Ухвала

від 20.08.2013 по справі 815/1351/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/1351/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Кравченко К.В.,

при секретарі судового засідання - Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАУ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

21.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «БАУ» (далі - ТОВ «БАУ») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому з урахуванням уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2012р. № 0001732201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 127 690,25 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 102 153 грн., за штрафними санкціями на суму 25 537,25 грн., № 0001742201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 495 297 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 396 238 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 99 059 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що доводи ДПІ про завищення валових витрат та податкового кредиту внаслідок врахування нереальних господарських операції по отриманню робіт та послуг від ПП «Білдпрофкомпані», ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг» є неправомірними, оскільки позивач використав здійснені підрядниками роботи та послуги в своїй господарській діяльності.

ДПІ заперечувала проти позову та зазначала, що в порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивач безпідставно включив до валових витрат та податкового кредиту суму ПДВ по господарськім операціям з зазначеними контрагентами протягом 2010-2011 років. До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок наявності податкової інформації про відсутність у зазначених контрагентів виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність підприємств за місцезнаходлженням. Посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року позов задоволений повністю. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 26.10.2012р. № 0001732201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 127 690,25 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 102 153 грн., за штрафними санкціями на суму 25 537,25 грн., № 0001742201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 495 297 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 396 238 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 99 059 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та прийняттям нової постанови про відмову у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

ТОВ «БАУ» (код ЄДРПОУ 32394430) 10.02.2003р. зареєстровано Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент перевірки перебуває на обліку відповідача (стор.2-3 акту перевірки).

Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.29).

В період з 12 вересня по 09 жовтня 2012р. податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «БАУ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 20.06.2012р, за наслідками якої 16.10.2012 року складений акт № 2634/122-3/32394430.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 105 990 грн.,

- п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 396 238 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок встановлення в ході перевірки обставин заниження валового доходу внаслідок невіднесення до нього суми поворотної фінансової допомоги за 4 кв.2010р. в розмірі 62 650 грн. та кредитної заборгованості в розмірі 13 000 грн. по операції з ПП «Білдпрофкомпані», яке визнано банкрутом із скасуванням державної реєстрації та зняття з обліку в ДПІ. Крім того, ДПІ вважала неправомірним віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія», які відповідач вважає нереальними в зв'язку із наявністю розбіжностей в системі співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагентів, відсутністю у контрагентів позивача виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

За висновками акту перевірки 26.10.2012 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0001732201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 131 740 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 105 990 грн., штрафними санкціями - 25 750 грн.,

- № 0001742201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 495 297 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 396 238 грн.,

штрафними санкціями 99 059 грн.

Погодившись із правомірністю висновків ДПІ в частині заниження валового доходу внаслідок невіднесення до нього суми поворотної фінансової допомоги за 4 кв.2010р. в розмірі 62 650 грн. та кредитної заборгованості в розмірі 13 000 грн. по операції з ПП «Білдпрофкомпані», позивач сплатив податок на прибуток в розмірі 3 837 грн. та штрафні санкції в розмірі 212,75 грн., в зв'язку з чим оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0001732201 в частині скасування основного платежу на суму 102 153 грн., штрафних санкцій на суму 25 537,25 грн. (т.4 а.с.48-52).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія», або невідповідність змісту укладених між ними договорів дійсним намірам сторін. Дані актів перевірок зазначених контрагентів позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень з боку ТОВ «БАУ».

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

За обставинами справи у період серпня-листопада 2010р. ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг» на замовлення позивача виконані будівельні роботи на підставі договорів підряду та ПП «Одеська будівельна компанія» надані послуги бетононасосу.

Спірні правовідносини врегульовані приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон № 334/94) та Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон № 168/97).

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.3.9 п.5.3.ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Зі змісту пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що

не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження реальності операцій із зазначеними контрагентами позивачем надані податкові накладні, акти приймання передачі будівельного майданчика, акти прийому виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відомості використаних ресурсів замовника, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону № 334/94 та пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97 у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операціям із з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

Предметом договорів підряду з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг» є виконання будівельних робіт з матеріалів замовника - ТОВ «БАУ» на будівельному об'єкті - 3-х секційному житловому будинку із торгівельно-виставковими приміщеннями, підземним паркінгом, розташованому за адресою Одеса, вул.Гер.Сталінграда, 20-30.

Згідно договору, укладеному між ТОВ «Будівельно-конструкторська фірма «СК» та ТОВ «БАУ», останнє є генеральним підрядником по будівництву 3-х секційного житлового будинку із торгівельно-виставковими приміщеннями, підземним паркінгом, розташованим за адресою Одеса, вул.Гер.Сталінграда, 20-30 (т.2 а.с.185-191).

Отримані ТОВ «БАУ» від своїх контрагентів будівельні роботи передані замовнику таких робіт - ТОВ «Будівельно-конструкторська фірма «СК», що підтверджується відповідними актами прийомки виконаних робіт.

Спростовуючи доводи податкового органу, що вчинені господарські операції не спрямовані на реальне настання наслідків, судова колегія зазначає, що на виконання договорів із ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» позивачем на рахунок зазначених контрагентів перерахована сума по оплаті за виконані роботи та надані послуги в повному обсязі, що свідчить про дійсний намір сторін про зміну їх майнового стану.

Підставою для зменшення позивачу податкового кредиту та валових витрат ДПІ вважала достатньою наявність податкової інформації про припинення діяльності контрагентів, в зв'язку з цим неможливості проведення зустрічної звірки, наявність розбіжностей в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентам ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», а по ПП «Одеська будівельна компанія» - відсутність виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з отримання робіт та послуг від ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Відсутність ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» за місцезнаходженням встановлена податковим органом вже після здійснення господарських операцій з позивачем, тому не може враховуватись як доказ нереальності господарської операції з позивачем.

Крім посилань на акти ДПІ про неможливість проведення перевірок зазначених контрагентів в зв'язку із припиненням їх діяльності, наявності розбіжностей в Системі співставлення, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання робіт та послуг у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ та сам факт припинення діяльності, ліквідації підприємств не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений. Діюче на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат сум ПДВ по операціям з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» за серпень-листопад 2010 року, не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені достатніми та належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення в частині їх оскарження не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому правильно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко