Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/8784/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року 12:39 № 826/8784/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Петенко А.В. (довіреність від 01.03.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ромакс-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Скай Метр» про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Ромакс-Україна» з позовом до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС в якому, з урахуванням заяви від 25.06.2013 р., позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС від 15.03.2013 № 0001322250, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 149 895,00 грн. за основним платежем та на 31 507,25 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на нікчемності правочинів, укладених між позивачем та третьою особою. У той же час, як зазначає позивач, контрагент здійснював поставку на адресу ТМЦ, що оформлено накладними, у т.ч. податковими. Позивач зазначає про реальність господарських операцій, а отже і про наявність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та матеріали позову 08.07.2013 р. Проте, надавши 16.08.2013 р. заперечення проти позову та матеріали в обґрунтування своїх заперечень, у судове засідання 27.08.2013 р. не з'явився, про наявність поважних причин неприбуття відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КАС України не повідомив, доказів поважності причин неприбуття не надав. Враховуючи наведене, а також керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу вирішено на підставі наявних у справі доказів.

Направлене на адресу третьої особи поштове відправлення з ухвалою суду, яке було направлено за визначеною в ЄДР адресою, повернуто поштою без вручення з незалежних від суду причин (з відміткою «організація не значиться»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі та вона вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів на підтвердження взаємовідносин з позивачем та на підтвердження реальності операцій (щодо наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських ресурсів, придбання продукції у виробника або здійснення власного виробництва) не надала , поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ромакс-Україна» (код ЄДР 31779712; адреса: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 36 кв. 417) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Скай Метр» (код з ЄДР 37000760; 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Залізнична, 11; директор - ОСОБА_2) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 р. № 69/22.5.09/31779712 (далі - Акт перевірки).

В акті зазначено, що перевірку проведено з відома директора .

Копію наказу від 24.01.2013 р. № 114 вручено директору , направлення від 25.01.2013 р. пред'явлено директору.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «Скай Метр» за період з 01.05.2009 р. по 29.02.2012 р.

Зазначено, що у зв'язку з тим, що до перевірки директором ТОВ «Ромакс-Україна» не було надано первинні документи, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Скай Метр» в ході перевірки використовувались дані АІС (баз даних, інформаційних систем ДПС).

В Акті перевірки зазначено, що за період з 01.05.2011 р. по 29.02.2012 р. позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 597 958 грн.

За взаємовідносинами встановлено завищення податкового кредиту при відносинах з ТОВ «Скай Метр» на суму 149 895 грн., у т.ч. за травень 2011 р. - 15 680 грн., червень 2011 р. - у сумі 8190 грн., липень 2011 р. - 7688 грн., серпень 2011 р. - 21120 грн., вересень 2011 р. - 18842 грн., жовтень 2011 р. - 13250 грн., листопад 2011 р. - 7822 грн., грудень 2011 р. - 31010 грн., січень 2012 р. - 25086 грн. та лютий 2012 р. - 1207 грн.

На сторінці 6 Акту перевірки у зв'язку з цим зазначено відомості щодо формування сум податкового кредиту за періодами з визначенням періоду виписки п/н., обсягу поставки без ПДВ та суму ПДВ за податковими накладними.

В Акті перевірки зазначається, що ДПС у м. Києві листом від 31.08.2012 р. № 3911/7/07-4015 надано акт нікчемності, прописаний ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.06.2012 р. № 1970/22-4/37000760 по ТОВ «Скай Метр» «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай Метр».

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Скай Метр» за період з 19.02.2010 р. по 31.03.2012 р. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів. Не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Скай Метр», а також не підтверджено задекларований цим товариством податковий кредит по контрагентам-постачальникам.

Зазначається також в Акті перевірки, що згідно протоколу допиту свідка , а саме директора/бухгалтера ТОВ «Скай Метр» гр. ОСОБА_2, останній пояснив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та зареєстрував його за грошову винагороду без мети заняття підприємницькою діяльністю.

Виходячи з того, що спірні операції фактично не виконувались , ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем при формуванні спірних сум податкового кредиту п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6., 201.8. ПК України та заниження ПДВ до сплати у розмірі 149 895 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у зв'язку з вищевикладеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, (1) відносно викладених в Акті перевірки обставин ненадання позивачем під час перевірки документів та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів .

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами , що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3. ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки .

В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності , що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас, відповідно до п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку , документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники , відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки вважається, що вони відсутні та, відповідно, податковий кредит є таким, що не підтверджений первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за взаємовідносинами з контрагентом, тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкового кредиту , задекларовані у податковій звітності, у зв'язку з чим спірні суми податкового кредиту сформовані у період їх декларування безпідставно та не підлягали включенню до складу податкового кредиту цього періоду, що дає право податковому органу для донарахування платнику податків податкового зобов'язання у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій.

При цьому, позивачем не надано доказів надання податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.6. ПК України, як і доказів надання цих документів в порядку положень п. 44.6. та 44.7. ПК України.

В контексті наведеного, суд зазначає, що надання окремих документів за спірними операціями згодом , зокрема, під час розгляду справи у суді, не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у період його декларування.

Вже лише це дає суду підстави для висновку про правомірність висновків ДПІ щодо не підтвердження даних податкового обліку та, відповідно, висновків про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, (2) що стосується суті висновків Акту перевірки, обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та наявності підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд, проаналізувавши наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши надані позивачем вже під час розгляду справи документи за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Так, вже під час розгляду справи позивачем надано копію договору купівлі-продажу № 4/05 від 02.11.2011 р. , відповідно до якого ТОВ «Скай Метр» (продавець; в особі директора ОСОБА_2) зобов'язується передати на умовах зазначеного договору позивачу (покупцю) товар, який визначається у додатку до договору.

У договорі задекларовано, що товар є власністю продавця.

Обумовлено, що товар передається відповідно до акту приймання-передачі (п. 4.1. договору). У п. 6.2. також зазначено, що приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачу товару покупцю. Згідно з п. 6.3. договору приймання-передача товару по кількості, якості, асортименту та комплектності, відбувається відповідно до акту приймання-передачі.

У п. 6.4. та п. 6.5. договору зазначено, що передача товару здійснюється в пункті поставки: на складі покупця.

Пунктом 6.5. договору визначається, що доставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок.

Зазначений договір підписаний із строком дії до 31.12.2011 р.

Окрім того, вже під час розгляду справи надано також копію договору № 4 від 05.01.2012 р. , який має аналогічний зміст та підписаний строком дії до 31.12.2012 р.

Позивачем рід час розгляду справи надано оформлені контрагентом окремі податкові накладні за договором від 04.05.2011 року № 4/05, який, однак, не надано до матеріалів справи та під час перевірки.

Зокрема, під час розгляду справи позивачем надано копії податкових накладних за договором від 04.05.2011 р. № 4/05 із зазначенням, що вони підписані ОСОБА_2: № 4 від 04.05.2011 р. на суму 39800 грн. з ПДВ 6633,33 грн.; від 05.05.2011 р. № 5 від 05.05.2011 р. на суму 42400 грн. з ПДВ 7066,67 грн.; від 05.05.2011 р. № 6 на суму 11880 з ПДВ 1980 грн., від 02.06.2011 р. № 6 на суму 27718,08 грн. з ПДВ 4619,68 грн., від 02.06.2011 р. № 7 на суму 21423,50 грн., від 01.07.2011 р. № 2 на суму 23760 грн. з ПДВ 3960 грн., від 04.07.2011 р. № 21 на суму 22370 грн. з ПДВ 3728,33 грн., від 01.08.2011 р. № 2 на суму 41120 грн. з ПДВ 6853,33 грн., від 02.08.2011 р. № 23 на суму 46200 грн. з ПДВ 7700 грн., від 03.08.2011 р. № 41 на суму 39400 грн. з ПДВ 6566,67 грн., від 01.09.2011 р. № 5 на суму 33120 грн. з ПДВ 5520 грн., від 02.09.2011 р. № 16 на суму 23400 грн. з ПДВ 3900 грн., від 02.09.2011 р. № 17 на суму 28970 грн. з ПДВ 4828,33 грн., від 02.09.2011 р. № 18 на суму 27560 грн. з ПДВ 4593,33 грн., від 03.10.2011 р. № 14 на суму 29140 грн. з ПДВ 4856,67 грн., від 03.10.2011 р. № 15 на суму 26740 грн. з ПДВ 4456,67 грн., від 04.10.2011 р. № 24 на суму 23620 грн. з ПДВ 3936,67 грн., від 02.11.2011 р. № 12 на суму 23170 грн. з ПДВ 3861,67 грн., від 02.11.2011 р. № 13 на суму 23760 грн. з ПДВ 3969 грн., від 02.12.2011 р. № 13 на суму 44320 грн. з ПДВ 7386,67 грн., від 05.12.2011 р. № 28 га суму 28740 грн. з ПДВ 4790 грн., від 06.12.2011 р. № 36 на суму 30140 грн. з ПДВ 5023,33 грн., від 05.12.2011 р. № 29 на суму 36430 грн. з ПДВ 6071,67 грн., від 03.12.2011 р. № 21 на суму 46430 грн. з ПДВ 7738,33 грн.

Окрім того, за договором від 05.01.2012 р. № 4 позивачу видано податкові накладні: від 05.01.2012 р. № 37 на суму 24800 грн. з ПДВ, від 05.01.2012 р. № 38 на суму 31475 грн. з ПДВ 5245,8 грн., від 05.01.2012 р. № 39 на суму 27240 грн. з ПДВ 4540 грн., від 05.01.2012 р. № 40 на суму 21430 грн. з ПДВ 3571.6 грн., від 10.01.2012 р. № 84 на суму 20645 грн. з ПДВ 3440,83 грн., від 10.01.2012 р. № 85 на суму 24925 грн. з ПДВ 4154,17 грн., від 01.02.2012 р. № 2 на суму 7240 грн. з ПДВ1206,67 грн.

Визначені в цих податкових накладних суми ПДВ сформували спірні суми податкового кредиту.

До зазначених податкових накладних позивачем під час розгляду справи надано видаткові накладні, якими визначено номенклатуру поставки: бабіт, круг алюм., пруток алюм., лист, плита алюм., вагою окремих видів продукції від кількох кг. до кількасот кг.

Щодо проведення оплати під час розгляду справи позивачем надано платіжні доручення та банківські виписки.

У той же час, як вже зазначалося, згідно з умовами пунктів 6.4., 6.5., договору передбачено, що передача товару здійснюється в пункті поставки: на складі покупця та доставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок , а отже поставка товару в даному випадку має супроводжуватись перевезенням та, відповідно, оформленням товарно-супроводжуючих документів .

В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Проте , як під час перевірки, так і під час розгляду справи ні позивачем, ні третьою особою (контрагентом позивача) не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів , а отже не доведено здійснення перевезення та поставки продукції на користь позивача контрагентом позивача.

Наданий при цьому позивачем договір від 16.01.2012 р. перевезення, укладений з ТОВ «Транспортна компанія «САТ», не доводить зворотного та не спростовує наведеного, оскільки не супроводжується ТТН щодо перевезення спірних партій продукції на користь позивача, замовленнями на перевезення та доказами оплати за перевезення. При цьому, під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власних транспортних засобів або ж замовлення контрагентом транспортних засобів у інших осіб.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи представник позивача не зміг назвати місць відвантаження (відбору) продукції зі складів контрагента, як власне і місцезнаходження складів контрагента.

Окрім того, досліджуючи питання наявності у контрагента ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, слід зазначити, що з податкових декларацій ТОВ «Скай Метр» з ПДФО за січень та лютий 2011 року вбачається відсутність нарахування заробітної плати працівникам та відомостей про роботу працівників за штатом та за цивільно-правовими договорами. За інші періоди, як вбачається з повідомлення ДПІ від 16.08.2013 р. не подавалась, а отже не декларувалось наявності трудових ресурсів у наступні періоди , які охоплюють періоди оформлення спірних операцій.

З податкової декларації контрагента позивача за 2 кв. 2011 року вбачається відсутність загальновиробничих витрат , адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат звичайної діяльності та операційних витрат. З додатку до декларації вбачається відсутність витрат на оплату праці, декларування амортизації. Щодо інших періодів, як вбачається з повідомлення ДПІ від 16.08.2013 р., третьою особою декларації не подавалися , а отже не декларувалося наведені вище витрати та, відповідно, наявність трудових та матеріальних ресурсів.

Наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Слід додати, що під час розгляду справи при цьому також не надано документальних підтверджень придбання контрагентом ресурсів продукції, які обумовлювались поставкою на адресу позивача, у інших осіб чи виробництва продукції власними силами контрагента.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недоведеність наявності у контрагента товарних ресурсів, трудових та адміністративно-виробничих ресурсів для провадження господарської діяльності у спірний період та, спірних операцій зокрема, та, відповідно, наявності трудових та матеріальних ресурсів для виконання спірних операцій.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи у той же час не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлена договором продукція, були поставлена позивачу саме цим контрагентом, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок «безтоварності» спірних операцій, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, надані позивачем матеріали щодо реалізації позивачем продукції надалі іншим особам не є доказом того, що продукція була до цього поставлена позивачу саме контрагентом позивача та наведені матеріали не містять будь-яких відомостей відносно контрагента позивача, які б могли ідентифікувати його, як первісного постачальника продукції на адресу позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

У взаємозв'язку з наведеним у сукупності під час судового розгляду в порядку ч. 1 ст. 151 КАС України представнику позивача поставлено питання щодо наявності додаткових доказів та пояснень в обґрунтування їх доводів та заперечень, щодо чого зазначена особа заявила про відсутність додаткових доказів та пояснень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Відповідно, в даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромакс-Україна» (код ЄДР 31779712; адреса: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 36 кв. 417) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0001322250, прийнятого ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС, - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2013 р.