Постанова

від 22.08.2013 по справі 917/934/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 19» серпня 2013 р. Справа №917/934/13

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

При секретарі Голозубовій О.І.,

За участі представників сторін:

Позивача - не з'явився,

Відповідача - ОСОБА_1, довір.від 27.12.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2225 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013 року у справі №917/934/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук,

до Кременчуцької міської ради, ОСОБА_3,

про визнання дій протиправними, скасування рішення та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, посилаючись на порушення Кременчуцькою міською радою права позивача на оренду земельної ділянки (кадастровий № 5310436500:08:003:0702) площею 1104 кв.м. для будівництва багатоповерхового жилого будинку з мансардним поверхом та вбудованими торговими приміщеннями на перших двох поверхах на перехресті вулиць Шевченка і Української в м.Кременчуці.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.07.2013 року по справі №917/934/13 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013 року у справі№917/934/13 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Будь-яких доводів в обґрунтування апеляційної скарги апелянтом не було надано.

Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вх. №6550 від 05.08.2013 року), де відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

До судового засідання, яке відбулося 05.08.2013 року, з'явився відповідач. Позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності позивача за наявними у справі доказами.

Від апелянта до суду надійшла заява (вх. №6995 від 19.08.2013 року) де ФОП ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без розгляду.

Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження суду апеляційної інстанції, серед яких не визначено можливості залишення апеляційної скарги без розгляду.

Тобто, залишення апеляційної скарги без розгляду не можливе на стадії апеляційного провадження.

Правовий інститут залишення позову без розгляду передбачений розділом 11 Господарського процесуального кодексу України (ст.81), який регулює вирішення господарських спорів у першій інстанції . Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

В той же час, ст. 100 Господарського процесуального кодексу України передбачає право апелянта відмови від апеляційної скарги до винесення постанови. Після відмови від апеляційної скарги в порядку 100 ГПК, особа не має права повторно звернутись із апеляційною скаргою.

Однак, у своїй заяві апелянт просить суд саме залишити апеляційну скаргу без розгляду. Про відмову від апеляційної скарги в порядку ст.100 ГПК в цій заяві не зазначено.

Враховуючи відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень залишення апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів відмовляє в задоволенні такої заяви.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

02.02.2010р. між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 53104365:08:003:0702) для будівництва багатоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом та вбудованими торговими приміщеннями на перших двох поверхах на перехресті вулиць Шевченка та української в м.Кременчук загальною площею 1104 кв.м..

Сторони підписали договір без застережень, погодивши розмір орендної плати, порядок і умови її перегляду, права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання умов договору, а також інші умови, які є істотними та необхідними для даного виду договорів.

Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він був зареєстрований 19 березня 2010 у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041057300101.

В пункті 8 Договору сторони передбачили, що договір укладено строком на два роки, після закінчення якого орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, однак позивачем не було направлено відповідачу ані повідомлення про намір поновити договір, ані проекту Додаткової угоди до договору в установлений Законом і договором строк.

ХХ сесією Кременчуцької міської ради \/ скликання від 29 травня 2012 року "Про не продовження строку дії договору оренди землі" прийнято рішення не продовжувати строк дії договору оренди землі, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з посиланням, зокрема, на закінчення строку дії договору та відсутність звернення орендаря про його поновлення.

Наведені обставини й стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Місцевий господарський суд, ухвалив спірне рішення з огляду на відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

По-перше, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання протиправними дій Кременчуцької міської ради щодо непродовження строку дії договору оренди землі не відповідає способам захисту порушеного права.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.

Аналогічні приписи містяться і в статті 20 Господарського кодексу України.

Порушені права власників земельних ділянок та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (п. 2 ст. 90 та п. 2 ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

В наведених вище правових нормах не визначений такий спосіб захисту, який обрав позивач, - визнання протиправними дій Кременчуцької міської ради щодо непродовження строку дії договору оренди землі.

Враховуючи невідповідність способам захисту вимоги позивача про визнання протиправними дій Кременчуцької міської ради щодо непродовження строку дії договору оренди землі, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні таких позовних вимог.

По-друге, колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог про скасування рішення Кременчуцької міської ради від 29 травня 2013 року "Про непродовження строку дії договору" можливе виключно за наявності порушень під час прийняття цього рішення органу самоврядування.

Згідно з приписами ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду, поновлення або не поновлення договору оренди землі) вирішується на пленарному засіданні сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Тобто, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

У відповідності до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України «Про оренду землі», п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди землі.

У відповідності до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, по закінчення строку , на якій було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Враховуючи відсутність з боку орендаря будь-яких повідомлень у встановлені строки стосовно подальшої пролонгації договору оренди, Кременчуцька міська рада скористалася своїми правами встановленими п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо регулювання земельних відносин та 29 травня 2012 року прийняла рішення не продовжувати строк дії договору оренди землі, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з посиланням, зокрема, на закінчення строку дії договору та відсутність звернення орендаря про його поновлення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Кременчуцької міської ради від 29 травня 2012 року "Про не продовження строку дії договору оренди землі" не суперечить актам цивільного законодавства і не порушує цивільні права або інтереси ФОП ОСОБА_2

Будь-яких інших доказів наявності порушень Кременчуцької міської ради під час прийняття цього рішення позивачем не наведено.

Враховуючи зазначене, відсутні правові підстави для скасування цього рішення.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Кременчуцької міської ради від 29 травня 2012 року "Про не продовження строку дії договору оренди землі".

По-третє, колегія суддів критично ставиться до твердження позивача, викладених у позовній заяві, про автоматичну пролонгацію договору оренди землі від 02.02.2010р.

Цивільним кодексом України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626,628 ЦК України ).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належним чином виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Разом з тим, цією ж статтею (частини друга та третя) встановлено умови реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, а саме обов'язок орендаря повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди землі у строк, що встановлений договором оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору та додати до листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди.

Окрім того, ст. 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такі самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди

земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, реалізація переважного права орендаря на продовження договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності своєчасного повідомлення орендарем орендодавця про намір поновити договір оренди землі та наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про продовження договору оренди, шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно договору оренди землі від 02.02.2010 року, його укладено на строк 2 роки, а про намір скористатись переважним правом на його поновлення орендар повинен повідомити орендодавця на пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору (п.8 Договору). Враховуючи те, що сторони в договорі визначили строк дії договору у 2 роки(п.8) та дату набрання ним чинності після підписання та державної реєстрації(п.41), яка проведена 19.03.2010 року, то позивач повинен був звернутися до відповідача з повідомленням про намір про поновлення договору оренди землі та надсилання проекту Додаткової угоди до договору не пізніше 18 січня 2012 року.

Втім, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до Кременчуцької міської ради із повідомленням про намір поновлення договору та надіслання проекту Додаткової угоди до договору в установлений Законом і договором строк. Також відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про продовження строку дії договору оренди.

Так, наведеним вище спростовується твердження позивача про автоматичне продовження договору оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013 року у справі №917/934/13 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013 року у справі №917/934/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.08.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.