Постанова

від 30.08.2013 по справі 826/12368/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/170

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

30 серпня 2013 року 16:30 № 826/12368/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Пак" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 № 0005982280, № 0005992280, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон Пак" (далі - позивач, ТОВ "Дон Пак") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 № 0005982280 та № 0005992280 (далі - ППР № 0005982280 та ППР № 0005992280).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12368/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12368/13-а та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 викликано в якості свідка у справі № 826/12368/13-а керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ресурс 2011" ОСОБА_4 та визнано його явку обов'язковою.

В судове засідання 29.08.2013 прибув представник позивача та свідок. Представник відповідача в судове засідання 29.08.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29.08.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 13.05.2013 по 15.05.2013 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Бізнес ресурс 2011" (код за ЄДРПОУ 37567122) за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 21.05.2013 № 324/1-22-80-33691483 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 6 підрозділу 10, розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0005992280, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 546,00 грн. (за основним платежем - 85 575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 971,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 2 - 4 квартал 2012 року на загальну суму 85 575,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 85 575,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0005982280, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 875,00 грн. (за основним платежем - 81 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 375,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 81 500,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Дон Пак", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "Дон Пак" зареєстровано 10.08.2005 за № 1 068 105 0002 006452 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 33691483). Місцезнаходження позивача: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва 16.08.2005 за № 13582172803. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є виробництво інших виробів з паперу та картону; видання журналів та періодичних публікацій; інша поліграфічна діяльність; брошурувально-палітурна та оздоблювальна діяльність.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес ресурс 2011" (далі - контрагент позивача, ТОВ "Бізнес ресурс 2011") є будівництво будівель; виробництво інших меблів; інші спеціалізовані будівельні роботи; інші монтажні роботи; інші роботи з завершення будівництва; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г.; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.; діяльність кафе; послуги з постачання готової їжі; діяльність автомобільного вантажного транспорту; консультування з питань комерційної діяльності та управління; діяльність у сфері інжинірингу; рекламна діяльність.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бізнес ресурс 2011" було укладено договір поставки № 2206 від 22.06.2012 (Т. 1, арк. 17 - 19). Предметом даного договору була передача ТОВ "Бізнес ресурс 2011" у власність позивача товару, та зобов'язання позивача прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягала поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначалися специфікацією, що була невід'ємним додатком до договору.

Позивач оплачував поставлений ТОВ "Бізнес ресурс 2011" товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару.

Загальна сума договору складалася з сум, вказаних у видаткових накладних до даного договору.

Дія договору: з 22.06.2012 по 31.12.2012.

Так, судом встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ТОВ "Бізнес ресурс 2011" відповідний товар.

Позиція відповідача ґрунтується на акті ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 04.01.2013 № 5/22-9/37567122 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес ресурс 2011" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2011 року", зі змісту якого вбачається, що звіркою встановлено відсутність поставок товарів та відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "Бізнес ресурс 2011" та покупцями.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до помилкового висновку, що правочини між позивачем та вищевказаним контрагентом були укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 1, арк. 39) контрагент позивача знаходиться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім цього, згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні № 16 від 02.07.2012, № 17 від 03.07.2012, № 18 від 03.07.2012, № 19 від 04.07.2012, № 74 від 31.07.2012 (Т. 1, арк. 31 - 35), виписані позивачу його контрагентом - ТОВ "Бізнес ресурс 2011", в той же час Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання відповідного товару. Дані факти підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, генеральної довіреності, журналу реєстрації довіреностей за 2011 - 2012 роки (Т. 1, арк. 20 - 37, 182 - 191, 211).

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_3, який обіймав посаду директора ТОВ "Дон Пак" на момент вчинення спірних операцій, підтвердив реальність операцій та факт підписання первинних документів, наявних в матеріалах справи.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Бізнес ресурс 2011" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних (Т. 1, арк. 176 - 181), податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (Т. 1, 172 - 175).

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

ТОВ "Бізнес ресурс 2011" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес ресурс 2011" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угод, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України, не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Разом з тим, відповідачем цього в даному випадку вчинено не було.

Також судом встановлено факт використання отриманого позивачем товару у своїй подальшій господарській діяльності. Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманого у даного контрагента товару у власній господарській діяльності, а саме копії договорів, договорів поставки, специфікацій до них, додаткових угод до них, довіреностей, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок (Т. 1, арк. 76 - 171).

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Бізнес ресурс 2011" з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено відсутність у ТОВ "Бізнес ресурс 2011" поставок товарів та відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ "Бізнес ресурс 2011" та покупцями.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт надання позивачу відповідних ремонтних робіт підтверджується матеріалами справи.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 у справі № К/800/11410/13 (колегія суддів у складі головуючого Маринчак Н.Є., суддів Вербицької О.В., Муравйова О.В.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-15537/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 826/1000/13-а (колегія суддів у складі головуючого Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-16085/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Петрика І.Й., суддів Борисюк Л.П., Собківа Я.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 826/1198/13-а (колегія суддів у складі головуючого Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-15437/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 ПК України є протиправним, тому ППР № 0005982280 та ППР № 0005992280 підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Дон Пак" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Пак" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0005982280 від 31.05.2013.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0005992280 від 31.05.2013.

4. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Пак" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 054,22 грн. (дві тисячі п'ятдесят чотири грн. 22 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова