Постанова

від 21.08.2013 по справі 822/3256/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3256/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року 16:25м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівСалюка П.І. Касапа В.М. Тарновецького І.І. при секретарі за участі: представників сторінРепецькій І. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ПП "Полуботкін" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання рішень протиправними та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Кам'янець-Подільскої об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, ДПС у Хмельницькій області, ДПС України, у якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000251543 та №0000261543 від 15.01.2013 р., визнати недійсним рішення №1970/10/10-218 від 18.02.2013 р. ДПС у Хмельницькій області про результати розгляду первинної скарги, визнати недійсним рішення №4345/6/10-2215 від 21.03.2013 р. ДПС України про результати розгляду повторної скарги.

Представником відповідачів - Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України було заявлені клопотання про заміну сторін по справі. На підставі ст. 55 КАС України, судом було допущено заміну відповідачів по справі: Державну податкову службу у Хмельницькій області на її правонаступника - Головне управління міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області; Державну податкову службу України на його правонаступника - Міністерство доходів і зборів України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у адміністративному позові.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог, у задоволенні яких просив відмовити. Детально позицію Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу № 3127 від 30.11.2012 року було проведено Кам'янець- Подільською ОДПІ Хмельницької області документальну позапланову перевірку ПП «Полуботкін» з питання неподання податкового розрахунку земельного податку за 2010 р., податкової декларації з плати за землю за 2011-2012 роки та несплати земельного податку за 2010-2012 роки.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №3002/15333468754 від 19.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової перевірки приватного підприємства "Полуботкін" код ЄДРПОУ 33468754 з питання неподання до Кам'янець-Подільської ОДПІ податкового розрахунку за 2010 рік, податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011-2012 роки та несплати земельного податку за 2010-2012 роки".

Вказаним Актом встановлено, що земельний податок за 2010-2012 роки в які плата за землю не сплачувалась, а земельні ділянки не використовувались приватним підприємством "Полуботкін" дорівнює 72348,71 грн.. За результатами перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання "Полуботкін" не подано податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, чим порушено ст. 14 Закону України "Про плату за землю" та податкової декларації плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011-2012 роки, чим порушено п. 282.2 ст. 286 розділу ХІІІ "Плата за землю" Податкового Кодексу України.

В подальшому 15.01.2013 року на підставі вищезазначеного акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000251543 про нарахування грошового зобов'язання із земельного податку в сумі 66717,95 грн. та 13570,25 грн. штрафних санкцій і № 0000261543, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, за штрафними санкціями на суму 3060 грн..

28.01.2013 року було направлено скаргу в порядку ст.56 Податкового Кодексу України на адресу ДПС у Хмельницькій області.

Рішенням від 18.02.2013 року було частково задоволено скаргу позивача:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 15.01.2013 р. №0000251543 в сумі 3110,24 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції);

- скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 15.01.2013 р. №0000261543 в сумі 850 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, і не задоволено скарги ПП "Полуботкін" у певній частині.

Рішенням № 4345/6/10-2215 від 21.03.2013 року ДПС України про результати розгляду повторної скарги попередні рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями за результатами розгляду скарг та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалою суду від 21.08.2013 р. провадження у справі за адміністративним позовом ПП "Полуботкін" до Кам'янець-Подільської ОДПІ, Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, Міністерства доходів і зборів України про визнання рішень протиправними у частині визнання рішення ДПС у Хмельницькій області№1970/10/10-218 від 18.02.2013 р. та рішення ДПС України №4345/6/10-2215 від 21.03.2013 р. протиправними було закрито.

У зв'язку із зазначеним, судом розглядалось питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000251543 та №0000261543 від 15.01.2013 р..

Судом встановлено, що ПП «Полуботкін» придбало нерухомість 15.03.2010 року за адресами: м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 3 та вул. Видрівка, 23.

Стаття 206 Земельного кодексу України визначає, що використання землі в Україні є платним. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрямки використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників і контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р..

Згідно ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата (податок) за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Стаття 9 цього Закону визначає обов'язки платників податків, до яких відноситься обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» та п.286.2 ст.286 Податкового Кодексу України, платники податку самостійно обчислюють плату за землю та подають відповідний податковий розрахунок та декларацію. Однак за відсутністю договору оренди землі, посвідченого органами Держкомзему та зареєстрованого органами Державного земельного кадастру, зробити це неможливо, оскільки норми землі та ставки за оренду визначають саме ці органи, а не землекористувач.

З огляду на зазначене, на ПП «Полуботкін» не покладено обов'язок самостійно обчислювати земельний податок за відсутністю правочину, що встановлює обов'язок по сплаті плати за землю - договору оренди землі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» існують два види плати за землю: земельний податок та орендна плата. Як вказує Закон України «Про плату за землю» та ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Його сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Поняття права постійного користування земельною ділянкою міститься в ст. 92 Земельного Кодексу України. Відповідно до якої, зазначене право визначається як право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Суб'єктами права постійного користування землями державної та комунальної власності є лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі й землекористувачі сплачують земельний податок із дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою. Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності й право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання його власником чи користувачем документа, який засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, а також його державної реєстрації. Таким документом є державний акт, тобто, одержання акта є моментом, починаючи з якого власники землі й землекористувачі стають платниками земельного податку.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (що включає дані реєстрації права власності, права користування землею і договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель), а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Обов'язок з ведення земельного кадастру покладено на Державний комітет по земельних ресурсах.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У частині Акту "Загальні положення" не вказано, що позивач - ПП «Полуботкін» є державною або комунальною власністю, та підприємство не є платником плати за землю у вигляді земельного податку.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України «... при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди...».

Згідно ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 Земельного Кодексу України, використання земельних ділянок без оформлення відповідних документів, які б підтверджували право власності чи користування земельною ділянкою, та державної реєстрації, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного Кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який відповідно до закону має бути зареєстрованим.

Загальні принципи придбання, реалізації та припинення права на оренду земельної ділянки визначає Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.

Частини 2-3 ст. 5 зазначеного Закону визначають орендодавців земельних ділянок державної та комунальної власності. Зокрема, щодо земель комунальної власності - це сільські, селищні, міські ради, а державної власності - районні, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Орендарі отримують право на оренду земельної ділянки на підставі договору оренди землі. Розмір, форма й терміни внесення орендної плати за згодою сторін встановлюються в договорі оренди.

Так, орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому її розмір не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», орендна плата розглядається як одна з форм плати за землю.

Якщо орендуються земельні ділянки, що перебувають у комунальній чи державній власності, орендна плата сплачується орендарем на рахунки відповідних бюджетів. Орендодавцем при цьому виступають органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом зважається на той факт, що перевірка проводилась з «питання своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за землю». Оскільки державний акт на право власності, постійного користування земельною ділянкою не видавався, договір оренди не укладався, тому немає офіційного документу за даними державного земельного кадастру, який узгоджував би суму плати за землю, між сторонами ще не укладеного договору оренди - ПП «Полуботкін» та районною державною адміністрацією. Тому суд приходить до переконання, що контролюючий орган перевіряв правовідносини, грошові зобов'язання за якими не узгоджувались між сторонами та взагалі не існували.

Даних державного земельного кадастру щодо використання земельних ділянок ПП «Полуботкін» суду подано не було, а тому при обчисленні наявного податкового зобов'язання було застосовано дані по площах земельної ділянки з розрахунків МБТІ, що не передбачено чинним законодавством. Судом зважається на те, що відповідачем було помилково використано загальну площу багатоповерхових об'єктів нерухомого майна, які в дійсності займають значно меншу площину на поверхні, в порівнянні з загальною площею всіх будівельних поверхів, наведених в розрахунку за актом перевірки, так як у даному випадку слід застосовувати показних площі, який займають дані об'єкти нерухомості на землі, а не розмір їх загальної площі.

Щодо висновків відповідача про наявність заборгованості по земельному податку за 2010 рік, суд приходить до переконання про безпідставність зроблених висновків в силу наступних фактів.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про плату за землю», платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш ніж за два попередні роки. Той же самий строк (два останніх роки) застосовується при перегляді неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику.

Тобто, якщо було встановлено зобов'язання ПП «Полуботкін» по оплаті земельного податку (або орендної плати) в 2010 році в сумі 16954,13 грн., то відповідно до ст. 18 зазначеного Закону, дана сума не може бути стягнена у зв'язку із закінченням в 2013 році строку давності сплати за землю за 2010 р., в силу того, що податкове повідомлення-рішення винесене 15.01.2013 року.

У даному випадку слід застосовувати загальний принцип, закріплений у законодавстві України "закон у часі не має зворотної сили", а тому використання під час перевірки положень п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу України до правовідносин, що виникли до набрання чинності даним нормативним актом знаходиться за межами законності. У зв'язку з чим, нарахування штрафної санкції (25 %) за несплату земельного податку за 2010 рік в сумі 4238,53 грн. за правилами Податкового Кодексу України, який не діяв в 2010 році, законодавчо необґрунтовано. Це також підтверджується тим, що відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства під час «перехідного періоду» з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, а не у розмірі 25%.

Також у судовому засіданні судом встановлено факт хибного припущення, що підставою для сплати земельного податку є фактичне користування земельною ділянкою.

Термін «фактичне користування земельною ділянкою» не передбачений чинним законодавством, а правові критерії для визнання суб'єкта господарської діяльності таким, що є «фактичним користувачем» відсутні. Отже, відсутні правові підстави для нарахування податку і, відповідно, для його сплати за фактичне користування землею.

Згідно п.54.5 ст.54 Податкового Кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ним Кодексом. З урахуванням положень п.54.5 Податкового Кодексу України підприємство не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту такого нарахування, тому фінансові санкції до дати цього нарахування не підлягають застосуванню.

З огляду на вищевикладене та оскільки позивач не є державною або комунальною власністю, договір оренди не укладався, акт на право власності або на право постійного користування земельною ділянкою не видавався і не реєструвався, тому й не існує узгоджених податкових зобов'язань по платі за землю до укладання та реєстрації договору оренди землі, до видачі свідоцтва про право власності або акту на право постійного користування землею, отже, не можуть застосовуватися санкції, що передбачені ст.109, 120, 123 Податкового Кодексу України, оскільки підприємство у даному випадку не зобов'язано самостійно обчислювати та сплачувати земельний податок за відсутності земельного правочину, який зобов'язує платника земельного податку самостійно обчислювати його розмір та сплачувати до не встановленого правочином органу. Тому нарахування фінансових санкцій (штрафу) за неподання розрахунку земельного податку та його несплату в сумі 13570,25 грн. і 3060 грн. необґрунтовано і незаконно, в цій частині також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частина 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, квитанцій №2092.104.2 від 05.08.2013 р. та №2092.104.4 від 05.08.2013 р. позивачем сплачено 954 грн. 70 коп. у якості судового збору за звернення із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, а тому суд вважає, що позовна вимога ПП "Полуботкін" про стягнення із відповідача на його користь судових витрат підлягає задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до переконання, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв усупереч вимогам законодавства, без дотримання норм податкового законодавства, а тому, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що знайшли своє достатнє підтвердження у судовому засіданні, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000251543 та №0000261543 від 15.01.2013р. Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Стягнути з державного бюджету України судові витрати у розмірі 954 грн. 70 коп. (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 70 коп.) на користь ПП "Полуботкін".

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2013 року 10 год. 50 хв.

Головуючий суддя судді П.І. Салюк В.М. Касап І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк