Постанова

від 03.12.2013 по справі 901/1947/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 901/1947/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивач: не з'явився, Грищенко Сергій Тарасович;

позивач: не з'явився, Грищенко Лідія Петрівна;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Пукас А.Ю., судді: Радвановська Ю.А., Ейвазова А.Р.) від 16 жовтня 2013 року у справі №901/1947/13

за позовом Грищенка Сергія Тарасовича (пл. 40 років Перемоги, 3, Холмівка, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98465)

Грищенко Лідії Петрівни (пл. 40 років Перемоги, 3, Холмівка, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98465)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (вул. Кірова, 16, Красний Мак, Бахчисарайський р-н, 98464; вул. Теплична, 4, с. Холмовка, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98464)

про стягнення вартості частки майна в сумі 30427,32 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивачи, Грищенко Сергій Тарасович та Грищенко Лідія Петрівна, звернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" про стягнення вартості частки майна товариства в сумі 50 216,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушенням умов чинного законодавства та положень Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна", відмовляється виплатити позивачам, як колишнім учасникам товариства, вартість частки майна, що їм належить.

В процесі розгляду справи позивачами у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останні просили стягнути з відповідача на користь Грищенко С.Т. вартість його частки майна товариства в розмірі 16 030,68 грн. та на користь Грищенко Л.П. вартість її частки майна товариства в розмірі 14 396,64 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року у справі №901/1947/13 (головуючий суддя Пукас А.Ю., судді: Радвановська Ю.А., Ейвазова А.Р.) позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" на користь Грищенко Сергія Тарасовича 16 030,68 грн. вартості частки майна.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" на користь Грищенко Лідії Петрівни 14 396,64 грн. вартості частки майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

В судове засідання, призначене на 03 грудня 2013 року, позивачи та представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Позивачі, Грищенко Сергій Тарасович та Грищенко Лідія Петрівна відповідно до пункту 1.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" (в редакції, затвердженої 05 вересня 2006 року) являлись його учасниками з часткою у статутному капіталі - Грищенко С.Т. - 0,1501%, Грищенко Л.П. - 0,1348%.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту за рахунок вкладів учасників сформований Статутний капітал товариства в розмірі 153 000,00 грн.

Згідно з пунктом 5.4 Статуту учасники товариства, зазначені в пункті 1.2 Статуту отримали свої частки (корпоративні права) на підстави Мирової Угоди від 07 липня 2005 року, затвердженої ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2005 року у справі №2-8/2474-2005 в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

26 січня 2011 року позивачі звернулись до відповідача з заявами про включення до порядку денного питання про вихід зі складу учасників товариства з виплатою частки відповідно до Статуту товариства (а.с. 25, 26).

Відповідно до протоколу №1/01/11 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" від 17 березня 2011 року прийнято рішення про виведення зі складу учасників товариства громадян України Грищенко С.Т., який володіє 0,1501% від статутного капіталу та Грищенко Л.П., яка володіє 0,1348% статусного капіталу (а.с. 28).

За твердженням позивачів, відповідач, в порушення вимог статті 54 Закону України „Про господарські товариства" в строк до 12 місяців зі дня їх виходу зі складу учасників товариства не виплатив вартість часток позивачів в майні товариства, пропорційно їх часткам в статутному капіталі, що і стало приводом для звернення Грищенко С.Т. та Грищенко Л.П. до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивачів про стягнення з відповідача вартості часток майна Товариства, яка їм належить, у зв'язку із виходом зі складу товариства.

Відповідно до положень частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Аналогічні вимоги викладені в пункту 10.5 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна", в якому також зазначено, що у випадку виходу учасника з товариства за власною ініціативою, він повинен подати Загальним зборам учасників заяву про вихід, підпис на якій завіряється нотаріусом (для фізичних осіб). Загальні збори учасників товариства повинні розглянути заяву учасника протягом місяця з дня надходження заяви та прийняти рішення про умови та терміни розрахунків з цим учасником, а також про перерозподіл часток в статутному капіталі товариства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні заяви подані позивачами 26 січня 2011 року та зареєстровані в Товаристві 27 січня 2013 року.

Президія Вищого господарського суду України в Рекомендаціях від 28 грудня 2007 року №04-5/11 „Про практику застосування законодавства у розгляді справи, що виникають з корпоративних відносин" зазначила, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідне рішення про вихід позивачів з числа учасників товариства, прийнято 17 березня 2011 року.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства (частина 2 статті 148 Цивільного кодексу України).

Аналогічні умови містяться в пункті 10.6 Статуту, відповідно до якого при виході учасника з власної ініціативи, чи при виключення учасника з товариства, йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, а якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Також, частиною 1 статті 54 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (абз. 6 пункту 3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року №04-5/11 „Про практику застосування законодавства у розгляді справи, що виникають з корпоративних відносин").

Також в пункті 3.7 зазначених Рекомендацій зазначено, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України „Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 148 Цивільного кодексу України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України „Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач повинен був розрахуватись з позивачами, сплативши останнім вартість частки майна товариства, розмір якої повинен визначатись станом на 2011 рік, що відповідачем не зроблено, у зв'язку з чим та враховуючи положення вимог чинного законодавства, а також передбачений Статутом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" порядок сплати учаснику, який вибув, вартості його частки майна товариства, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачів про стягнення з відповідача належних позивачам коштів.

Визначаючи розмір вартості частки майна товариства, що належить позивачам, суд першої інстанції правомірно погодився з розрахунком, який наданий позивачами та проведений наступним чином.

Як вже зазначалось, частка майна у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Україна" визначена: Грищенко С.Т. - 0,1501%, Грищенко Л.П. - 0,1348%.

Балансова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма "Україна" за 2011 рік відповідно до Балансу станом на 31 грудня 2011 року становила 50 508,00 грн., у тому числі за строчками: 030 - 35 729,00 грн., 100 - 2 155,00 грн., 120 - 1 319,00 грн., 160 - 2 777,00 грн., 170 - 82 000,00 грн., 200 - 4 962,00 грн., 230 - 1 416,00 грн., 250 - 2 068,00 грн., а зобов'язання товариства склали 39 828,00 грн., у тому числі за строчками: 440 - 20 626,00 грн., 450 - 793 тис. грн., 470 - 6 458,00 грн., 510 - 4 414,00 грн., 530 - 2 756,00 грн., 550 - 168 тис. грн., 610 - 4 613,00 грн.(а.с. 87).

Виходячи з наведеного, вартість майна товариства становить 10 680 000,00 грн. (50 508 000,00 - 39 828 000,00).

З урахуванням викладеного, вартість частки майна Грищенко С.Т. становить

16 030,68 грн. (10 680 000,00*0,1501%), а вартість частки майна Грищенко Л.П. становить 14 396,64 грн. (10 680 000,00*01348%).

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували викладені позивачами обставини, у зв'язку чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, посилання заявника апеляційної скарги як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на відсутність нотаріально посвідчених заяв позивачів, господарські суди зазначають наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивачів про намір вийти зі складу учасників Товариства, засвідчені посадовою особою виконавчого комітету Красномацької сільської ради (а.с. 25, 26 зворот).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України „Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема, з засвідчення справжності підпису на документах.

Наведеним спростовуються висновки заявника апеляційної скарги про відсутність нотаріально засвідчених заяв.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року у справі №901/1947/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Грищенко Сергій Тарасович (пл. 40 років Перемоги, 3,Холмівка,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98465)

2. Грищенко Лідія Петрівна (пл. 40 років Перемоги, 3,Холмівка,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98465)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (вул. Кірова, 16, Красний Мак, Бахчисарайський р-н, 98464; вул. Теплична, 4, с. Холмовка, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98464) 4. Господарський суд Автономної Республіки Крим