Постанова

від 29.08.2013 по справі 910/4537/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа№ 910/4537/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Рєпіної Л.О.

за участю представників:

від позивача: Пшенько С.М. - дов. №23/212-1Д від 23.02.2012

від відповідача: Кучеренко О.І. - дов. б/н від 21.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна

компанія „Росант"

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.05.2013 (суддя Якименко М.М.)

у справі №910/4537/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю енд Ті

Трейдінг Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна

компанія „Росант"

про стягнення грошової заборгованості 46331,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю енд Ті Трейдінг Компані" (надалі - позивач, ТОВ „Ю енд Ті Трейдінг Компані") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Росант" (надалі - відповідач, ТОВ „Будівельна компанія „Росант") заборгованості у розмірі 46331,19 грн., яка виникла у зв'язку із тим, що після припинення дії договору оренди майна №244 від 12.10.2012 року відповідач несвоєчасно повернув об'єкт оренди, при цьому не сплатив орендну плату за час користування об'єктом оренди після припинення дії договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі №910/4537/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ „Будівельна компанія „Росант" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі №910/4537/13 повністю та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 18549,59 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вважає, що сторони договору оренди досягли усної згоди про продовження строку користування орендованим майном, оскільки позивач за час прострочення повернення орендованого майна за договором оренди виставляв відповідачу рахунки про сплату орендних платежів, а не неустойки. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що позивач не виставляв вимог про сплату неустойки до дати фактичного повернення орендованого майна. Відповідач також зазначає, що він частково оплатив орендну плату за період з 14.11.2012 по 27.12.2012 у розмірі 9232,01 згідно платіжного доручення №224259 від 22.10.2012 на суму18000,00 грн., з яких 8767,99 грн. було зараховано, в якості оплати орендної плати за період оренди з 15.10.2012 по 13.11.2012).

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ю енд Ті Трейдінг Компані", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Росант", як орендарем, укладено договір оренди майна №244, відповідно до умов якого відповідачу, згідно акту прийому-передачі №71 від 15.10.2012, було передано в оренду Екскаватор ТВ135, шасі - 13520676, двигун - 94768.

Відповідно до п. 4.2. договору, строк оренди складає 30 днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом передання-приймання. Строк оренди за даним договором не підлягає поновленню на новий строк на підставі статті 764 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення вищевказаного пункту договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сторони встановили строк дії договору з 15.10.2012 року по 13.11.2012 року.

Пунктом 5.1.1. договору визначено, що ставка орендної палати на 1 добу, при ліміті часу експлуатації майна не більше однієї зміни - 8 годин за добу, складає 631,4 грн. включаючи ПДВ 105,23 грн.

Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 1-го робочого дня повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з додатковим обладнанням (якщо таке бралося в оренду) за актом повернення майна з оренди (п. 8.1. договору).

Згідно із п. 8.4.2. договору, орендар зобов'язаний здійснити оплату орендодавцю за кожну добу затримки повернення майна суми орендної плати, визначеної орендодавцем відповідно до розділу 5 договору, та помноженої на коефіцієнт 2.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем орендоване майно було повернуто позивачу 27.12.2012 року, що підтверджується актом повернення № 71/1 від 27.12.2012 року.

У зв'язку із тим, що відповідач несвоєчасно повернув орендоване майно, не сплачуючи при цьому за користування майном у період прострочення з 13.11.2012 року по 27.12.2012 року, 29.01.2013 позивач направив на адресу ТОВ „Будівельна компанія „Росант" претензію №28/0113 від 28.01.2013 про виконання грошового зобов'язання, зокрема, щодо сплати 46331,19 грн. подвійного розміру орендної плати за договором оренди майна №244 від 12.10.2012, з посиланням на пункт 8.4.2 договору та частину 2 статті 785 ЦК України.

Разом із вказаною претензією відповідачеві були надіслані відповідні акти, рахунки та розрахунок заборгованості, що вбачається із опису вкладення у цінний лист.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно, а відповідач після припинення дії договору повернув орендоване майно несвоєчасно.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем у повному розмірі плати за користування майном у період прострочення з 13.11.2012 року по 27.12.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 46331,19 грн. нормативно та документально доведені, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що сторони договору оренди досягли усної згоди про продовження строку користування орендованим майном, оскільки позивач за час прострочення повернення орендованого майна за договором оренди виставляв відповідачу рахунки про сплату орендних платежів, а не неустойки.

З цього приводу апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачеві було відомо про те, що відповідно до положень пункту 4.2 договору строк оренди за даним договором не підлягає поновленню на новий строк на підставі статті 764 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно п. 4.3 договору, строк оренди може бути змінений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, та у випадках передбачених договором.

Таким чином, положення пунктів 4.2 та 4.3 договору оренди виключають можливість продовження строку користування орендованим майном шляхом досягли усної згоди.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення однієї із сторін з пропозицією про зміну строку оренди, а також доказів укладення додаткової угоди до договору оренди №244 від 12.10.2012 про зміну строку оренди.

Стосовно тверджень відповідача про те, що він частково оплатив орендну плату за період з 14.11.2012 по 27.12.2012 у розмірі 9232,01 згідно платіжного доручення №224259 від 22.10.2012, колегія суддів зазначає, що вказана проплата врахована позивачем при обрахунку заборгованості відповідача, що вбачається із розрахунку ціни позову, який доданий до позовної заяви.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Росант" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі №910/4537/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Росант" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі №910/4537/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/4537/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Мартюк А.І.

Рєпіна Л.О.