Ухвала

від 29.08.2013 по справі 901/1947/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

29.08.2013Справа № 901/1947/13

За позовом Грищенка Сергія Тарасовича

Грищенко Лідії Петрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна»

про стягнення вартості частки майна в сумі 50 216,46 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Позивач Грищенко С.Т., паспорт серії ЕС № 165931 від 05.11.1996, статут.

Позивач Грищенко Л.П., паспорт серії ЕС № 776424 від 16.09.1998, статут.

Від позивачів Куциков М.Б., представник за довіреністю від 14.06.2013.

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Грищенко Сергій Тарасович та Грищенко Лідія Петрівна звернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» про стягнення вартості частки майна товариства в сумі 50 216,46 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподання ним витребуваних судом документів.

В судове засідання 29.08.2013 представник відповідача знов не з'явився. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Так, предметом даного спору є вимоги позивачів про стягнення вартості частки майна товариства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі являлись учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Україна».

Рішенням від 17.03.2011 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Україна» учасники товариства - Грищенко С.Т. та Грищенко Л.П. виведені зі складу учасників товариства.

З метою отримання вартості частки майна товариства, що їм належить, позивачі звертались з відповідними клопотаннями до відповідача, проте такі вимоги залишені останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення Грищенко С.Т. та Грищенко Л.П. із даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що заявляючи позовні вимоги про стягнення вартості часток майна в товаристві, позивачами проведений розрахунок виходячи із вартості майна товариства станом на 2010 рік.

Частиною 1 статті 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства.

З метою розрахунку вартості часток майна, що підлягають виплаті учасникам, що вибулі - позивачам у справі, а також враховуючи те, що позивачі вийшли із складу учасників товариства у 2011 році, суд витребував від відповідача звіт про фінансові результати діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» за 2011 рік, а також баланс підприємства станом на 31.12.2011.

Вимоги суду, викладені в ухвалах від 16.07.2013, від 06.08.2013, від 20.08.2013 відповідачем не виконані, відзив на позов також відповідачем не наданий, явка уповноважених представників в судове засідання не забезпечена.

Зазначеними вище ухвалами, суд визнавав явку відповідача в судове засідання обов'язковою та попереджав про передбачену пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України відповідальність за невиконання вимог ухвали суду.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вищий господарський суд України в постанові пленуму № 18 від 18.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).

При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

Матеріали даної справи свідчать, що відповідач належним чином повідомляється про час та місце судового засідання, поштова кореспонденція ним отримується, про що свідчать повернути на адресу суду рекомендовані повідомлення про вручення відправлення.

Проте, відповідач витребувані судом матеріали, які мають суттєве значення для вирішення даного спору, не надає, явку уповноваженого представника не забезпечує, про поважність неприбуття в судове засідання також не повідомляє.

Зазначена бездіяльність відповідача розцінюється судом як зловживання своїми процесуальними правами, яке спрямоване на штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Виходячи з положень пункту 5 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути в доход Державного бюджету України з відповідача штраф у розмірі 1 700,00 грн. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

Керуючись статтями 83, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» (вул. Кірова, 16, с. Красний Мак, Бахчисарайський район, АР Крим, р\р 26000013317571 в філії «Кримський центр від. ПІБ, м. Сімферополь, МФО 324430, ЄДРПОУ 03759808) в дохід Державного бюджету України (рахунок отримувача 31211206783002, УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, код отримувача 38040558, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1 700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

2. Видати наказ.

Суддя А.Ю. Пукас