 859,73 грн. інфляційних втрат, 3 613,22 грн. 3% річних, 354,44 грн. пені та 1407,23 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. (судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я., Скрипка І.М. ) рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.1999 р. між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-21" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р.

На підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 р. № 359 Державне комунальне об'єднання "Київводоканал" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал". 20.12.2010 р. рішенням позачергових загальних зборів Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Умовами вказаного вище договору передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору було визначено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у 5 денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.7. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня поставлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. відповідачу було надано послуг на загальну суму 467 490,12 грн. Відповідач за надані послуги розрахувався частково, на суму 387859 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 79 631,12 грн. за вказаний вище період. Станом на 01.12.2009 р. за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 31 517,88 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідачу було надано послуг на загальну суму 467 490,12 грн., що підтверджено маршрутними картами, актами про зняття показників водолічильників та платіжними вимогами дорученнями, які вважаються у належний спосіб пред'явлені до банківської установи.

Довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 387 859 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

02.08.2013 р. відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. та заборгованість, яка існувала станом на 01.12.2009 р. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вказаної заборгованості тільки 04.06.2013 р.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності позивачем пропущений за період нарахування заборгованості до 04.06.2010 р. в частині стягнення 48 615,08 грн.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва 20.08.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року у справі № 910/10579/2013 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.