Ухвала

від 17.02.2014 по справі 815/1351/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/46539/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 2-а-2216/12/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БАУ» доДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУ» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001732201 від 26.10.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 127 690,25 грн. (з яких: 102 153 грн. - основний платіж та 25 537,25 грн. - штрафні санкції) та № 0001742201 від 26.10.2012.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БАУ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 20.06.2012, за результатами якої складено акт № 2634/122-3/32394430 від 16.10.2012;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 105 990 грн.,

- п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 396 238 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0001732201 від 26.10.2012, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 131 740 грн. (з яких: 105 990 грн. - основний платіж та 25 750 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0001742201 від 26.10.2012, яким позивачу за порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 495 297 грн. (з яких: 396 238 грн. - основний платіж та 99 059 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- позивач погодився з висновками відповідача щодо заниження валового доходу в частині невіднесення до нього суми поворотної фінансової допомоги за 4 квартал 2010 у розмірі 62 650,00 грн. та кредитної заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. по операції з ПП «Білдпрофкомпані», та сплатив податок на прибуток у розмірі 3 837 грн. та штрафні санкції в розмірі 212,75 грн., у зв'язку з чим оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0001732201 в частині нарахування основного платежу на суму 102 153 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 25 537,25 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідач дійшов висновку щодо неправомірного формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія», з огляду на їх нереальність, оскільки під час перевірки відповідачем встановлено наявність розбіжностей в системі співставлення податкового кредиту позивача з податковими зобов'язаннями його контрагентів та відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» за серпень-листопад 2010 року, не відповідають обставинам справи та не підтверджені достатніми та належними доказами, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, в частині їх оскарження, не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельно-конструкторська фірма «СК» укладено договір генерального підряду, за умовами якого позивач є генеральним підрядником по будівництву 3-х секційного житлового будинку із торгівельно-виставковими приміщеннями, підземним паркінгом, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Гер.Сталінграда, 20-30. Крім того, позивачем були укладені договори підряду з ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», предметом яких є виконання такими контрагентами будівельних робіт з матеріалів замовника (ТОВ «БАУ») на будівельному об'єкті (3-х секційний житловий будинок із торгівельно-виставковими приміщеннями, підземним паркінгом), розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Гер. Сталінграда, 20-30. Також позивачу було надано послуги ПП «Одеська будівельна компанія» по використанню у будівельній діяльності бетононасосу, що підтверджується оформленим актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною, виставленим рахунком на оплату та документами про оплату цих послуги шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «Одеська будівельна компанія».

Позивачем, на підтвердження передачі йому будівельного майданчика, надано суду договори на постачання електричної енергії на цей будівельний майданчик, її використання, оплату послуг електропостачання. Крім того, встановлено, що ТОВ «БАУ» видано дозвіл на виконання таких будівельних робіт №223 від 10.06.2008 згідно проектної документації. Факт наявності та належність оформлення таких документів не заперечується відповідачем.

Також встановлено, що отримані ТОВ «БАУ» від своїх контрагентів будівельні роботи передані замовнику таких робіт - ТОВ «Будівельно-конструкторська фірма «СК», що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт.

На підтвердження реальності операцій із зазначеними контрагентами позивачем надані податкові накладні, акти приймання передачі будівельного майданчика, акти прийому виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відомості використаних ресурсів замовника, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Окрім того, попередніми інстанціями встановлено, на виконання укладених договорів із ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «Тіса-Інвест», ТОВ «БК «Буддріллінг», ПП «Одеська будівельна компанія» позивачем на рахунок зазначених контрагентів перерахована сума грошових коштів по оплаті за виконані роботи та надані послуги в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються тільки на висновках актів перевірок цих контрагентів, податковим органом не встановлено невідповідність вимогам законодавству наданих позивачем первинних документів, а також не заперечується той факт, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право оформлювати податкові накладні, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Колегія судів вважає, що попередні інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, з огляду на те, що податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів на підтвердження обґрунтування своїх доводів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті судового рішення в оскаржуваній частині судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний