Постанова

від 12.08.2013 по справі 826/8530/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2013 року 12:30 № 826/8530/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Якімов В.В.,

представника відповідача - Шмігель Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (далі - позивач, ТОВ «Імпел Гріффін Груп») до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року № 0007222202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Імпел Гріффін Груп» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 28.12.2007 року, як платник податку перебуває на податковому обліку у органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість 04.03.2008 року.

Відповідно до довідки АБ № 622835 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема: загальне прибирання будинків; інша діяльність щодо поводження з відходами; будівництво житлових і нежитлових будівель; інші види діяльності з прибирання; збирання безпечних відходів, комплексне обслуговування об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1453 від 26.04.2013 року згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТФМ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37242144) за вересень 2012 року, ТОВ «КК «СКС» (код ЄДРПОУ 36522101) за вересень та жовтень 2012 року та ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) за липень, серпень, вересень та жовтень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 441/22-2/35634872 від 08.05.2013 р., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: ст.185, п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 2 238 996,00 грн., в тому числі за липень 2012 року - 359,00 грн., за серпень 2012 року - 631,00 грн., за вересень 2012 року - 539 572,00 грн., за жовтень 2012 року - 1 698 434,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовані наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємств-постачальників позивача ТОВ «ТФМ-Груп», ТОВ «КК «СКС» та ФОП ОСОБА_4, а саме: ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 03.04.2013 року №1230/22-2/37242144 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за вересень 2012 року, зокрема, з його контрагентом ПП «Евіт» (код ЄДРПОУ 32307992). У зазначеному акті зафіксовано відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТФМ-Груп» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини за участю ТОВ «ТФМ-Груп» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.04.2013 р. №1259/22.1/36522101 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КК «СКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Евіт» та ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р. зафіксовано відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р., в розумінні ст.134 та ст.185 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, на думку податкового органу, фінансово-господарська діяльність ТОВ «КК «СКС» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини за участю ТОВ «КК «СКС» є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до акту Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС від 13.02.2013 р. № 188/17-0/32342000656 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5 питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. зафіксовано, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Сінтезпродсервіс»» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Сінтезпродсервіс», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Сінтезпродсервіс» та контрагентами по ланцюгу постачання є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеної в акті перевірки інформації, податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, а усі правочини (договори), укладені такими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки № 441/22-2/35634872 від 08.05.2013 р., відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.05.2013 р. № 0007222202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 238 996,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 119 498,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (Замовник) та ТОВ «ТФМ-Груп» (Виконавець) укладено Договір №0112/1 від 01.07.2011 р. про надання послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується якісно, у відповідності до вимог Замовника, власними силами надавати послуги з прибирання об'єктів Замовника, обумовлені договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю Замовника, а також надавати інші послуги за згодою сторін.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору Замовник може замовляти послуги з прибирання об'єктів Замовника протягом терміну дії Договору. Замовлення на надання таких послуг для Замовника оформлюється за 10 календарних днів до бажаної дати початку надання таких послуг, шляхом надання Виконавцеві заявки на виконання робіт, форма якої вказана у додатку №1 до Договору.

Відповідно до заявки на виконання робіт від 20.07.2012 року Замовник визначив перелік робіт з прибирання об'єктів в період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, що належать іншим суб'єктам господарської діяльності, зокрема: ПАТ «Альфа Банк», ПАТ «АКБ «Аркада», ТОВ «Донбас Арена», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ «Енергобанк», ТОВ «Омега», ТОВ «Унікредит Банк», ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Фольксбанк», ТОВ «Будстар», ТОВ «Бомонд Груп», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Роберт Бош», ТОВ «Глобал Білгі», Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Шевченківська районна в м Києві державна адміністрація, ПрАТ «Телесистеми України», ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство», ДП «Науканафтогаз», ТОВ «Рамот Ай.Еф.Ем. Україна», ПАТ «АТ тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки», ПАТ «СебБанк», ПАТ з ІІ «Дніпропетровський маслоекстраційний завод», ПАТ «Арселор Міттал Кривий ріг», ТОВ «Яндекс», ПАТ «АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Кіпру».

На підтвердження виконання робіт (послуг) позивачем надано акти здачі-прийняття робіт від 25.09.2012 р., 26.09.2012 р., 27.09.2012 р., 28.09.2012 р., 29.09.2012 р., 30.09.2012 р. та видаткову накладну від 28.09.2012 р. №7030 відповідно до яких виконавець виконав роботи з прибирання приміщень на загальну суму 2 084 022,00 грн.

За вересень 2012 року ТОВ «ТФМ-Груп» виписало позивачу податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 на загальну суму 2 084 022,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 347 337,00 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Виконавця грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Також, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (Покупець) та ТОВ «КК «СКС» (код ЄДРПОУ 36522101) (Постачальник) укладено договори поставки від 01.10.2012 р. № 0110/12-1, від 01.10.2012 р. № 0110/12-2, від 01.10.2012 р. № 0110/12-3, від 01.10.2012 р. № 0110/12-4, від 01.10.2012 р. № 0110/12-5, від 01.10.2012 р. № 0110/12-6, відповідно до яких Постачальник зобов'язується поставити товар (миючі засоби), а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати його вартість відповідно до умов Договору.

В підтвердження приймання-передачі товару (миючі засоби) позивачем надано податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «КК «СКС» за жовтень 2012 року.

Доказом оплати за поставлену продукцію позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень.

Крім цього, в підтвердження реальності виконання Договорів поставки позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні копії товарно-транспортних накладних за жовтень 2012 року, за якими на замовлення ТОВ «Імпел Гріффін Груп» здійснювалась поставка ПП «Август Груп» засобів для миття підлоги, для миття скла, для миття усіх типів поверхні.

Також, позивачем (Замовник) в період вересень-жовтень 2012 року укладено з ТОВ «КК «СКС» (Виконавець) договори про надання послуг, зокрема, № 1/9 від 03.09.2012 р., № 3/10 від 02.10.2012 р., №2/10 від 01.10.2012 р., № 1/10 від 01.10.2012 р., за якими Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується якісно, у відповідності до вимог Замовника, власними силами надавати послуги з прибирання об'єктів Замовника, обумовлені договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю Замовника, а також надавати інші послуги за згодою сторін.

На виконання пункту 1.3 вказаних Договорів, виконавцеві надавались заявки на виконання робіт (послуг) згідно умов Договорів, де визначались які необхідно провести роботи на об'єктах, що належать, зокрема, ТОВ «Нота-Продакшн», ТОВ «Донбас Арена», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПрАТ «Телесистеми України», ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство», ПАТ «АТ тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки», ПАТ «СебБанк», ТОВ «Яндекс», ПАТ «АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Кіпру», Національний авіаційний університет», ПАТ «АКБ «Аркада».

Надання визначених Договорами послуг підтверджується актами надання послуг, що містяться в матеріалах справи: відповідно до Договору №1/9 - акт надання послуг від 28.09.2012 р. на суму 1152300,00 грн.; відповідно до Договору №4/10 - акт надання послуг від 31.10.2012 р. на суму 873 384,00 грн., за яким позивачу виписано податкову накладну на загальну суму 873 384,00 грн., сплата якої підтверджується платіжними дорученнями №40 та №41 від 06.02.2012 р. на загальну суму 873 384,00 грн.; відповідно до Договору № 3/10 - акти надання послуг від 31.10.2012 р. на загальну суму 2 199 258,00 грн., за яким позивачу виписано податкові накладні на загальну суму 2 199 258,00 грн., сплата якої підтверджується платіжними дорученнями №13 від 10.01.2013 р., №14 від 11.01.2013 р., № 15 від 14.01.2013 р., № 16 від 14.01.2013 р., № 1285 від 18.12.2012 р.; відповідно до Договору № 2/10 - акт надання послуг від 30.10.2012 р. на суму 1128 924,00 грн., позивачу виписано податкову накладну №2 на суму 1128 924,00 грн., доказом оплати за надання послуг надано суду платіжні доручення № 1278, № 1279, № 1280, відповідно Договору № 1/10 - акти надання послуг від 30.10.2012 р. на суму 1 161 744,00 грн., за яким позивачу виписано податкову накладну №1 на суму 1 161 744,00 грн., доказом оплати за надання послуг позивачем надано суду платіжні доручення.

Також, судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4

Між ТОВ «Імпел Гріффін Груп» (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) укладено договір поставки № 1/06-П від 01.06.2012 р., відповідно до якого Псстачальник зобов'язується поставити у власність Покупця молоко коров'яче пастеризоване, жирністю не нижче 2,5 % (товар), в асортименті, в кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, відповідно до умов Договору та Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах даного Договору.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору № 1/06-П, строк поставки - щоденно з 21.05.2012 р. по 31.12.2012 р.

За вказаним Договором позивачу ФОП ОСОБА_4 виписано податкові накладні № 14 від 31.07.2012 р., № 20 від 31.08.2012 р., № 17 від 31.08.2012 р., № 25 від 31.10.2012 р., № 22 від 30.09.2012 р. на загальну суму 10 035,48 грн.

Також, ФОП ОСОБА_4 виписані витратні накладні № 14 від 30.09.2012 р., № 16 від 31.10.2012 р., № 11 від 31.08.2012 р., № 12 від 31.08.2012 р., № 9 від 31.07.2012 р. на загальну суму 10 035,48 грн., з яких також вбачається, що поставка товару проводилась за адресою, вказаною в п.3.2 Договору, а саме: Донецька область, м.

В підтвердження оплати за поставлений товар позивачем надано копії платіжних доручень № 1852 від 01.11.2012 р., № 1989 від 12.11.2012 р., № 1367 від 28.09.2012 р., №1084 від 04.09.2012 р., №1101 від 05.09.2012 р. на загальну суму 10 035,48 грн.

Відповідно до умов Договору поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця. Як доказ поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю рахунок та відповідні товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи містяться копії службових записок, відповідно до яких позивач просить ФОП ОСОБА_4 закупити молоко для ТОВ «Імпел Гріффін Груп» у відповідній кількості, що є виконання п.3.1 Договору № 1/06-П.

Крім того, в підтвердження реальності виконання Договору та мети закупівлі позивачем товару, а саме пастеризованого молока, в матеріалах справи міститься висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.11.2011 р. № 05.03.02-04/115500, від 05.12.2011 р. № 05.03.02-04/117134, за результатами яких молоко коров'яче пастеризоване згідно ТУУ 15.5-19492247-025-2004, за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог висновків може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі укладених договорів з ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК «СКС» та ФОП ОСОБА_4 на надання робіт (послуг), поставки товарів. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали виїзну документальну перевірку, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав на меті отримання робіт у дійсності, а правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків. Правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-жовтень 2012 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК «СКС» та ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з наданням послуг та придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК «СКС» та ФОП ОСОБА_4 на момент вчинення правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій зареєстровані як платники податку на додану вартість та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, надання послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг по прибиранню та питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як уже зазначалось вище, видами діяльності ТОВ «Імпел Гріффін Груп" є загальне прибирання будинків, інша діяльність щодо поводження з відходами; будівництво житлових і нежитлових будівель; інші види діяльності з прибирання; збирання безпечних відходів, комплексне обслуговування об'єктів, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статуту підприємства.

Так само, ТОВ «ТФМ-Груп» та ТОВ «КК «СКС» здійснюють діяльність з прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів, загальне прибирання будинків, про що вказано у довідці №397554 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та зафіксовано в актах перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що послуги з прибирання, надані ТОВ «ТФМ-Груп» та ТОВ «КК «СКС», замовлялись позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов'язань з ТОВ «Нота-Продакшн», ТОВ «Донбас Арена», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПрАТ «Телесистеми України», ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство», ПАТ «АТ тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки», ПАТ «СебБанк», ТОВ «Яндекс», ПАТ «АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Кіпру», Національний авіаційний університет», ПАТ «АКБ «Аркада» та іншими суб'єктами господарювання.

На підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, заявок до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, інші документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «ТФМ-Груп» та ТОВ «КК «СКС» не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по прибиранню або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та документів, які є невід'ємними їх частинами (заявки на виконання робіт, додатки до договорів тощо), по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК СКС» та ФОП ОСОБА_4, судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними відповідно до вимог законодавства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ «Імпел Гріффін Груп» з ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК СКС» та ФОП ОСОБА_4 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Імпел Гріффін Груп».

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, приймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Крім того, на підтвердження реальності договірних правовідносин позивача з контрагентами, позивачем надані суду докази використання придбаних у них товарів (робіт, послуг) для виконання, крім іншого, договору підряду з ТОВ «ДТЕК Востокенерго» з додатковими угодами, локальні кошториси, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, підсумкові відомості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд критично сприймає твердження відповідача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Сінтезпродсервіс», оскільки, інформація, викладена в зазначених актах фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Водночас, судом також не приймаються посилання відповідача на протокол допиту свідка, а саме ОСОБА_8 директора ТОВ «КК «СКС», оскільки з наданих пояснень останній підтвердив здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами, зокрема, з ТОВ «Імпел Гріффін Груп», також зазначив, що підприємством в основному надавались послуги з прибирання приміщень.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами з надання послуг, придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчинених правочинів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Імпел Гріффін Груп» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТФМ-ГРУП», ТОВ «КК СКС» та ФОП ОСОБА_4, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2013 р. № 0007222202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 3 358 494,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом не доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Імпел Гріффін Груп» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 р. № 0007222202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 3 358 494,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.08.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко