Постанова

від 29.07.2013 по справі 2а-4018/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4018/12/0170/22

29.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-4018/12/0170/22 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 16.04.13

за позовом Приватного підприємства "АБМ" (вул. Кірова, буд.150, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98637)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "АБМ" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000732301 яким нараховано Приватному підприємству "АБМ" єдиний податок на суму 41 725 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000682301 яким нараховано Приватному підприємству "АБМ" податок на прибуток на суму 944 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000052200 про застосування до Приватного підприємства "АБМ" штраф за порушення порядку розрахунків в сфері ЗЕД на суму 5120грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000692301 яким зменшено Приватному підприємству "АБМ" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на суму 288956грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000762301 яким зменшено Приватному підприємству "АБМ" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 745369 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000742301 яким зменшено Приватному підприємству "АБМ" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546860 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 0000481701, яким донараховано Приватному підприємству "АБМ" податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді з/п в сумі 58522,25 грн.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "АБМ" судові витрати в розмірі 2146 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач зареєстрований як юридична особа (ЄДРПОУ 32764796) виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 17.12.2003 про що свідчить свідоцтво державної реєстрації від 17.12.2003 №11461200000000574. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.12.2003 за №1394 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в м.Ялта АР Крим ДПС.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію №100218537 від 26.03.2009 позивач зареєстрований, як платник податку на додану вартість з 26.03.2009 та до теперішнього часу є платником ПДВ, індивідуальний податковий № 32764901128.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за наслідками перевірки складено акт від 10.02.2010 № 32023-1/32764796/25 (далі - Акт) відповідно до висновків якого встановлені наступні порушення:

- ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.99р. № 749/99), в результаті чого встановлено заниження єдиного податку у загальній сумі 33380 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008р. в сумі 28078грн., за 1 квартал 2009р. в сумі 5302грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 п.п. 8.4.2, п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР (надалі ЗУ № 283), п.п. 135.5.1 п. 135.1 ст. 135, п.п. 139.1.5. п. 139.5 ст. 139, п. 146.2 , п. 146. 4, п. 146.5 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п.п. 153.1.4 п. 153. 1 ст. 153 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 288 956 грн. та заниження податку на прибуток у загальній сумі 944 грн. за 3 квартал 2011 року;

- ст.59 Закону Україні "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007р., абз.4 ст.43 Конституції України від 28.06.1996р., пп. 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заниження фонду заробітної плати у грудні 2008р., та податку з доходів фізичних осіб у грудні 2008р. в сумі 9,0грн.;

- пп. 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 46400,0грн у листопаді 2008р.;

- ст. 9 Закону України № 320/94-ВР від 22.12.1994р. "Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів" та п.19.2. ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб", п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України в частині не надання (надання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями) відомостей про суми доходів сплачених на користь фізичних осіб-підприємців у 4 кварталі 2010, у 1 кварталі 2011, відомостей про кошти, отримані на відрядження або під звіт (2кв.2011);

- ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993р. в частині порушення порядку розрахунків з нерезидентом - ТОВ "Бест Истерн Отель" (Росія);

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 с. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі ЗУ № 168), п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення від'ємного значення візниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на загальну суму 745 369 грн.;

- п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі ЗУ № 168), п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 546 860 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) що призвело до завищення рядка 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на загальну суму 74 910 грн.

За висновками даного акту та встановлених порушень відповідачем 27 лютого 2012 року прийняті наступні спірні податкові повідомлення -рішення:

- № 0000732301, яким нараховане єдиний податок на суму 41 725 грн.;

- № 0000682301, яким нараховане податок на прибуток на суму 944 грн.;

- № 0000052200 про застосування штрафу за порушення порядку розрахунків в сфері ЗЕД на суму 5120грн.;

- №0000692301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на суму 288956 грн.;

- №0000762301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 745369 грн.;

- № 0000742301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546860 грн.;

- № 0000481701 донараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді з/п в сумі 58522,25 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 27.02.2012 р., яким нараховано єдиний податок на суму 41 725 грн.

Позивач з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. був платником єдиного податку на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності за ставкою єдиного податку 10%.

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності показників по рядку 4 «усього виручки від реалізації» на загальну суму 333822грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. в сумі 280799грн., за 1 квартал 2009 в сумі 53023грн., у зв'язку із не відображенням сум отриманих на розрахунковий рахунок позареалізаційних доходів по операціях з продажу валютних коштів (позитивна курсова різниця).

Приписами абзацу 5 ст. 1 Указу Президента передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого наказом ДПА України від 28.02.2003р. №98, у рядку 4 Розрахунку відображається загальна сума коштів, отримана на розрахунковий або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва, яка підлягає оподаткуванню єдиним податком.

Таким чином, надходження валютних коштів не є виручкою від здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). На підставі чого, у відповідача не було законних підстав для прийняття повідомлення-рішення №0000732301 від 27.02.2012 р., а вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню у зазначеної частині.

Стосовно повідомлення-рішення № 0000481701, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді з/п в сумі 58522,25 грн.

Як зазначається в акті перевірки, позивач уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки (т.2 а.с.43-48), який нотаріально посвідчений від 20.11.2008р. за реєстровим №3113. Згідно цього договору ОСОБА_4 продала, а ПП «АБМ» купило земельну ділянку площею 0,09га, що розташована в АДРЕСА_1. Згідно п.2.1 цього договору продаж земельної ділянки відбувся за ціною 928000грн., які отримані продавцем у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок представника продавця в банківській установі. В п.7.4 договору вказується, що податок з фізичних осіб в сумі 46400грн. (5% від об'єкту оподаткування) сплачений представником продавця 20.11.2008р.

Відповідно п.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення зазначених правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Стаття 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» регулювала оподаткування операції з продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку.

Згідно п. 11.3 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Тобто вданому випадку при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу земельної ділянки позивача з ОСОБА_4 податковим агентом є нотаріус, на якого покладається відповідальність при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку п.20.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі викладеного позивач не є податковим агентом за господарською операцією купівлі у ОСОБА_4 земельної ділянки (т.2 а.с.43-48), яка нотаріально посвідчена від 20.11.2008р. за реєстровим №3113.

У зв'язку з чим, повідомлення-рішення № 0000481701 винесено в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у вказаної частині.

За податковим повідомленням-рішенням № 0000052200 застосовані штрафні санкції у розмірі 5 120,00 грн. в наслідок порушення позивачем валютного законодавства ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993.

Мєщеряков О.О. - директор ПП "АБМ", знаходячись в Москві у відряджені, сплатив послуги за проживання надані фірмою-нерезидентом ТОВ "Бест Истерн Отель" (115563, м.Москва, вул.Шипиловська, 28 а, ІПН 772817782). Грошові кошти внесені у касу нерезидента у сумі 21 343,00 рос. руб. Відповідно до прибуткової квитанції №4-6 від 09.07.2009, за курсом НБУ на дату розрахункової операції еквівалент у національній валюті складає 5 120,00 грн.

Згідно акту перевірки зазначено порушення ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 "У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України", тобто розрахунки відбулись минаючі кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Як вибачається Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" N 59 від 13 березня 1998 року, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658 розрахунки з нерезидентами можуть чинитись підзвітними особами, які знаходяться у закордонному відрядженні в межах передбачених дійсним наказом.

Згідно п.7 вказаної інструкції за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків, оплату аеропортних зборів, користування постільними речами в поїздах) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); б) на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях в межах затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 граничних сум витрат на найом житлового приміщення, встановлених з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат за користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги та витрат на оплату податку на додану вартість).

Пункт 19 передбачає, що якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день погашення заборгованості. Виплата зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

По поверненню з відрядження, підзвітною особою складено авансовий звіт, відповідно до якого директору ПП "АБМ" повернуто використані гроші у національній валюті. Вказані операцій знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт. 84 "Інші операційні витрати" Кт. 372 "Розрахунки з підзвітними особами"; Дт 372 "Розрахунки з підзвітними особами" Кт 301 "Каса у національній валюті". Вказана операція не віднесена до складу валових витрат.

Таким чином, оскільки Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" N 59 від 13 березня 1998 року передбачено розрахунки із нерезидентами готівкою, та позивачем складені всі необхідні документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок із нерезидентом готівкою не є порушенням валютного законодавства.

По податковому повідомленню-рішенню від 27.02.2012р. №0000682301, яким нарахований податок на прибуток на суму 944 грн. та податковому повідомленню-рішенню від 27.02.2012р. №0000692301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на суму 288956 грн.

Завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 288 956,00 грн. за 2-3 квартали 2011 року та заниження податку на прибуток у сумі 944,00 грн. за 3 квартал 2011 року згідно Акту відбулись внаслідок порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 п.п. 8.4.2, п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР (надалі ЗУ № 283), п.п. 135.5.1 п. 135.1 ст. 135, п.п. 139.1.5. п. 139.5 ст. 139, п. 146.2 , п. 146. 4, п. 146.5 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п.п. 153.1.4 п. 153. 1 ст. 153 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) у зв'язку з завищенням витрат за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, всього у сумі 353 521 грн. у т.ч.: 101 867 грн. валові витрати за період з 01.04.2009 по 31.03.2011; 251 654 грн. витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування (з яких 101 867 від'ємне значення).

Ухвалою від 08.07.2013 Севастопольського апеляційного адміністративного суду, яка отримана сторонами, зобов'язано представити відповідні документи, які свідчать про наявність здійснення господарських операцій, у тому числі первинні документи, що є підставою для формування валових доходів та витрат.

Позивачем не надано жодного документу на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Юридична фірма "Ресницкий та партнери", ТОВ НВП "Елтехкомп", ТОВ "Кримське експерте бюро". Тому справа розглядалась за наявними матеріалами у справі відповідно до ч.6 ст.71 КАС України.

Проведеною експертизою №169/12 від 04.02.2013р. встановлено розбіжність з актом перевірки у розмірі 353 521 грн. (101 867 грн. + 149 787 грн. + 101 867 грн.) за рахунок невизнання відповідачем наступних витрат:

1. 101 867 грн. заниження показнику у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крам визначених у 04.11", а саме: невизнання витрат пов'язаних з будівництвом (юридичні послуги) у розмірі 7 950 грн. отриманих від ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери", невизнання витрат на придбання обладнання у розмірі 93 916,67 грн. від ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП";

2. 149 787 грн. заниження показнику у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати", а саме:

- по рядку 06.2.4 невизнані інформаційні, консультаційні, аудиторські та інші послуги у розмірі 39 632 грн., тобто невизнання витрат пов'язаних із будівництвом (юридичні послуги) у розмірі 15 020 грн. отриманих від ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери", невизнання витрат з судово-економічної експертизи у розмірі 24 612 грн. отриманих від ТОВ "Кримське експертне бюро";

- по рядку 06.2.8 грн. невизнані витрати на розрахунково-касове обслуговування у розмірі 50 843 грн. отриманих від Філія АБ "Південний" в м. Ялта;

- по рядку 06.2.6 не визнано амортизаційне нарахування на основні засоби 3 групи у розмірі 59 312 грн.;

3. 101 867 грн. заниження показнику у рядку 06.6 Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року".

Так позивач та експерт вважає, що ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери" надало на адресу позивача юридичні послуги, пов'язані із будівництвом без ПДВ 30 000 грн.

Факт придбання вказаних послуг вартістю 30 000 грн. без ПДВ у ТОВ "Юридична фірма "Ресницьки та партнери" підтверджується актами надання послуг. Отримання послуг від ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери" на суму без ПДВ 30 000 грн. підтверджуються первинними документами: актами надання послуг, рахунками, регістрами бухгалтерського обліку.

На вимогу суду апеляційної інстанції про представлення договору з ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери", оплат послуг, підтвердження виконання послуг, зазначених документів не надано. Додатки до експертного висновку, в яких зазначаються переліки відповідних відомостей, не є належним доказом здійснення господарської операції та її відображення в податковому та бухгалтерському обліку, у розумінні ст.ст. 69, 79 КАС України.

Беручи до уваги, що частина спірних господарських операцій, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались в 2010р., судова колегія перевіряє відповідність їх оподаткування згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями (Закон № 334).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується валові витрати на суму 7 950 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери", оскільки відповідні документи відсутні у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.4.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88.

Таким чином, документально та фактично не підтверджено здійснення господарської операції з ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери", а також позивачем в порушення п.п. 5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суму 7950грн. - юридичні послуги ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери" віднесено до валових витрат.

За аналогічних підстав колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного формування валових витрат в сумі 93 916,67грн. за відносинами із ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП"

Позивачем враховані витрати в сумі 93 916,67 гривен за відносинами із ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП". Так, ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП" поставлено на адресу ПП "АБМ" обладнання без ПДВ в розмірі 240566,67 грн. Позивачем та експертом вказується, що факт придбання вказаного обладнання вартістю 240566,67 грн. без ПДВ у ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП" підтверджується наданою накладною.

В бухгалтерському обліку розрахунки з ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП" відображені в Журналі-ордері та Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В матеріалах справи наявна накладна №77 від 16.04.2010р. (т.1 а.с.150) про отримання позивачем трансформаторної підстанції та двох трансформаторів на загальну суму 240566,67 грн. без ПДВ, яка не представлена під час проведення перевірки. Інших доказів, підтверджуючих виконання договірних зобов'язань, не представлено.

На вимогу суду апеляційної інстанції про представлення договору з ТОВ НВП "ЕЛЛТЕХКОМП", оплат послуг, підтвердження виконання послуг, зазначених документів не надано.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до накладної №77 від 16.04.2010р. та вважає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку про що зазначено у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.4.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88.

Перевіркою відповідача відображених показників з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011р. встановлені завищення задекларованих показників у рядку 06.2 «адміністративні витрати» у загальної сумі 90475грн.:

- по рядку 06.2.4 Додатку АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток відображено винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги у загальної сумі 39632грн., у тому числі за 2 квартал 2011р. в сумі 6600грн., за 3 квартал 2011р. сумі 33032грн. (6600грн.+ 8420грн. (послуги ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери") + 24612грн. ( послуги ТОВ "Кримське експертне бюро"));

- по рядку 06.2.8 Додатку АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток відображено плату за розрахункове-касове обслуговування та інші послуги банку у загальної сумі 50843грн.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, документально та фактично не підтверджено здійснення господарської операції з ТОВ "Юридична фірма "Ресницький та партнери".

Не підтверджується також витрати з підготовки судово-економічної експертизи на суму 24612 грн. без ПДВ ТОВ "Кримське експертне бюро". Факт придбання вказаних послуг, як вказується у висновку експерта, підтверджується актами виконаних робіт, рахунками, регістрами бухгалтерського обліку, тощо.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи щодо надання, отримання, сплати послуг з підготовки судово-економічної експертизи ТОВ "Кримське експертне бюро". Додатки до експертного висновку, в яких зазначаються переліки відповідних відомостей, не є належним доказом здійснення господарської операції та її відображення в податковому та бухгалтерському обліку, у розумінні ст.ст. 69, 79 КАС України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносно розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банку, по яким сума віднесена до складу витрат в розмірі 50 843 грн. слід зазначити наступне.

Ухвалою від 08.07.2013 Севастопольського апеляційного адміністративного суд, яка отримана сторонами, зобов'язано представити відповідні документи, які свідчать про наявність здійснення господарських операцій, у тому числі первинні документи, у тому числі на підтвердження отримання послуг розрахунково-касового обслуговування за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. (договір, платіжні доручення, інші докази на підтвердження отримання послуг розрахунково-касового обслуговування, а також інші послуги банку та сплата курсової різниці від придбання валюти).

Документів щодо підтвердження позиції правомірності включення до валових витрат, витрат на за розрахункове-касове обслуговування та інші послуги банку не представлено.

Позивачем до складу адміністративних витрат в 3 кварталі 2011р. включені витрати на утримання основних засобів, у тому числі амортизація в сумі 59312грн. нарахована на основні засоби 3 групи - пришляхове кафе.

Як вбачається із п. 146.2. ст.. 146 ПКУ амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

П. 145.1 ст. 145 ПКУ визначає, що будівлі відносяться до 3 групи основних засобів із мінімальним строком експлуатації 20 років.

Як вказує позивач, введено в експлуатацію у 20.07.2011 основні засобі - нежитлові будівлі пришляхового кафе літ. А загальною площею 1119,2 м.кв. на підставі Державної реєстрації об'єкта основних засобів, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 660270 на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 14.07.2011 № 739. Первісна балансова вартість якого складає 4744943,44грн.

Згідно акту про державну реєстрацію майна позивачем з наступного місяця після вводу в експлуатацію, тобто з серпня 2011 року, помісячно розраховано амортизацію на основні засоби групи 3 - пришляхового кафе.

За ухвалою апеляційної інстанції не представлено розрахунку амортизаційних відрахувань на основні засоби, а також доказів віднесення пришляхового кафе до основних засобів групи - 3. В матеріалах справи відсутні докази прав власності позивача на пришляхове кафе та докази вводу його в експлуатацію, реєстрації.

Таким чином, висновки відповідача, щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 288 956,00 грн. за 2-3 квартали 2011 року, та заниження податку на прибуток у сумі 944,00 грн. за 3 квартал 2011 року, документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджуються.

Відносно завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 745 369,00 грн. за період з червня 2009 року по вересень 2011 року (повідомлення-рішення № 0000762301) суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 745 369,00 грн., визначена внаслідок порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 с. 7, п. 9.3 ст. 9 ЗУ № 168, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період з 01.07.2010. по 31.12.2011 у сумі 745 369,36 грн., що нарахований у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у "сумнівних" контрагентів (зі станом відмінним від 0 - "основний платник") у т.ч.: ТОВ "ЕФА", ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ФОП ОСОБА_2, ПП "Е&С", ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Кримсевстіл", ТОВ "Квінта", ТОВ "Авангардбуд", ТОВ "Радиатор-Н", ФОП ОСОБА_6, ПП "РСУ-107", ТОВ "Аніс", ТОВ "Енергосервісна компанія Солар", ДП "Експертиза дорожнього руху", ТОВ "Тіса-Інвест", ПП "Південна транспортна-логістична компанія "Нова", ПП "Геліос-Д".

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( п. 198.3. ст. 198 ПКУ).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5.п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР (п. 198.6 ст. 198 ПКУ) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4. статті 201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. (пункт 201.6. статті 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

В матеріалах справи наявні податкові накладні, з яких сформовано невизнаний актом податковий кредит, у загальній сумі ПДВ 745369,36 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Формування податкового кредиту на загальну суму ПДВ 745 369,36 грн підтверджується податковими накладними, яки отримані від постачальників ПП "АБМ". Розбіжність з актом перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту склала 745 369,00 грн., за рахунок виключення зі складу податкового кредиту ПДВ по операціям із "сумнівними" постачальниками.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013, зобов'язано надати підтвердження щодо здійснення господарських операцій з контрагентами позивача: ТОВ "ЕФА", ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ФОП ОСОБА_2, ПП "Е&С", ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Кримсевстіл", ТОВ "Квінта", ТОВ "Авангардбуд", ТОВ "Радиатор-Н", ФОП ОСОБА_6, ПП "РСУ-107", ТОВ "Аніс", ТОВ "Енергосервісна компанія Солар", ДП "Експертиза дорожнього руху", ТОВ "Тіса-Інвест", ПП "Південна транспортна-логістична компанія "Нова", ПП "Геліос-Д" за період з червня 2009р. по вересень 2011р. при формуванні від'ємного значення на суму 745 369грн. з податку на додану вартість. Доказів здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами не представлено.

Судом перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що отримання товару та робіт від контрагентів документально не підтверджується. Крім того, немає доказів оформлення відповідних видаткових накладних, сплати вартості товару та використання його в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням наявності тільки податкових накладних без підтвердження здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту без підтвердження факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг), здійснювалось не правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту в сумі 745 369,00грн. не дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11 р.

Згідно акту перевірки, завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 546 860,00 грн. визначена внаслідок порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 с. 7, п. 9.3 ст. 9 ЗУ № 168, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 в сумі 745 369,36 грн., що нарахований у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у "сумнівних" контрагентів (зі станом відмінним від 0 - "основний платник") у т.ч.: ТОВ "ЕФА", ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", ФОП ОСОБА_2, ПП "Е&С", ТОВ "Стройпромгаз", ТОВ "Кримсевстіл", ТОВ "Квінта", ТОВ "Авангардбуд", ТОВ "Радиатор-Н", ФОП ОСОБА_6, ПП "РСУ-107", ТОВ "Аніс", ТОВ "Енергосервісна компанія Солар", ДП "Експертиза дорожнього руху", ТОВ "Тіса-Інвест", ПП "Південна транспортна-логістична компанія "Нова", ПП "Геліос-Д". ( повідомлення-рішення № 0000742301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546860грн.)

Як зазначалося вище, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит із відповідними контрагентами. Не підтверджено факту отримання товарів, робот, послуг від вказаних постачальників та оприбуткування відповідно до первинних документів.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду . (пункт 200.1. статті 200 ПКУ).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2. статті 200 ПКУ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (пункт 200.3. статті 200 ПКУ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (пункт 200.4. статті 200 ПКУ).

Оскільки відповідно до первинної документації позивача податковий кредит не підтверджено належним чином оформленими документами, то висновки акту щодо завищення від'ємного значення являються обґрунтованими.

Актом перевірки також встановлено завищення рядка 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 74 910,00 грн., що визначено порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 с. 7, п. 9.3 ст. 9 ЗУ № 168, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період з 01.07.2010. по 31.12.2011 у сумі 745 369,36 грн.

З чим погоджується колегія суддів, так як первинною документацією позивача не підтверджено правомірне формування податкового кредиту в сумі 745 369,00 грн. У зв'язку з чим, апеляційна скарга в цієї частині підлягає задоволенню.

Щодо висновку проведеної по справі судово-економічної експертизи №169 від 04.02.2013 року колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

В експертному висновку зазначається, що за клопотанням експерта від позивача для проведення експертизи надійшли договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, оборотно-сальдові відомості, декларації, видаткові накладні, довіреності, картки обліку основних засобів за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р. (т.2 а.с.2). Однак не наведено, які саме договори, акти виконаних робіт та інше представлено позивачем, а також, що саме досліджувалось (які первинні документи бухгалтерського та податкового обліку) експертом.

На запит Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013р. про витребування документів та відкладення розгляду справи, витребувані документи не представлено. Тому висновок експерта розглядається колегією суддів як один з видів доказів, який не засновується на первинних документах та не підтверджує факт здійснення перелічених вище господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 27.02.2012р. №0000682301, яким нараховане податок на прибуток на суму 944 грн.;

від 27.02.2012р. №0000692301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на суму 288956 грн.;

від 27.02.2012р. № 0000762301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 745369 грн.;

від 27.02.2012р. № 0000742301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546860 грн.

3. У вказаної частині прийняти нову постанову

4. Відмовити у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 27.02.2012р. № 0000682301, яким нараховане податок на прибуток на суму 944 грн.;

від 27.02.2012р. № 0000692301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартал 2011 р. на суму 288956 грн.;

від 27.02.2012р. № 0000762301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 745369 грн.;

від 27.02.2012р. № 0000742301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546860 грн.

5. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко