Ухвала

від 20.08.2013 по справі 2а/2370/322/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/322/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» (далі - Позивач, ПП «ВКФ «СТВ») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - Відповідач, ДПІ у м. Черкаси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2011 року №00003732301 та №00003742301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з контрагентами, а також не доведено використання придбаних у ПП «Алерт», ПП «Асіст» та ПП «Альтарі-Т» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, однак на адресу суду надіслав письмові заперечення проти апеляційної скарги, в якій просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2011 року працівниками ДПІ у м. Черкаси було проведено позапланову документальну перевірку ПП «ВКФ «СТВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року при проведення взаємовідносин з суб'єктами господарювання. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результатів чого занижено податок на прибуток в сумі 6 892,00 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32 416,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 05.10.2011 року №2395/23-2/30284874. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.10.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №00003732301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 520,00 грн., у тому числі за основним платежем - 32 416,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 104,00 грн.; №00003742301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 615,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6 892,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 723,00 грн.

Як вірно встановив суд, за результатами адміністративного оскарження вказані вище податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про товарність господарських операцій Позивача з ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст» суд першої інстанції встановив наступне.

У червні 2009 року ПП «ВКФ «СТВ» мало взаємовідносини з ПП «Алерт» на загальну суму 26 000,00 грн., на підставі чого Позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 4 333,33 грн. При цьому матеріали справи не містять жодних первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції із зазначеним контрагентом.

У грудні 2009 року Позивач отримав від ПП «Альпарі-Т» контейнер під БС мобільного зв'язку вартістю 50 000,00 грн. Факт реальності операції, на думку Апелянта, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною (а.с. 62), податковою накладною (а.с. 63), квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с. 64-65) на загальну суму 8 333,35 грн.

У ІІІ та IV кварталах 2009 року ПП «ВКФ «СТВ» придбавало у ПП «Маркап» папір на загальну суму 29 000,00 грн. При цьому, на думку Позивача, реальність здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними (а.с. 39, 42, 45, 48), податковим накладними (а.с. 40, 43, 46, 50), квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с. 41, 44, 47, 51).

Крім того, судом було встановлено, що за результатами господарських відносин Позивача з ПП «Асіст» було сформовано податковий кредит у розмірі 14 917,00 грн. При цьому, на думку ПП «ВКФ «СТВ» факт виконання господарських зобов'язань підтверджується видатковими накладними (а.с. 52, 55, 59), податковими накладними (а.с. 53, 56, 60, 63), квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 54, 57-58, 61, 64-65).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності господарських правовідносин ПП «ВКФ «СТВ» з ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст», а також на підставі того, що Позивачем не було доведено факт руху матеріальних цінностей, а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст», суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. На підставі встановлених вище обставин Черкаський окружний адміністративний суд з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прийшов до висновку, що формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними вище суб'єктами господарювання є протиправним, а тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень немає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Маркап», ПП «Асіст», ПП «Альпарі-Т» не містять відомостей про посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції як з боку ПП «ВКФ «СТВ», так і з боку контрагентів останнього.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст» товару, а також не підтверджено документально рух отриманих від контрагентів ПП «ВКФ «СТВ» товарів, а також подальше використання його у власній господарській діяльності.

Посилання ПП «ВКФ «СТВ» на те, що чинне законодавство не вимагає обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних як підтвердження факту руху матеріальних цінностей судом першої інстанції обґрунтовано оцінено критично, оскільки Позивачем не було доведено домовленості останнього з контрагентами про транспортування придбаного в останніх товару власними силами.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із вказаними вище контрагентами.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин з ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять підтвердження товарності здійснених між Позивачем та ПП «Альтарі-Т», ПП «Маркап», ПП «Алерт», ПП «Асіст» господарських операцій, то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією податкового органу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СТВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.