Постанова

від 13.08.2013 по справі 2а-2956/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2013 рокуСправа №2а-2956/12/2770 15 год. 53 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Матвєєвої М.С.,

за участю: представника позивача, Севастопольський міський центр зайнятості, ОСОБА_1, довіреність № 4709/08 від 30.12.2012 року;

представника третьої особи, територіальний підрозділ Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття, ОСОБА_1, довіреність № 4709/08 від 30.12.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до дочірнього підприємства "Магарач", 3-я особа територіальний підрозділ Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення суми штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Магарач" про стягнення суми штрафу за використання роботодавцем праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу державної служби зайнятості у розмірі 20550,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення Закону України "Про зайнятість населення", у період з 04.11.2011 р. по 28.12.2011 р. використовував працю громадянина Республіки Естонія ОСОБА_3 та у період з 01.08.2000 р. по 11.07.2012 р. використовував працю громадянина Республіки Естонія ОСОБА_4 без відповідного дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15.01.2013 року залучено до участі у справі в якості 3-ої особи територіальний підрозділ Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, просив позов задовольнити

Суд, заслухавши представника позивача та третьої особи, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Встановлено, що дочірнє підприємство "Магарач" (далі ДП "Магарач") зареєстровано 30.10.2006 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа за ідентифікаційним кодом 30861533 на підставі внесення відомостей про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи та взято на облік Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі 12.02.2012 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДРПОУ).

Частиною першою статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. № 803-XII (далі - Закон № 803) встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України,

, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. № 47 затверджені положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі Положення).

Зокрема, затверджено Положення про державну службу зайнятості, згідно з пунктом 2 якого серед основних завдань державної служби зайнятості визначений контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну службу зайнятості Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі: здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності законодавства про зайнятість населення; вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили.

Пунктом 8 Положення встановлено, що Державна служба зайнятості має право: стягувати відповідно до Закону № 803 штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі: відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у межах установленої броні; використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості; посередництво у працевлаштуванні за кордоном без ліцензії, виданої Державним центром зайнятості Мінпраці.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. № 47 затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно з пунктом 1 даного Положення інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Положення визначено, що основними завданнями інспекції є: здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

Згідно з підпунктом а пункту 6 Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Пунктом 8 Положення інспекції надано право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону № 803 і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

Встановлено, що ДП "Магарач" зареєстровано в Севастопольському міському центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Інспекцією по контролю дотримання законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості 29.10.2012 р. проведена вибіркова планова перевірка додержання вимог законодавства про зайнятість населення ДП "Магарач".

За результатами перевірки складений акт № 123 від 29.10.2012 р.

Перевіркою встановлені порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме, використання праці іноземця ОСОБА_4 без дозволу державної служби зайнятості в період з 01.08.2000 р. до 11.07.2012 р. (отримання дозволу ДП "Магарач" на працевлаштування громадянина Естонії ОСОБА_4), використання праці іноземця ОСОБА_3 без дозволу державної служби зайнятості в період з 04.11.2011 р. до 28.12.2011 р. (отримання посвідки на постійне проживання 29.12.2011 р.).

За наслідками встановлених порушень Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості (далі - Інспекцією СМЦЗ) внесено припис № 75 від 29.10.2012 р., що містить вимоги про сплату у місячний термін штрафних санкцій за використання праці іноземців: громадян Республіки Естонія ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 20 550 грн.

Відповідно до статті 34 Закону № 803, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення, з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи, використання праці іноземців та осіб без громадянства, дотримання прав і гарантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Частиною 1 статті 18 Закону № 803 передбачено, що державна служба зайнятості у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, реалізує заходи щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення від безробіття.

На державну службу зайнятості згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі Закон № 1533) покладаються функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів.

Частиною 1 статті 19 Закону № 803 встановлено, що серед завдань та функцій державної служби зайнятості зокрема є видача роботодавцям, іноземцям та особам без громадянства дозволів на використання праці (послуг) іноземців та осіб без громадянства, ведення бази даних виданих дозволів, контролювання дотримання законодавства у цій сфері, а також застосовує в порядку, встановленому законодавством, фінансові санкції та адміністративні штрафи до роботодавців та їх посадових осіб, які порушили вимоги цього Закону та Закону № 1533.

Пунктом 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322 (далі - Порядок № 322) передбачено, що дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має заборгованості перед ним.

Тобто, дозвіл на працевлаштування іноземця видається конкретному роботодавцю на конкретне робоче місце або певну посаду центром зайнятості за місцем реєстрації роботодавця.

Як встановлено, наказом ДП "Магарач" № 1, засвідченим директором ОСОБА_6, про призначення заступником директора ОСОБА_7 з 01.08.2000 року, підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_7 у ДП "Магарач" саме з 01.08.2000 року. (а. с. 8).

Наказом ДП "Магарач" № 18/11-К, засвідченим директором ОСОБА_8, переведено на постійну роботу заступника директора ОСОБА_7 з 04.11.2011 року.

Іншим наказом відповідача № 1 від 01.01.2011 року про затвердження штатного розкладу ДП "Магарач" встановлено, що з 01.01.2011 року, функції заступника директора виконує ОСОБА_7 та зазначено, що всі робітники працюють за сумісництвом.

Проте дозвіл на працевлаштування ОСОБА_7 на посаді заступника директора був виданий ДП "Магарач" наказом Севастопольського міського центру зайнятості № 158 лише 11.07.2012 року (зворотній а.с. 11).

Таким чином, в період з 01.08.2000 р. - дата прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 11.07.2012 р. - дата отримання дозволу ДП "Магарач", праця іноземця - громадянина Естонії ОСОБА_4 неправомірно використовувалась ДП "Магарач" без дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 322, роботодавці мають право на використання праці іноземців, які постійно проживають в Україні, та інших іноземців у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, без оформлення дозволу на використання праці іноземця.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994 р. № 3929-XII (далі - Закон № 3929), іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Статтею першою Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 р. № 2491-III в редакції, що діяла до 20.11.2012 р. передбачено, що документом підтверджуючим право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні є посвідка на постійне проживання.

Судом зазначається, що посвідка на постійне проживання отримана іноземцем громадянином Естонії ОСОБА_3 29.12.2011 р.

Тобто, з 04.11.2011 р. дати прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 29.12.2011 р. праця ОСОБА_3 повинна була використовуватися ДП "Магарач" лише з дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 322, дозвіл на використання праці іноземця є підставою для отримання іноземцем візи відповідного типу, реєстрації місця тимчасового проживання в Україні та оформлення посвідки на тимчасове проживання на строк дії дозволу.

Як встановлено, 18.09.2012 р. ОСОБА_7 отримана посвідка на тимчасове проживання у зв'язку з отриманням ДП "Магарач" від Севастопольського міського центру зайнятості дозволу на працевлаштування ОСОБА_7

Проте, громадяни Естонії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при прийнятті на роботу в ДП "Магарач" посвідок, що засвідчують їх постійне, або тимчасове проживання в Україні не мали.

З огляду на викладене суд не бере до уваги доводи відповідача, викладених у запереченнях, про те, що ДП "Магарач" не запрошувало на роботу іноземних громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні до працевлаштування у відповідача мешкали на території України, вже знаходилися у трудових відносинах з іншою юридичної особою державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" та мали відповідні дозволи на працевлаштування в Україні.

Наявність у державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" дозволів на працевлаштування ОСОБА_7, виданих центром зайнятості АРК 24.10.2006 р. за № 1507 та 03.11.2009 р. за № 3148, не дають ДП "Магарач" права одночасно використовувати працю ОСОБА_7 на своєму підприємстві.

Проте, відповідачем не спростовані докази того, що ним у період з 04.11.2011 р. по 28.12.2011 р. використовувалася праця громадянина Республіки Естонія ОСОБА_3 та у період з 01.08.2000 р. по 11.07.2012 р. використовувалася праця громадянина Республіки Естонія ОСОБА_4.

Приписом № 75 від 29.10.2012 року Інспекцією СМЦЗ вказано директору ДП «Магарач» ОСОБА_9 на допущені порушення, які виявлено за результатами перевірки та приписано перерахувати на користь Севастопольського міського центру зайнятості штраф за використання праці іноземців ОСОБА_3 в розмірі 19700,00 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 850,00 грн., а разом 20550,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2013 р., по адміністративній справі за позовом ДП "Магарач" до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення про визнання протиправним та скасування припису № 75 від 29.10.2012 р., яка ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 р. залишена без змін, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Отже, приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з заперечень, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати суми штрафу у розмірі 20550,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості до суду не наведено.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського центру зайнятості обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню, а сума штрафу - стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Магарач" (юридична адреса: пл. Повсталих, 6, оф.6, м. Севастополь, 99008, ЄДРПОУ 30861533) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (юридична адреса: вул. Руднева, 40, м. Севастополь, 99053) штраф за використання роботодавцем праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу державної служби зайнятості у розмірі 20550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. на р/р 37175305900001 "Надходження від застосування штрафних санкцій", код платежу 50040500, "одержувач" Севастопольський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 03491145, "Банк одержувача" - УДК в м. Севастополі, МФО 824509.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та постанова підписана 20.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, у порядку, передбаченому статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько