Ухвала

від 15.08.2013 по справі 826/1183/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1183/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2012 року за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Валеннта» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 під час взаємовідносин з ТОВ «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено Акт № 2663/22-719/34292578 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 154903 грн., а також порушення пп. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 123922 грн.

12.09.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112270, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154903 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38725,75 грн.;

- № 0000102270, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123922 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30980,50 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інтсанції, ТОВ «Валеннта» на підставі договорів від 20.02.2010 року № 2002/02 та від 20.04.2010 року № 2004/03 з ТОВ «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та договорів про відступлення права вимоги від 27.04.2010 року з ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання», за участю ТОВ «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», (далі - Договори) поставлено відповідний товар (верхушечна арматура, інтерфейс клапан тощо).

Згідно з наданими Позивачем до перевірки документами, правові відносини між TOB «Валеннта» та TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» здійснювались на підставі договорів поставки від 20.02.2010 року №2002/02 та від 20.04.2010 року №2004/03 відповідно до яких, здійснювався продаж товару, згідно до додатку 1 до вищевказаних договорів поставки.

На виконання умов вищезазначених договорів, TOB «Валеннта» було отримано податкову накладну (до перевірки не надано) та частково перерахувало кошти на розрахунковий рахунок TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», що підтверджується наданою до перевірки банківською випискою.

Однак, документального підтвердження фактичного виконання вищевказаних договорів між TOB «Валеннта» та TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» не надано.

Крім того, встановлено, що на письмовий запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з TOB «Інжинерно-Будівельне Обєднання» та TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД і подальша реалізація придбаних товарів у контрагента Позивачем не відбувалась.

Також вбачається, що TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання», станом на момент проведення перевірки, обліковується в Миргородській ОДПІ.

Основний вид діяльності TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання» розбирання та знесення будівель, земляні роботи.

Встановлено, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Однак, з наданих позивачем до перевірки документами, правові відносини між TOB «Валеннта» та TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання», здійснювались на підставі договорів про відступлення права вимоги від 27.04.2010 року №б/н та від 27.04.2010 року №б/н відповідно до яких, первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору на підставі договорів поставки від 20.02.2010 року №2002/02 та від 20.02.2010 року №2004/03, укладених між TOB «Валеннта» з TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД».

Між тим, документальних підтверджень виконання договорів між TOB «Валеннта» та TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання» надано не було.

Тобто, аналізуючи договори про відступлення права вимоги, укладені між TOB «Валеннта» з TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання» можна прийти до висновку, що право вимоги позивача, яке виникло на підставі укладених договорів з TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», набуває TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 року, ОСОБА_2, директор та засновник TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання», за грошову винагороду зареєстрував вказане підприємство без мети реальності здійснення господарських операцій.

Також встановлено, що на виконання умов договору поставки від 20.02.2010 року № 2002/02 ТОВ «Валеннта» перерахувало кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», про що свідчить банківська виписка.

Однак, документального прийому передачі вказаного товару підтвердження та фактичне перевезення, відвантаження товару, позивачем не було надано.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-XIV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що правочини між підприємствами TOB „Валеннта" з TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання» та TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» не спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки відсутні докази які підтверджують реальність проведення господарських операції.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копії залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за відповідною ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що TOB „Валеннта" безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ отриманого від TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання» та TOB «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», згідно податкових накладних, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 123922,00 грн

Колегія суддів приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва правомірно були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 року №0000112270 та №0000102270, оскільки позивачем було порушено п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 154903 грн., а також порушення пп. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 123922 грн.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 20.08.2013 року.

оловуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.