ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2013 року м. Київ К/800/32629/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кобилянського М.Г.,
Олендера І.Я.,
здійснивши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Надвірнянського районного центру зайнятості (далі - РЦЗ) до Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області про стягнення коштів по безробіттю, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2012 року представник РЦЗ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з Надвірнянської районної ради як роботодавця допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_2. в розмірі 18936,46 грн.
Посилався на те, що оскільки безробітного ОСОБА_2 за рішенням суду поновлено на роботі, тому відповідач відповідно до статті 35 Закону України від 2 березня 2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III ) повинен відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг по безробіттю.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Надвірнянської районної ради на користь РЦЗ суму виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 18936,46 грн.
У касаційній скарзі представник Надвірнянської районної ради, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що при ухваленні зазначених рішень суди не врахували положення статті 235 Кодексу законів про працю України.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 на підставі заяви від 01.04.2011 року надано статус безробітного з нарахуванням допомоги. За період з 09.07.2011 року по 13.03.2012 року йому виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 18936,46грн.
Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року ОСОБА_2 поновлено на посаді керуючого справами виконавчого апарату Надвірнянської районної ради з 08.01.2011 року, у зв'язку з чим РЦЗ прийняло наказ №113 від 23.04.2012 року про вжиття заходів щодо повернення роботодавцем - Надвірнянською районною радою, суми виплаченого забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_2
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що саме з роботодавця в особі Надвірнянської районної ради необхідно утримати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_2, якого рішенням суду поновлено на роботі.
Такий висновок є обґрунтованим і законним.
Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону №1533-III (в редакції Закону України №2464-VІ від 08.07.2010 року) із роботодавця утримуються, в тому числі, суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Якраз із зазначеної норми Закону виходили суди при задоволенні позову. Факт поновлення ОСОБА_2 на посаді керуючого справами виконавчого апарату Надвірнянської районної ради стверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року.
Посилання в касаційній скарзі на положення статті 235 Кодексу законів про працю України, як на необґрунтованість позову, є безпідставні. Зазначеною статтею визначено дії органу, який розглядає трудовий спір, при поновленні на роботі та зміні формулювання причин звільнення.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239? Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
М.Г. Кобилянський
І.Я. Олендер
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2013 |
Оприлюднено | 02.09.2013 |
Номер документу | 33215285 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Олексієнко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні