Ухвала

від 29.08.2013 по справі 5023/8795/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" серпня 2013 р. Справа № 5023/8795/11

вх. № 8795/11

Суддя господарського суду: Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання: Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

стягувача - Живова В.Ю.

боржника - не зявився

Ввдділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області -Лозова А.Ю.

розглянувши скаргу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області

у справі за позовом ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Відділу освіти Дворічанської РДА Харківської області

про стягнення 969401,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/8795/11 від 23.11.2011 року позов ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" задоволено частково, стягнуто з Відділу освіти Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області - основного боргу у розмірі 817300,48 грн., 27048,16 грн. 3% - річних, 46518,04 грн. - інфляції, 39267,51 грн. - пені, 9694,02 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення суду видано наказ від 06.01.2012 року.

Постановою відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області від 08.02.2012 року відкрито виконавче провадження за №31099650.

На стадії виконання рішення суду ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2012 року затверджено мирову угоду від 30.10.2012 року, укладену між відділом освіти Дворічанської РДА Харківської області та ТОВ " Котельні лікарняного комплексу", м. Харків.

05 серпня 2013 року до господарського суду Харківської області від стягувача - ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" надійшла скарга (вх.199) на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови по ВП № 31099650 від 30.05.2013 року про закінчення виконавчого провадження по наказу господарського суду Харківської області № 5023/8795/11 від 06.01.2012 року, визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по ВП № 31099650 від 30.05.2013 року про закінчення виконавчого провадження по наказу господарського суду Харківської області № 5023/8795/11 від 06.01.2012 року.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, скаржник посилається на порушення відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області вимог чинного законодавства, а саме ч.1 ст.11, п.13 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а також абз. 3 пп. 4.9.1. п.4.9. ст.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року.

Скаржник вважає, що ухвалою суду про затвердження мирової угоди боржнику надано відстрочку у виконанні рішення, а тому державний виконавець зобов'язаний був на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України «про виконавче провадження» зупинити виконавче провадження, а не закінчити його на підставі п.2 ч.1 ст. 49 цього Закону.

У судовому засіданні скаржник підтримав заяву у повному обсязі.

Боржник у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву від 19.08.2013 року, у якій просить суд розглядати скаргу без участі представника Відділу освіти Дворічанської районної Державіної адміністрації.

Відділ примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області у судовому засіданні та у відзиві на скаргу, яку надано через канцелярію суду, проти скарги заперечувє, просить в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Розглянувши скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/8795/11 від 23.11.2011 року позов ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" задоволено частково, стягнуто з Відділу освіти Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області - основного боргу у розмірі 817300,48грн., 27048,16грн. 3% - річних, 46518,04 грн. - інфляції, 39267,51 грн. - пені, 9694,02 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення суду видано наказ від 06.01.2012 року.

Постановою відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області від 08.02.2012 року відкрито виконавче провадження за №31099650 з виконання наказу на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/8795/11.

На стадії виконання рішення суду, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2012 року затверджено мирову угоду від 30.10.2012 року, укладену між відділом освіти Дворічанської РДА Харківської області та ТОВ " Котельні лікарняного комплексу", м. Харків.

23.11.2012 в провадження державного виконавця надійшла ухвала господарського суду Харківської області від 08.11.2012 року по справі №5023/8795/11, якою затверджено мирову угоду від 30.10.12, укладену між Відділом освіти Дворічанської РДА Харківської області та ТОВ «Котельні лікарняного комплексу».

30.05.2013 державним виконавцем на підставі п.2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвали про затвердження мирової угоди по справі №5023/8795/11 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

17.06.2013 вказану постанову отримано скаржником.

Не погодившись із наведеною постановою, скаржник звернувся до відділу виконання рішень УДВС головного управління юстиції у Харківській області з листом по виконавчому провадженню №31099650 з проханням винести постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вважає, що ухвалою суду від 08.11.2012 року затверджено мирову угоду про надання відповідачу відстрочки у виконанні рішення суду.

Однак державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження, що на думку скаржника є помилковим застосуванням норм законодавства.

Суд, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, вважає що заява не підлягає задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Тобто, мирова угода в господарському судочинстві - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами .

Статтею 80 ГПК України передбачені підстави закриття провадження у справі, серед яких , у тому числі укладення сторонами мирової угоди, яка визнана судом.

Виходячи зі змісту резолютивної частини ухвали від 08.11.2012 року про затвердження мирової угоди, цією ухвалою затверджено мирову угоду, укладену між боржником та стягувачем, відповідно до якої боржник зобов'язався добровільно в строк не пізніше 01.10.2013 року виконати рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/8795/11 шляхом перерахування грошових коштів на надані позивачем банківські реквізити. Наслідком набуття чинності цієї мирової угоди відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження ВП №31099650.

Пунктом 2. ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік обставин у разі яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання.

Проте, скаржник, незважаючи на приписи діючого законодавства, вважає що ухвалою про затвердження мирової угоди від 08.11.2012 року боржнику надано саме відстрочку у виконанні рішення, з чим суд не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Також абз. 4 цієї статті окремо регламентовано порядок винесення ухвали про затвердження мирової угоди.

Таким чином, аналізуючи приписи вищенаведеної статті та положення ст. 78 ГПК України, можна дійти висновку, що ухвала про затвердження мирової угоди та ухвала про відстрочку або розстрочку рішення виносяться за різних обставин та носять різний характер, оскільки мирова угода це взаємна домовленість сторін судового процесу, що укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов'язків сторін та предмету позову. Це угода, якою сторони замінюють свої спірні зобов'язання іншими, більш для них прийнятними. Підставою ж для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При відстрочці або розстрочці рішення суду, з урахуванням наведених обставин, заяву про надання відстрочки подає сторона по справі, державний виконавець, прокурор або це питання розглядається за ініціативою суду, який видав виконавчий документ. Тобто, при відстрочці, розстрочці чи зміні способу та порядку виконання рішення зміни щодо спірних зобов'язань на більш прийнятні для виконання здійснюються за волевиявлення однієї сторони, шляхом подання відповідної заяви.

Таким чином, винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди щодо домовленості сторін про відстрочку виконання рішення суду на певний строк, не може ототожнюватися з поняттям відстрочки або розстрочки виконання рішення, регламентованого ст. 121 ГПК України.

Також, у своїй скарзі скаржник стверджує, що у зв'язку із закінченням виконавчого провадження він залишився без виконавчого документа і повністю позбавлений права на примусове стягнення заборгованості. Суд не погоджується із таким твердженням, оскільки резолютивною частиною ухвали про затвердження мирової угоди визначено, що у разі невиконання відповідачем рішення суду в добровільному порядку до 01.10.2013 року, процес примусового стягнення відновлюється в органах державної виконавчої служби. Дана ухвала відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 08.11.2012 та може бути пред'явлений до виконання протягом року, тобто до 09.11.2013 року.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, відповідно до п.2 ч.2 цієї статті такими документами є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що подана ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» скарга є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» відмовити повністю.

Суддя Ковальчук Л.В.