Постанова

від 27.08.2013 по справі 922/1101/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 922/1101/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - Лузан О.С.

відповідача - не з'явився.

другого відповідача за зустрічним позовом - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (позивача за зустрічним позовом) (вх. № 2100 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2013 року по справі № 922/1101/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Хладик - Трейд", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків

про стягнення 576992,98 грн.

та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю"Хладик - Трейд", м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський-1", м. Харків

про визнання недійсним договору про переведення боргу

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Хладик - Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" про стягнення 576992,98 грн.(з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позову), в тому числі 519943 грн. основного боргу, 13882,89 грн. -3% річних та 43209,66 грн. пені на підставі договору про переведення боргу від 01.04.2012 р., укладеного між позивачем, відповідачем та ТОВ "Салтівський-1".

ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ТОВ "Хладик - Трейд" та ТОВ "Салтівський-1" про визнання недійсним договору про переведення боргу від 01.04.2012 р., укладеного між позивачем за зустрічним позовом та відповідачами за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 травня 2013 року у справі № 922/1101/13 /суддя Кухар Н.М./ позов задоволено, стягнуто з відповідача 519900,43 грн. основного боргу, 13882,89 грн. - 3% річних, 43209,66 грн. пені та 12539,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" з вказаним рішенням господарського суду не погоджується, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

У апеляційній скарзі зазначив, що договір про переведення боргу є недійсним, оскільки він підписаний генеральним директором ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" Солонським Т.А. з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки відповідно до Статуту він не мав права на здійснення такого правочину без згоди на це Наглядової ради.

ТОВ "Хладик - Трейд" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що Договір про переведення боргу від 01.04.2012р. укладений сторонами з додержанням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Представники ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ТОВ "Салтівський-1", м. Харків у призначене судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, про причини не прибуття суд не повідомили, не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Салтівський-1" укладений договор поставки № 2550 від 01.07.2010р., за яким постачальник (ТОВ "Хладик-Трейд") зобов'язався постачати та передавати у власність покупця (ТОВ "Салтівський-1") товар, а покупець приймати та сплачувати товар, в кількості та по цінах, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач у період з 01.07.2010р. по 04.10.2011р., включно, поставив ТОВ "Салтівський-1" товар на загальну суму 2525249,68 грн., ТОВ "Салтівський-1" товар отримав, але свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, сплатив лише 1955349,25 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість ТОВ "Салтівський-1" складала 569900,43 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.01.2012р

01.04.2012 р. між ТОВ "Салтівський-1", ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" (новий боржник) та ТОВ "Хладик-Трейд" (кредитор) на виконання зобов'язань ТОВ "Салтівський-1", згідно Договору поставки № 2550 від 01.07.2010р., укладено Угоду про переведення боргу, за якою TOB "Салтівський-1" (первісний боржник) передає, а ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (новий боржник) приймає на себе зобов'язання TOB "Салтівський-1" та стає боржником TOB "Хладик-Трейд" (кредитора) по оплаті заборгованості в розмірі 569900,43 грн., у відповідності до Договору поставки № 2550 від 01.07.2010р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк

Угодою про переведення боргу від 01.04.2012р. не визначено строк виконання грошового зобов'язання відповідачем.

12.04.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 210-ю від 10.04.2012р. щодо оплати суми заборгованості в розмірі 569900,43 грн. на виконання Угоди про переведення боргу та надав відповідачу строк для виконання грошового зобов'язання 30 календарних днів з моменту отримання вищенаведеної претензії, яка частково задоволена, а саме частково сплачено борг в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.03.2013р. щодо рахунку грошових коштів за 14.03.2013р.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що з урахуванням часткової оплати основний борг за Договором переведення боргу складає 519900,43 грн.,

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої правомірно задовольнив позов в частині стягнення 519900,43 грн. основного боргу, 13882,89 грн. - 3% річних, 43209,66 грн. пені.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним Договору про переведення боргу б/н від 01.04.2012р. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Проте, порушення обов'язків, установлених ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами від імені юридичної особи з третіми особами.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх Рекомендаціях "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. № 04-5/14, у п. 2.18. яких зазначено, що розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач за зустрічним позовом/відповідач/ не надав доказів того, що треті особи знали про обмеження повноважень генерального директора ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що факт виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про переведення боргу підтверджується: Актом звірки взаєморозрахунків від 18.12.2012р., підписаним між ТОВ "Хладик-Трейд" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" на загальну суму боргу 665000,21 грн.; листом ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" б/н від 01.02.2013р. щодо строків погашення заборгованості; частковою сплатою заборгованості, що підтверджено банківською випискою від 26.03.2013р. щодо руху грошових коштів від 14.03.2013р. з призначенням платежу "сплата заборгованості згідно угоди про переведення боргу від 01.04.2012р. у т.ч. ПДВ 8333 грн. 33 коп."

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Договір про переведення боргу від 01.04.2012р. був укладений сторонами з додержанням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам та правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на порушення норм процесуального права є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем (позивач за зустрічним позовом) не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.526, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2013 р. по справі № 922/1101/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 27 серпня 2013р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.