Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/12368/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12368/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

У серпні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 № 0005982280, № 0005992280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Бізнес ресурс 2011», за результатом якої складено акт від 21.05.2013 року № 324/1-22-80-33691483. В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005992280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 546,00 грн. (за основним платежем - 85 575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 971,00 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0005982280, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 875,00 грн. (за основним платежем - 81 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 375,00 грн.).

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські відносини позивача з ТОВ «Бізнес ресурс 2011» мали фіктивний характер та відбувались лише на папері для мінімізації податкових зобов'язань.

У свою чергу, позивач, на підтвердження дійсності та фактичності господарських операцій з контрагентами, до суду першої інстанції надав договір поставки між позивачем і ТОВ «Бізнес ресурс 2011» від 22.06.2012 року № 2206; банківські виписки, товарно-транспортні накладні; генеральні довіреності; видаткові накладні до договору; податкові накладні ТОВ «Бізнес ресурс 2011» виписані позивачу від 02.07.2012 року № 16, № 17 від 03.07.2012 року, № 18 від 03.07.2012 року, № 19 від 04.07.2012 року, № 74 від 31.07.2012 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бізнес ресурс 2011» на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі приходить до висновку, про законність, правомірність і обґрунтованість позиції суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавець визначає дві основні підстави підтвердження реальності господарської операції: її фактичність (тобто дійсне спрямування на виникнення, зміну та припинення господарських відносин) та документальна забезпеченість (тобто підтвердження відповідними первинними документами).

Колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції і вважає, що позивач, наданими до суду доказами, підтвердив реальність і фактичність здійснення господарських операцій з контрагентом. Позивач надав належним чином оформленні первинні документи, а також інші докази, що підтверджують дійсність господарських операцій. Натомість відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджували б правомірність складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, викладені в апеляційній скарзі, колегією суду до уваги не беруться, оскільки відсутність таких накладних не є безперечним доказом фіктивності господарських операцій. А висновок про фактичність і дійсність таких операцій повинен робитись на підставі аналізу всіх наданих доказів і реальних обставин справи.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.