Ухвала

від 16.10.2013 по справі 2а-2956/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2956/12/2770

16.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Магарач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 13.08.2013 у справі № 2а-2956/12/2770

за позовом Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва 40, м.Севастополь, 99053)

до Дочірнього підприємства "Магарач" (пл. Повсталих, 4, м. Севастополь, 99008)

третя особа: Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Руднєва, буд.40, м. Севастополь, 99053)

про стягнення суми штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Магарач" про стягнення суми штрафу за використання роботодавцем праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу державної служби зайнятості у розмірі 20550,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.08.2013 адміністративний позов Севастопольського міського центру зайнятості до Дочірнього підприємства "Магарач", третя особа: Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення суми штрафу - задоволено.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Магарач" на користь Севастопольського міського центру зайнятості штраф за використання роботодавцем праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу державної служби зайнятості у розмірі 20550 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Дочірнє підприємство "Магарач" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16 жовтня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

До початку судового засідання відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні, проте не надав суду докази цієї підстави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 Положення про державну службу зайнятості серед основних завдань державної служби зайнятості визначений контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Відповідно до пункту 4 Положення про державну службу зайнятості Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі: здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності законодавства про зайнятість населення; вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 № 47 затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно з пунктом 1 даного Положення інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Положення визначено, що основними завданнями інспекції є: здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

Згідно з підпунктом а пункту 6 Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Пунктом 8 Положення інспекції надано право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону № 803 і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Магарач" зареєстровано в Севастопольському міському центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Інспекцією по контролю дотримання законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості 29.10.2012 проведена вибіркова планова перевірка додержання вимог законодавства про зайнятість населення ДП "Магарач".

За результатами перевірки складений акт № 123 від 29.10.2012.

Перевіркою встановлені порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме, використання праці іноземця ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості в період з 01.08.2000 до 11.07.2012 (отримання дозволу ДП "Магарач" на працевлаштування громадянина Естонії ОСОБА_2), використання праці іноземця ОСОБА_4 без дозволу державної служби зайнятості в період з 04.11.2011 до 28.12.2011 (отримання посвідки на постійне проживання 29.12.2011).

За наслідками встановлених порушень Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості (далі - Інспекцією СМЦЗ) внесено припис № 75 від 29.10.2012, що містить вимоги про сплату у місячний термін штрафних санкцій за використання праці іноземців: громадян Республіки Естонія ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у сумі 20 550 грн.

Відповідно до статті 34 Закону № 803, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення, з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи, використання праці іноземців та осіб без громадянства, дотримання прав і гарантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

На державну службу зайнятості згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі Закон № 1533) покладаються функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів.

Частиною 1 статті 19 Закону № 803 встановлено, що серед завдань та функцій державної служби зайнятості зокрема є видача роботодавцям, іноземцям та особам без громадянства дозволів на використання праці (послуг) іноземців та осіб без громадянства, ведення бази даних виданих дозволів, контролювання дотримання законодавства у цій сфері, а також застосовує в порядку, встановленому законодавством, фінансові санкції та адміністративні штрафи до роботодавців та їх посадових осіб, які порушили вимоги цього Закону та Закону № 1533.

Пунктом 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 № 322 (далі - Порядок № 322) передбачено, що дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має заборгованості перед ним.

Тобто, дозвіл на працевлаштування іноземця видається конкретному роботодавцю на конкретне робоче місце або певну посаду центром зайнятості за місцем реєстрації роботодавця.

Наказом ДП "Магарач" № 1, засвідченим директором ОСОБА_6, про призначення заступником директора ОСОБА_2 з 01.08.2000, підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_2 у ДП "Магарач" саме з 01.08.2000.

Наказом ДП "Магарач" № 18/11-К, засвідченим директором ОСОБА_8, переведено на постійну роботу заступника директора ОСОБА_2 з 04.11.2011.

Іншим наказом відповідача № 1 від 01.01.2011 про затвердження штатного розкладу ДП "Магарач" встановлено, що з 01.01.2011, функції заступника директора виконує ОСОБА_2 та зазначено, що всі робітники працюють за сумісництвом.

Проте, дозвіл на працевлаштування ОСОБА_2 на посаді заступника директора був виданий ДП "Магарач" наказом Севастопольського міського центру зайнятості № 158 лише 11.07.2012.

Таким чином, в період з 01.08.2000 - дата прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 11.07.2012 - дата отримання дозволу ДП "Магарач", праця іноземця - громадянина Естонії ОСОБА_2 неправомірно використовувалась ДП "Магарач" без дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 322, роботодавці мають право на використання праці іноземців, які постійно проживають в Україні, та інших іноземців у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, без оформлення дозволу на використання праці іноземця.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.02.1994 № 3929-XII (далі - Закон № 3929), іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Статтею першою Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III в редакції, що діяла до 20.11.2012 передбачено, що документом підтверджуючим право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні є посвідка на постійне проживання.

Судом встановлено, що посвідка на постійне проживання отримана іноземцем громадянином Естонії ОСОБА_4 29.12.2011.

Тобто, з 04.11.2011 дати прийняття на роботу в ДП "Магарач" до 29.12.2011 праця ОСОБА_4 повинна була використовуватися ДП "Магарач" лише з дозволу Севастопольського міського центру зайнятості.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 322, дозвіл на використання праці іноземця є підставою для отримання іноземцем візи відповідного типу, реєстрації місця тимчасового проживання в Україні та оформлення посвідки на тимчасове проживання на строк дії дозволу.

З матеріалів справи вбачається, 18.09.2012 ОСОБА_2 отримана посвідка на тимчасове проживання у зв'язку з отриманням ДП "Магарач" від Севастопольського міського центру зайнятості дозволу на працевлаштування ОСОБА_2

Проте, громадяни Естонії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при прийнятті на роботу в ДП "Магарач" посвідок, що засвідчують їх постійне, або тимчасове проживання в Україні не мали.

Судова колегія вважає, що суд правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, про те, що ДП "Магарач" не запрошувало на роботу іноземних громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2, останні до працевлаштування у відповідача мешкали на території України, вже знаходилися у трудових відносинах з іншою юридичної особою державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" та мали відповідні дозволи на працевлаштування в Україні.

Наявність у державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" дозволів на працевлаштування ОСОБА_2, виданих центром зайнятості АРК 24.10.2006 за № 1507 та 03.11.2009 за № 3148, не дають ДП "Магарач" права одночасно використовувати працю ОСОБА_2 на своєму підприємстві.

Проте, відповідачем не спростовані докази того, що ним у період з 04.11.2011 по 28.12.2011 використовувалася праця громадянина Республіки Естонія ОСОБА_4 та у період з 01.08.2000 по 11.07.2012 використовувалася праця громадянина Республіки Естонія ОСОБА_2.

Приписом № 75 від 29.10.2012 Інспекцією СМЦЗ вказано директору ДП "Магарач" ОСОБА_8 на допущені порушення, які виявлено за результатами перевірки та приписано перерахувати на користь Севастопольського міського центру зайнятості штраф за використання праці іноземців ОСОБА_4 в розмірі 19700,00 грн. та ОСОБА_2 в розмірі 850,00 грн., а разом 20550,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2013 по адміністративній справі за позовом ДП "Магарач" до Севастопольського міського центру зайнятості в особі Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення про визнання протиправним та скасування припису № 75 від 29.10.2012, яка ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 залишена без змін, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Магарач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.08.2013 у справі № 2а-2956/12/2770 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.08.2013 у справі № 2а-2956/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко