Постанова

від 27.08.2013 по справі 902/601/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа №902/601/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Шалигіна В.І. дов. №14/20-28-13 від 14.01.2013р.;

Від відповідача - не з'явився;

Від органу прокуратури - Криворучко А.О. служ. посв. №001264 від 22.08.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.13 р. у справі №902/601/13 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави - Кабінету Міністрів України в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко"

про стягнення 187638, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області 21 травня 2013 року у справі №902/601/13 - позов задоволено частково в сумі 99063 грн. 46 коп. Судові витрати в сумі 1981 грн. 26 коп. покладено на відповідача.

Стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко", код ЄДРПОУ 03733826 (вул. Леніна, 1, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23203) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 30401456 (вул. Мечникова, 16 а, м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", код ЄДРПОУ 25510665 (вул. Соборна, 15 а, м. Вінниця, 21050, вул. Примакова, 23, м. Вінниця, 21019) 83053 грн. 79 коп. - лізингових платежів, 8820 грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 7189 грн. 11 коп. - 3 річних.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 4612 грн. 44 коп. - пені, 83 962 грн. 33 коп. - різниці між залишковою та ринковою вартістю комбайну відмовлено.

Стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко", код ЄДРПОУ 03733826 (вул. Леніна, 1, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23203) до Державного бюджету 1981 грн. 26 коп. судового збору.

Відповідач Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Тарас Шевченко" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати в позові відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Доводить, що суд необгрунтовано відхилив заяву про відкладення розгляду справи, подану представником Кукуленком Денисом Юрійовичем у зв'язку зі смертю 18.04.2013 року колишнього директора Колногозюка Василя Володимировича, попри надання доказів зміни директора ПОСП «Тарас Шевченко» на Горбоноса Володимира Петровича.

Вважає, що суд першої інстанції позбавив права надати можливості для участі у справі іншого представника.

Вказує, що у вступній частині рішення суд зазначив про звернення з позовом заступника прокурора Вінницької області, тоді як позов пред'явив прокурор м.Вінниці.

Апелянт доводить, що подаючи позов в частині стягнення щорічної винагороди прокурор необгрунтовано визначив Кабінет Міністрів України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки позов фактично подавався в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта - Державного публічного акціонерного товариства «НАК «Украгролізинг», а Кабінет Міністрів України взагалі не був залучений до участі в справі в якості позивача і сторони по справі. Права та обов'язки як засновника і власника пакета акцій урегульовані ст. ст. 10, 41 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 88 Господарського кодексу України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам проведених оплат за договором прямого лізингу №2-08-22 ПФЛ від 03.06.2008 року, оскільки такими доказами не володів представник який брав участь у справі. Дані докази у зв'язку із смертю директора знаходяться у його спадкоємців. В апеляційній скарзі обіцяно такі докази надати апеляційному суду.

Крім того апелянт вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 28057 грн. 14 коп. суми відшкодування вартості техніки і 8645 грн. 89 коп. суми щорічної винагороди пред'явлені поза межами строків позовної давності і не підлягають задоволенню.

Аналогічні прорахунки мали місце щодо стягнення штрафних санкцій нарахованих на суму основного боргу, а саме інфляційних витрат та 3% річних.

З заявою про застосування строків позовної давності в даній частині, апелянт звернувся в апеляційній скарзі.

В письмових поясненнях поданих апелянтом після звернення з апеляційною скаргою останній, додатково обгрунтовує вимоги апеляційної скарги. Надав копію ухвали господарського суду Вінницької області від 29 червня 2010 року у справі №14/80-10 про припинення провадження у справі. Тому вважає, що відсутній предмет спору.

Крім того апелянт доводить, що позивачем не надано розрахунків суми боргу. Не враховано повернення предмету лізингу, та розірвання договору лізингу. Апелянт доводить, що при здійсненні звірки взаємних розрахунків претензій у позивача не було.

Апелянт висловлює непорозуміння чому позивач пред'явив позов до приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Тарас Шевченко», якщо суд встановив, що договір прямого фінансового лізингу №2-08-222 пфл від 03.06.2008 року укладався з колективним сільськогосподарським підприємством ім. «Шевченка» і лізингова техніка повернута ним.

Даний факт позивач і прокурор від суду взагалі приховали, вважає він підлягає перевірці в апеляційній інстанції з метою встановлення належного відповідача у справі з огляду на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-648/09/0270 від 12.01.2010року.

Даною постановою вирішено визнати незаконними реєстраційні дії Вінницької районної державної адміністрації по наданню створеному Приватному орендному сільськогосподарському підприємству «Тарас Шевченко» ідентифікаційного коду 03733826, присвоєному Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Шевченко», визнати незаконними дії Вінницької районної державної адміністрації щодо вчинення реєстраційного запису про перереєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємства ім. «Шевченка».

До письмових пояснень апелянт додав свідоцтво про державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємства ім. «Шевченка» відповідно до якої змінено свідоцтво про державну реєстрацію 09.02.2010 року, що на його думку свідчить про вирішення спору з іншою особою.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта не з'явився. Подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. До клопотання додав копію листа непрацездатності.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги. Надав докази направлення копій позовних матеріалів Кабінету Міністрів України, та копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідно до якої станом на 01 лютого 2012 року значиться Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Тарас Шевченко". Дата реєстраційних дій 31.05.2011 року. Прокурор заперечує доводи апеляційної скарги.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Ухвалою від 09 липня 2013 року (а.с.239) за клопотанням апелянта відкладено розгляд справи на 27.08.2013 року. За його клопотанням продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги до 04 вересня 2013 року, що унеможливлює відкласти розгляд із спливом процесуального строку.

Апелянту надано можливість підтримати доводи апеляційної скарги, чим він і скористався надавши письмові пояснення.

Участь представників сторін обов'язковою не визнавалась. Крім того, як вбачається з копії листа непрацездатності, представник Піпко А.М. перебував на лікарняному з 22 серпня по 26 серпня 2013 року включно. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27 серпня 2013 року.

Дослідивши докази у справі судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила:

Заступник прокурора м.Вінниці звернувся з позовом в інтересах держави - Кабінету Міністрів України в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16 а, м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (вул. Соборна, 15 а, м. Вінниця, 21050, вул. Примакова, 23, м. Вінниця, 21019) до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко" (вул. Леніна, 1, с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23203) про стягнення 187638, 23 грн., в тому рахунку: 83053 грн. 79 коп. - боргу з 3-го і 4-го лізингових платежів (27.12.2009 р., 21.06.2010 р.), з яких: 61523 грн. 39 коп. - відшкодування вартості техніки і 21530 грн. 40 коп. - щорічної винагороди), згідно договору прямого лізингу № 2-08-222 пфл від 03.06.2008 р., 83962 грн. 33 коп. - різниці між залишковою та ринковою вартості комбайну, 4612 грн. 44 коп. - пені за прострочення в оплаті лізингових платежів з 10.04.2010 р. по 22.10.2010 р., 8820 грн. 56 коп. - інфляційних втрат з січня 2010 р. по березень 2013 р., 7189 грн. 11 коп. - 3 % річних з 28.12.2009 р. по 10.04.2013 року.

Позов задоволено частково.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції не порушені норми процесуального права. Оскаржуване рішення прийнято 21 травня 2013 року.

В судовому засіданні 21.05.2013 року представник відповідача Кукуленко Д.Ю. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із смертю колишнього директора Колногозюка В.В. (а.с.170). Мотивував тим, що довіреність на представництво інтересів втратила чинність. Однак як вбачається з довіреності (а.с.171) вона дійсна до 07 лютого 2014 року.

Разом з тим в заяві повідомляється, що новим директором став Горбонос В.П..

Місцевий господарський суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що відповідач як юридична особа, мав достатньо часу для вирішення питання щодо його представництва в судовому засіданні, надання пояснень, доказів.

Судова колегія погоджується з таким висновком. Крім того, слід зауважити, що директор Колногозюк В.В. помер 18.04.2013 року більш - як за місяць до вирішення спору. Відповідно до ст.246 ЦК України довіреність видана старим директором від імені юридичної особи, скріплена печаткою, не відізвана новим директором. Тому не може вважатися припиненим представництво юридичної особи в зв'язку із смертю директора відповідно до ст.248 ЦК України.

Не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що в процесуальних документах місцевого господарського суду, в тому числі рішенні зазначено, що позов подано заступником прокурора області, а не міста. Як вбачається з ухвал місцевого господарського суду від 05 червня 2013р. (а.с.184-187) допущені описки виправлені відповідно до ст. 89 ГПК України.

Не приймаються до уваги доводи апелянта, що спір вирішено з неналежною особою відповідачем.

Представник апелянта адвокат Піпко А.М. на підтвердження тієї обставини, що відповідачем повинно бути колективне сільськогосподарське підприємство, а не приватне орендне надав суду копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010р. (а.с.224) та копію свідоцтва про державну реєстрацію станом на 09.02.2010р. (а.с. 228).

Однак, судова колегія вважає, що такі дії відповідача (зокрема представника у справі адвоката Піпко А.М.) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки документи на які посилається останній на день звернення з позовом, вирішення спору скасовані, що підтверджується ухвалами та постановами адміністративних судів від 16.02.2011р., 14.06.2011р. (а.с.253-260), витягом з Єдиного державного реєстру (а.с.249).

Крім того, сам адвокат укладав договір про надання правової допомоги з приватним орендним підприємством (а.с. 217).

Про наявність таких документів представник, як професійний адвокат повинен був знати.

Не приймаються до уваги доводи апелянта, щодо неправильного визначення прокурором Кабінет міністрів України, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Позиція прокурора відповідає ст. 121 Конституції України, статтям 20,36 Закону України «Про прокуратуру» ст.2 ГПК України, рішенню Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99.

Не приймаються до уваги доводи апелянта про припинення провадження у справі №14/80-10 з посиланням на ухвалу місцевого господарського суду про припинення провадження у справі від 29 червня 2010р (а.с. 213). Як вбачається з даної ухвали предметом спору було витребування майна з чужого незаконного володіння. Провадження у справі припинено у зв'язку із поверненням предмету лізингу.

Місцевим господарським судом правильно застосовані норми матеріального права. Висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду про те, що позов підлягає задоволенню частково відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи:

03.06.2008 р. між позивачем (в договорі - лізингодавець) і відповідачем (в договорі - лізингоодержувач) було укладено договір прямого лізингу № 2-08-222 пфл (а.с.27-31). В п.1, 3.1.3, 3.5.9, 4.1, 4.2, 7.1, 7.3, 8.3, 8.8, 9.3 договору сторони домовилися про таке: Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. Лізингодавець має право: вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов Договору; лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження Предмету лізингу, як свого власного майна, та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження. З моменту підписання двостороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

• відшкодування вартості Предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу;

• винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання двостороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання двостороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів". За порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. В разі дострокового припинення дії Договору Лізингоодержувач в тижневий строк відшкодовує Лізингодавцю збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації зберігання Предмета лізингу, недоїмки, пені, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії Договору. Лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії Договору за несплату Лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за не укладення Лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених цим Договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання Лізингодержувачем повідомлення про відмову від Договору. За несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає Лізингодавцю Предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення Предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, Лізингодавець проводить експертну оцінку Предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача. Строк позовної давності 10 (десять) років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки - три роки.

До цього договору позивачем і відповідачем було укладено додаток №1 (а.с.32) згідно якому предметом лізингу є зернозбиральний комбайн КЗС - 9-1 "Славутич" вартістю 570000 з ПДВ і визначено попередню оплату до 01.09.2008 р. в сумі 119415 грн. з яких 85500 грн. лізинговий платіж в частині відшкодування вартості комбайна і 33915 грн. винагорода. В додатку № 2 (а.с. 33) укладеного сторонами до договору сторони передбачили графік сплати лізингових платежів - який передбачає сплату відповідачем позивачеві 697181 грн. 25 коп. 14 платежами.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві предмет лізингу (комбайн) вартістю 570000 грн. Це стверджується актом № 3 приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 26.06.2008 р. (а.с.34). Відповідно умов договору, графіку сплати лізингових платежів відповідач мав 27.12.2008 р., 27.06.2009 р., 27.12.2009 р., 21.06.2010 р. (дата вилучення комбайна) сплатити позивачеві лізингові платежі в сумі 197410 грн. 93 коп., в тому рахунку, 137287, 67 грн. відшкодування вартості техніки і 60123 грн. 26 коп. щорічної винагороди. Фактично відповідач з 03.02.2009 р. по 29.01.2010 р. сплатив позивачеві 75764 грн. 28 коп. лізингових платежів, в тому рахунку, 75764 грн. 28 коп. відшкодування вартості техніки і 38592 грн. 86 коп. щорічної винагороди. Борг з лізингових платежів (197410, 93 грн. - 114357, 14 грн.) складає 83053 грн. 79 коп., в тому рахунку, 61523 грн. 39 коп. відшкодування вартості техніки і 21350 грн. 40 коп. щорічної винагороди. Це стверджується обґрунтованим розрахунком цих позовних вимог (а.с.64), банківськими витягами (а.с.35-47). Тому вказані позовні вимоги є законними і обґрунтованими належними доказами.

Актом від 21.06.2010р. підписаним тільки позивачем і не підписаним керівником відповідача, згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні, в зв'язку з відмовою підписання акта, стверджується вилучення позивачем у відповідача предмету лізингу - комбайну, в зв'язку з простроченням в оплаті лізингових платежів. Ці дії позивача місцевий господарський суд правомірно розцінив як відмову позивача від договору лізингу і на підставі ст. 651, 653 ЦК України вважає договір лізингу розірваним і припиненим з 21.06.2010 р.

Зміст договору, додатків до нього, взятих сторонами зобов'язань, свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з фінансового лізингу, які регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 р. зі змінами, ст. 806 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України, ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав взяті в договорі і графіку сплати лізингових платежів зобов'язання щодо розмірів і строків платежів, а відтак прострочив виконання грошових зобов'язань. Тому законними і обгрунтованими належними доказами - розрахунком позовних вимог (а.с.64) є позовні вимоги про стягнення 8820 грн. 56 коп. інфляційних втрат і 7189 грн. 11 коп. - 3% річних.

Вимоги про стягнення 4612 грн.44 коп. пені за прострочення в оплаті лізингових платежів з 10.04.2010 р., 22.12.2010 р. задоволенню не підлягають, оскільки обчисленні з порушенням строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

Вимоги про стягнення 83962 грн. 33 коп. різниці між залишковою та ринковою вартістю комбайну задоволенню не підлягають за недоведеністю і неналежністю доказів, які б стверджували ці позовні вимоги.

Так, згідно ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Із ст.526 ЦК України вбачається, що зобов'язання виникають із договору, закону. Законодавством, яке регулює фінансовий лізинг не передбачено сплату лізингоодержувачем різниці між залишковою і ринковою вартістю предмета лізингу, після припинення договору лізингу. В п.6 ч.1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право позивача, як лізингодавця вимагати від відповідача, як лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Про це також роз'яснено в п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. № 01-06/85/2013. В п. 7.3 договору сторони передбачили, що в разі дострокового припинення дії договору відповідач в тижневий строк має відшкодувати позивачу збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмету лізингу, що виникли внаслідок дострокового припинення договору.

Таким чином, згідно чинного законодавства, умов договору позивач має право на відшкодування збитків від неналежного виконання умов договору відповідачем, а не різниці між залишковою і ринковою ціною. Позов про стягнення збитків не заявлявся. За своєю правовою природою позовні вимоги про стягнення 83 962 грн. 33 коп. різниці між залишковою вартістю і ринковою носять характер збитків. Згідно ч.2 ст.224, ч. 1 ст.225 ГПК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В обгрунтування цих позовних вимог і складової їх розрахунку - ринкової вартості комбайну прокурором і позивачем надано звіт з додатками про оцінку зернозбирального комбайна КЗС -9-1-55 "Славутич", 2007 р.в. реєстраційний номер № 09468 АВ (а.с.48-63) складений Мельничук М.С. - оцінювачем Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" в особі філії "Волинський аукціонний центр" 21.06.2010 р., в якому вказано, що ринкова вартість комбайна на дату оцінки становить 263250 грн. з урахуванням зменшення вартості внаслідок дефектів (а.с.53) - деформація підбарабання, витка шнека жатки, стрясної дошки, валу соломотряски; наявність складових частин які потребують відновлювального ремонту кузова; наявність корозійних пошкоджень. Факторів, що впливають на підвищення вартості об'єкта оцінки, оцінювачем не виявлено (відсутність корозійних пошкоджень, проведення капітального ремонту двигуна, кузова, тощо). Лакофарбне покриття має сколи та подряпини, для усунення яких потрібне фарбування. Виявлено підтікання оливи з трансмісії і двигуна. Спеціалістом не встановлено вартість відновлювального ремонту комбайну, а також те, що пошкодження виникли внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання, як то передбачено в п. 7.3 договору як умову для відшкодування відповідачем збитків.

Односторонньо складений позивачем акт приймання - передачі свідчить, що комбайн вилучений у відповідача, який знаходився с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області. Місцем знаходження комбайну в звіті про оцінку оцінювачем вказано м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18 а, дата оцінки цей же день 21.06.2010 р. Це свідчить про те, що комбайн транспортувався із с. Вінницькі Хутори Вінницького району до м. Луцьк Волинської області, що не виключає отримання дефектів комбайном при транспортуванні.

Прокурором, позивачем не надано доказів, які б стверджували о котрій годині 21.06.2010 р. комбайн був вилучений у відповідача, яким чином транспортований і ким, о котрій годині доставлений в м. Луцьк і пред'явлений оцінювачу, якими транспортними документами стверджується доставка комбайна в м. Луцьк, а також не довели належними доказами те, що дефекти вказані в звіті про оцінку виникли внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання комбайну відповідачем, як то передбачено в п.7.3 договору, а не під час його транспортування. В додатках до звіту про оцінку ( а.с.61) прикладено акт дефектування складений комісією - начальником управління МТЗ ВАТ "Волиньагрореммаш" Куца В.А., членів комісії: заступника начальника управління МТЗ Лесняк В.В., головним спеціалістом Волинської філії НАК "Украгролізинг" Дмитрук В.В., в якому вказано дефекти комбайна. Вказаний акт не містить дати, часу огляду комбайна комісією, дати його складання. Окрім того, Звіт про оцінку комбайна не є висновком судової експертизи в розумінні Закону України "Про судову експертизу", оскільки оцінка проведена не за ухвалою суду про призначення судової експертизи, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за надання недостовірного висновку. З огляду на вказане, суд критично оцінює ці докази, визнає Звіт про оцінку комбайну, акт дефектування сумнівними, неналежними доказами.

Місцевий господарський суд правильно не погодився із визначенням прокурором, позивачем позовних вимог в сумі 83963 грн. 33 коп. шляхом різниці між залишковою вартістю комбайна і ринковою. Залишкова вартість в розмірі 347 212 грн. 33 коп. визначена шляхом додавання лізингових платежів, які б були сплачені після 21.06.2010 р., якщо б комбайн не був вилучений. Тобто, це договірна ціна, а не визначена при укладенні договору як ринкова і ця договірна ціна могла на час укладання договору бути відмінною від ринкової. Ринкова ціна комбайну на дату укладення договору могла б бути відмінною (більшою, меншою)ніж вказана сторонами в договорі, а тому визначення різницю від залишкової вартості, вказаної в договорі і ринкової вартості на дату вилучення, а не від ринкової на дату складання договору не дає вважати об'єктивним визначенням такої різниці.

Позовні вимоги про стягнення 83962 грн. 33 коп. різниці між залишковою, як вказано прокурором і позивачем, і ринковою не відповідають визначенню збитків, вказаних в ст. 224, 225 ГК України. Прокурором, позивачем не доведено понесення позивачем збитків в розмірі 83 962 грн. 33 коп., не доведено те, що вони заподіяні внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача. Окрім того, із договору повторного лізингу № 3-10-173 плб/285 від 30.06.2010 р. додатків до нього вбачається, що позивач передав цей же комбайн в лізинг приватно - орендній агрофірмі "Колос" Горохівського району, Волинської області (лізингоодержувач) із загальними грошовими зобов'язаннями лізингоодержувача перед позивачем в сумі 373 946 грн. 65 коп., в тому рахунку вартість комбайна 315 900 грн. (з ПДВ), а не за ринковою ціною 263250 грн. вказаною в Звіті про оцінку. Доказів понесення позивачем витрат на ремонт комбайна не надано.

Таким чином місцевим господарським судом враховано, що при здійсненні позивачем розрахунку сум, які підлягають стягненню, враховано повернення відповідачем предмету лізингу.

Відповідач не надав доказів сплати боргу, як обіцяв надати в апеляційній скарзі.

Судова колегія не приймає до уваги заяву апелянта про незастосування місцевим господарським судом строків позовної давності.

Відповідно до ст.267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач не зробив такої заяви в суді першої інстанції. Не був позбавлений такої можливості, тому така заява не приймається апеляційним судом.

Крім того згідно п. 9.3 договору прямого лізингу №2-08-222 пфл від 03.06.2008р. встановлений сторонами строк позовної давності 10 років, а для пені, штрафу та інших видів неустойки - три роки (а.с.31).

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тому, судом вірно стягнуто суми відшкодування вартості техніки, суми щорічної винагороди та штрафні санкції.

За таких обставин не вбачається підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Тарас Шевченко" на рішення господарського суду Вінницької області від 21 травня 2013 року у справі №902/601/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 травня 2013 року у справі №902/601/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №902/601/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.