Постанова

від 16.10.2013 по справі 910/4537/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 910/4537/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д.(доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаПшенько С.М., від відповідача Бойчук О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Росант" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року у справі№ 910/4537/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ю енд Ті Трейдінг Компані" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Росант" простягнення заборгованості в сумі 46 331,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю енд Ті Трейдінг Компані" (надалі - ТОВ "Ю енд Ті Трейдінг Компані", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Росант" (надалі - ТОВ "БК "Росант", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором оренди майна № 244 від 12.10.2012 року щодо своєчасного повернення об'єкту оренди, просило суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України неустойку в сумі 46331,19 грн за період прострочення з 14.11.2012 року до 27.12.2012 року.

ТОВ "БК "Росант" позов визнало частково в розмірі 18549,59 грн боргу. Відповідач просив суд відмовити в стягненні неустойки, посилаючись на продовження строку дії договору за усною домовленістю сторін, що підтверджується виставленими позивачем рахунками на здійснення орендної плати після закінчення строку оренди, визначеного у договорі. Крім того, відповідач зазначив, що у позивача згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України взагалі відсутнє право вимагати сплати неустойки, оскільки орендоване майно вже повернуто орендодавцю, і останній згідно п. 8.4.2 договору не виставляв рахунку про нарахування подвійного розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/4537/13 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Новіков М.М., судді : Мартюк А.І., Рєпіна Л.О.), позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась й апеляційна інстанція, виходив з того, що строк дії договору оренди майна № 244 від 12.10.2012 року закінчився 13.11.2012 року, проте орендне майно повернуто позивачу за актом тільки 27.12.2012 року, а тому визнав вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення обґрунтованими та законними.

В касаційній скарзі ТОВ "БК "Росант", посилаючись на порушення норм ст. 785 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу (надалі - ГК) України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ТОВ "Ю енд Ті Трейдінг Компані" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Росант" 18549,59 грн боргу.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарські суди встановили, що 12.10.2012 року між ТОВ "Ю енд Ті Трейдінг Компані" (надалі - орендодавець) та ТОВ "БК "Росант" (надалі - орендар) був укладений договір оренди майна № 244 (далі - договір оренди), за умовами якого відповідачу було надано в оренду екскаватор ТВ135, шасі - 13520676, двигун - 94768 (далі - предмет оренди) на строк - 30 днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом прийому-передачі.

Суди встановили, що 15.10.2012 року сторони підписали акт, згідно якого позивачем відповідачу було передано орендоване майно. Орендар орендне майно повернув орендодавцю за актом повернення майна лише 27.12.2012 року, незважаючи на те, що строк дії договору, встановлений у п. 4.2 договору, закінчився 13.11.2012 року.

Проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно п. 8.1 договору оренди та ч. 1 ст. 785 ЦК України після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути це майно орендарю, і оскільки відповідач прострочив повернення орендного майна, він згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Висновок суду про необхідність задоволення позову і стягнення з відповідача неустойку в сумі 46331,19 грн за час прострочення повернення орендованого майна відповідає встановленим обставинам справи та нормам права, що регулюють взаємовідносини сторін. З висновком суду першої інстанції обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що доводи відповідача про продовження між сторонами орендних відносин за усною домовленістю сторін є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази продовження дії договору оренди, а згідно п.п. 4.2, 4.3 строк оренди за даним договором не підлягає автоматичному поновленню на новий строк і може бути змінений лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Доводи касаційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Твердження заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норми ст. 785 ЦК України, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки дана норма застосовується, і неустойка у сумі подвійної орендної плати нараховується, в тому числі й до випадків, коли мало місце прострочення виконання зобов'язання (тобто, виконання зобов'язання з порушенням строку, встановленого договором або законом) щодо повернення орендованого майна орендодавцю, а не лише до випадків, коли орендар взагалі не виконує свій обов'язок щодо повернення наймачем речі, одержаної в найм, як помилково вважає відповідач. Доводи відповідача щодо невиставлення позивачем рахунків на сплату подвійного розміру орендної плати, суд касаційної також відхиляє, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги не беруться судом до уваги, оскільки стосуються оцінки доказів, що згідно ст. 111 7 ГПК України не є компетенцією касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Росант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року у справі № 910/4537/13 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.