Рішення

від 27.08.2013 по справі 906/840/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" серпня 2013 р. Справа № 906/840/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. - довіреність від 02.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м. Коростень Житомирської області)

до Комунального підприємства Коростенська центральна районна аптека №113 (м. Коростень Житомирської області)

про стягнення 117326,95 грн.

В судовому засіданні 20.08.13р. оголошувалась перерва до 09:30 27.08.13р. з викликом сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 117326,96 грн., з яких: 73097,21грн. основного боргу за спожиту теплоенергію, згідно договору №26 від 01.01.11р., 43687,15грн. пені, 477,85грн. 3% річних, 69,74грн. інфляційних нарахувань.

Заявою № 969 від 25.06.13р. позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 112933,29грн., з яких: 69067,21грн. основного боргу, 42435,72грн. пені, 1360,62 грн. 3% річних, 69,74грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви від 25.06.13р. № 969.

Відповідач у відзиві, поданому в судовому засіданні від 26.06.13р., позовні вимоги заперечив частково. Зазначив, що позивачем надавались послуги не належної якості та просить, щоб позивач перерахував заборгованість за фактично надані належної якості послуги. Відповідач згоден оплачувати ті рахунки, які відповідають дійсно наданим послугам (а.с. 49).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви від 25.06.13р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 із подальшими змінами та доповненнями особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або направити письмовий відзив на позовну заяву поштовим зв'язком, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.11р. між сторонами був укладений договір № 26 про надання послуг з централізованого опалення (а.с.7-10), за умовами якого теплопостачальне підприємство зобов'язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 131190,72 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 4700 від 30.11.11р., №5794 від 31.12.11р., № 183 від 31.01.12р., № 184 від 29.02.12р., № 184 від 31.03.12р., №486 від 30.04.12р., № 784 від 31.05.12р., № 1065 від 30.06.12р., №1347 від 31.07.12р., № 1633 від 31.08.12р., № 1914 від 30.09.12р., № 2756 від 31.10.12р., №3319 від 30.11.12р., № 3606 від 31.12.12р., № 88 від 31.01.13р., № 662 від 28.02.13р., № 946 від 31.03.13р., №2655 від 30.04.13р.

Відповідно п.7 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Однак, за спожиту теплову енергію відповідач розрахувався частково, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у період з листопада 2011 року по квітень 2013 року в розмірі 69097,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 69097,21грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, встановленому ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-ХІV від 20.05.99р.(п.12 договору)

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.99р. встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань становить 42435,72грн., 1360,62 грн., 69,74грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо заперечень відповідача, про надання позивачем послуг не належної якості, то відповідно приписів Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості (затверджених постановою від від 17 лютого 2010 р. N 151), перерахунок за надання таких послуг здійснюється за відсутності засобів обліку теплової енергії.

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 69067,21грн. основного боргу, 42435,72грн. пені, 1360,62 грн. 3% річних, 69,74грн. інфляційних нарахувань, 2258,67 грн. судового збору.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Коростенська центральна районна аптека №113 ( Житомирська область, м. Коростень, вул.Сосновського, 50, код 13567599) на користь Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул.Кірова, 8а, код 31871157) - 69067,21грн. основного боргу, 42435,72 грн. пені, 1360,62 грн. 3% річних, 69,74 грн. інфляційних нарахувань, 2258,67 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.08.13

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)