Рішення

від 28.08.2013 по справі 639/5989/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/5989/13ц

№2/639/2026/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Срокіної І.І.,

за участю секретаря - Макушенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажний поїзд №767" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами.

Заочним рішенням суду від 23 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. За заявою представника відповідача, ухвалою суду від 18 липня 2013 року зазначене рішення скасовано і справу призначено до розгляду у загальному порядку.

До початку розгляду справи по суті представник позивача зменшив розмір заявлених вимоги і просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з серпня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 16740 грн.32 коп.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав,що відповідно до наказу №35-к від 03 квітня 2012 року він був прийнятий на роботу до ТОВ "Енергомонтажний поїзд 767". Відповідно до наказу №59к від 31.07.2012 року, його звільнено за власним бажанням. При звільненні йому не оплачена робота , виконана за час службового відрядження і не видано письмовий розрахунок суми заборгованості. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням розрахуватися з ним, однак на його звернення не реагували і він змушений був звернутися зі скаргою до територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області , яка підтвердила факт наявності перед ним заборгованості у розмірі 4860 грн. 00 коп..

Відповідно до вимог ч. 1 ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, Діями відповідача , які пов'язані з несвоєчасною виплатою заборгованості за відрядження , йому завдано моральної шкоди, бо він був позбавлений можливості задовольнити елементарні життєві потреби, вимушений звертатися з проханнями про виплату заборгованості до відповідача, територіальної інспекції з питань праці у Харківській області, не міг нормально харчуватися. Моральну шкоду оцінює у 2000 грн..

У судовому засіданні представник позивача уточнені вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення аналогічні вищевикладеним і просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав , суду пояснила ,що позивач дійсно працював у відповідача, але йому не була сплачена робота , виконана за час службового відрядження. Заробітна плата нараховувалася йому та сплачувалася своєчасно. Заборгованості по сплаті заробітної плати у ТОВ "Енергомонтажний поїзд №767" перед позивачем відсутня, не сплаченою залишилася лише заборгованість з виплати добових за час відрядження в сумі 4860 грн. яка на цей час виплачена у повному обсязі. Вважає ,що у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем . Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В силу ст. 233 КЗпП України, як спеціального Закону , що регулює спірні правовідносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівником, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті , міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Без обмеження будь-яким строком працівник має право звернутися до суду лише з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Предметом позовних вимог ОСОБА_1 не є вимога про стягнення заробітної плати, а є вимога про стягнення заборгованості з відшкодування саме втрат у зв'язку з службовим відрядженням /добові/ та середнього заробітку за затримку їх виплат. Таким чином, враховуючи ,що позивач звільнився з ТОВ "Енергомонтажний поїзд №767" з 31.07.2012 року то відповідно мав право звернутись до суду в строк до 01.11. 2012 року включно,а звернувся лише у квітні 2013 року. Таким чином пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з відповідним позовом. У зв,язку із чим просила застосувати до заявлених вимог строк позовної давності. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, то витрати на відрядження не входять до структури та фонду оплати праці. Так, до фонду оплати праці включається нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі /оцінені в грошовому вираженні/ за відпрацьований та невідпрацьований час , який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Не включається до фонду оплати праці відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення/. Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Виплати у зв'язку з відрядженням не входить до структури заробітної плати, а тому передбачена ст. 117 КЗпП України , відповідальність за затримку виплати на відрядження не наступає . Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд , вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судовим розглядом встановлено, що з 03.04 по 31.07.2012 року позивач працював у відповідача, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 3-6) Дана обставина сторонами не оспорюється. Як вбачається з відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області , а також пояснень відповідача на день звільнення , 31.07. 2012 року перед ОСОБА_1 існувала заборгованість за відрядження в розмірі 4860 грн. за липень 2012 року, а також в порушення ст. 83 КЗпП України грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки була нарахована йому вже після його звільнення , у лютому 2013 року. У порушення вимог ст.. 121 КЗпП йому не відшкодовано витрати у зв,язку і службовим відрядженням прорахунок по заробітній платі проведено не у день звільнення. Заробітну плату виплачено 05.09.2012 року, не використані дні щорічної відпустки та відрядні не виплачені. (а.с.7) .

Із наданих судом документів вбачається, що станом на 30 квітня 2013 року відповідач повністю розрахувався з позивачем по оплаті за відрядження за липень 2012 року.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком . У зв,язку із викладеним суд не вбачає підстав для застосування до заявлених правовідносин строків позовної давності.

За положеннями статей 116, 117 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В судовому засіданні сторони не оспорювали розмір вказаної заборгованості підприємства перед позивачем.

Згідно абз. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 104 грн. 80 коп.(2312,64 грн +1984,14 грн : 41( робочі дні- 19 у червні та 22 у липні 2012 року). Термін прострочення виплати заборгованості по заробітній платі складає 190 днів ( з 01.08.2012 року по 29.04.2013 року) по день фактично сплаченої заборгованості. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 ( 104 грн. 80 коп. х 190 днів) 19912 гривень 00 копійок середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача як на підставу своїх заперечень проти позову , на обставини, що у відповідача відсутні кошти для виплати позивачеві заборгованості по заробітній платі .

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у випадку, якщо з його вини були порушені законні права працівника, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивач довів той факт , що діями відповідача , йому була завдана моральна шкода, оскільки близько року йому не виплачувалися відрядні. Однак суд не може погодитися із розміром моральної шкоди, вважає її дещо завищеною, оскільки як вбачається із копії трудової книжки відповідач влаштувався через два тижні після звільнення на іншу роботу, а потім знаходився на обліку у центрі зайнятості і як пояснив суду його представник,останні чотири місяці офіційно працевлаштований . У зв,язку із вищевикладеним суд вважає за необхідне стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 300 грн., що є співмірним із понесеними ним моральними стражданнями.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору , він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином , суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 202 ( двісті дві )гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 5, 6,10,11, 57, 60, 61, 88, 208,209, 212 -215, 367 ЦПК України, ст.ст. 40,47, 115 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" , суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажний поїзд №767" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити .

Стягнути з ТОВ « Енергомонтажний поїзд 767» ( код ЄДРПОУ 01387834, 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 57) на користь ОСОБА_1 ( ід. номер НОМЕР_1, який мешкає 64501 АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 19912( дев,ятнадцять тисяч дев,ятсот дванадцять ) гривень 00 копійок .

Стягнути з ТОВ « Енергомонтажний поїзд 767» код ЄДРПОУ 01387834, 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 57) на користь ОСОБА_1 ( ід. номер НОМЕР_1, який мешкає 64501 АДРЕСА_1) у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 (триста ) грн..00 коп

Стягнути з ТОВ « Енергомонтажний поїзд 767» код ЄДРПОУ 01387834, 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 57) на користь держави судовий збір у розмірі 202 ( двісті дві) грн.12 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення , особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Срокіна І.І.