Рішення

від 03.09.2013 по справі 924/809/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2013 р.Справа № 924/809/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" м. Тернопіль

до Красилівського міського споживчого товариства м. Красилів

про стягнення 12892,20 грн., з яких 11445,02 грн. - борг, 1168,53 грн. - пеня, 43,94 грн. - інфляційних втрат та 234,71грн. - 3% річних.

Представники сторін:

позивач: Павловський А.А. довіреність від 01.07.13р.

відповідач: Молчанюк О.О. довіреність від 08.07.13р. №10;

Повне рішення складено 03.09.2013р.

Суть позову: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОМО" звернулося з позовом до господарського суду з позовом стягнення 12892,20 грн., з яких 11445,02 грн. - борг, 1168,53грн. - пеня, 43,94грн. - інфляційні втрати та 234,71грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.11.12р. між ТОВ фірма "ОМО" та Красилівським міським споживчим товариством було укладено договір поставки товарів №ХМ-4-12, у відповідності до умов якого Красилівське міське споживче товариство за накладними №РН-0000672 від 19.11.12р. та №РН-0000673 від 19.11.12р. отримало не продовольчі товари на загальну суму 20195,02грн.

Відповідач отримавши від позивача товари у відповідності до п. 5.1 договору поставки №ХМ-4-12 від 15.11.12р. зобов'язувався оплатити їх не пізніше 40 календарних днів з дня поставки.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства прострочив виконання грошового зобов'язання та повністю не розрахувався за отриманий ним товар.

25.02.13р. та 04.04.13р. відповідачу було направлено Претензію із вимогою здійснення ним оплати за поставлений товар, однак не зважаючи на це відповідач повністю за отриманий товар не розрахувався, в наслідок чого виникла заборгованість по його оплаті в сумі 11445,02 грн., яка залишається не погашеною і на день звернення з даним позовом до суду.

Внаслідок таких неправомірних дій Красилівського міського споживчого товариства, щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, ТОВ фірма "ОМО" змушене було звернутись за надання грошової допомоги до адвоката АО "Тернопільська обласна колегія адвокатів" Поплавського А.А. із яким було укладено договір від 23.05.13р. на умовах якого йому було перераховано кошти в сумі 1100,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача Красилівського міського споживчого товариства м. Красилів становить 12892,20 грн., з яких 11445,02 - основний борг, 1168,53грн. - пеня, 43,94грн. - інфляційні втрати та 234,71грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному об'ємі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. Окрім того,надано відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що ознайомившись із змістом позовної заяви та доданими до неї документами відповідач не погоджується із вимогами викладеними у ній з наступних правових підстав.

По-перше, договір поставки №ХМ-4-12 від 15.11.2012 року підписаний не відповідачем, а завідуючою складом, яка не мала права підпису договору, оскільки від імені споживчого товариства в таких правовідносинах виступає виключно голова правління, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16751672 від 04.07.2013 року (копія додається).

Таким чином, про існування цього договору відповідач дізналась лише 27.02.2013 року, коли отримала претензію від позивача за №1, підписану директором Бородій О.О.

За таких підстав, умови договору не можуть застосовуватись до даних спірних правовідносин, зокрема умови щодо терміну розрахунків за товар - на протязі 40 (сорока) днів - п. 5.1 договору, щодо стягнення пені - п.8.2 договору та інші.

У відповіді на претензію, направлену на адресу позивача 27.03.2013 року відповідач зазначив, що поставлений товар є посередньої якості, являється залежалим та застарілим, а тому дуже погано реалізується, тому 40 (сорока) днів для реалізації не вистачає. Як варіант виходу з ситуації, що склалась відповідач запропонувала забрати позивачу товар в рахунок заборгованості та спробувати реалізувати його в іншому місці, або самостійно.

Проте, позивач не погодився на вказану вище пропозицію та подав позов до суду.

Окрім того, відповідач вказує, що при поставці товару постачальником (позивачем) не було надано документів про підтвердження якості товару. Після того, як між сторонами виник спір відповідач отримав документи, проте аналіз останніх, на думку споживчого товариства, є свідченням поставки товару неналежної якості та підлягає поверненню постачальнику.

Представником відповідача заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи. Так, відповідач наголошує, що останнім буде подана до суду позовна заява, яка буде стосуватися якості поставленого товару.

В задоволенні усного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі належить відмовити, оскільки норми господарського процесуального кодексу України (ст. 79 ГПК України) не передбачають можливості зупинення провадження у справі в ситуації коли не існує справи до якої суд може зупинити провадження, а є лише намір відповідача у майбутньому подати позов до суду ( в т.ч. стосовно якості товару). Приймаються до уваги строки розгляду спору передбачені ст. 69 ГПК України (позовна заява надійшла до суду 26.06.2013 р.).

Справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Згідно спільної заяви сторін на час розгляду спору, заборгованість не погашалася.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №329442 позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, 30, код 20093794.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 61 код 01771024.

15.11.2012р. між ТзОВ "ОМО" (надалі Постачальник) та Красилівським міським споживчим товариством (надалі Покупець) був укладений договір поставки №Хм-4-12, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах передбачених даним договором, продовольчі та непродовольчі товари.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість товару, який Постачальник постачає Покупцю, з розбивкою по асортименту та ґатунку, визначається згідно видаткових накладних та інших документів, що підтверджують факт відвантаження товару (товарно-транспортні накладні, накладні та інше).

Товари поставляються партіями, згідно з заявками Покупця. Заявка Покупця оформляється у вигляді листа, який має містити в собі назву Покупця, номер цього договору, номер замовлення, коди (артикули) Постачальника на товари, які замовляються, кількість, вид товару, його ціна, строк, місце поставки. заявка може бути передана Постачальнику поштою, факсимільним зв'язком, електронною поштою або телефоном (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору вартість кожної окремої партії визначається у видаткових накладних, які видаються Постачальником Покупцю. Загальна вартість Товарів, що поставляються за цим Договором, остаточно визначається вартістю поставленого Товару, згідно видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних (п. 4.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості партії Товару, який поставляється Постачальником протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту отримання Товару.

Згідно з п. 5.2. Договору датою поставки вважається час приймання товару в торгове підприємство Покупця, що підтверджується підписом особи, що приймає товар, та штампом торгового підприємства.

Товар приймається Покупцем - за кількістю - згідно з накладною та пакувальним листом (п. 6.1. Договору).

У випадку порушення термінів поставки, оплати за поставлений товар, поставки передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (чи вартості недопоставленого товару) за кожен день такого протермінування (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору термін його дії - до 31 грудня 2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Позивачем у відповідності до умов договору поставки на підставі видаткових накладних №РН-0000672 від 19.11.2012р. на суму 16911,41 грн., №РН-0000673 від 19.11.2012р. на суму 3283,61 грн. поставлено товарно-матеріальні цінності, а відповідач прийняв цей товар без зауважень та застережень, про що свідчить його підпис та печатка на вказаних видаткових накладних. Загальна вартість поставки товару склала 20195,02 грн., зазначене також підтверджується податковими накладними №16 від 19.11.2012р., №15 від 19.11.2012р.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором поставки №Хм-4-12 від 15.11.2012р. року щодо своєчасної оплати вартості товару не виконав, лише частково оплатив його вартість в сумі 8750,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2572 від 09.01.2013р. на суму 1000,00 грн., №2582 від 11.01.2013р. на суму 1000,00 грн., №2628 від 11.02.2013р. на суму 350,00 грн., №2640 від 22.02.2013р. на суму 400,00 грн., №2665 від 28.02.2013р. на суму 1000,00 грн., №2677 від 11.03.2013р. на суму 500,00 грн., №2756 від 08.05.2013р. на суму 2000,00 грн., №82365510 від 04.06.2013р. на суму 500,00 грн., №2806 від 10.06.2013р. на суму 2000,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 11445,02 грн.

25.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1, відповідно до якої вимагав терміново оплати заборгованість в сумі 17 445,02 грн. претензія надіслана відповідачу 25.02.2013р., що підтверджується фіскальним чеком №9849.

В подальшому, позивач надіслав відповідачу лист №27/13 від 03.04.2013р. (фіскальний чек №3003), відповідно до якого вимагав оплатити заборгованість в сумі 15 945,02 грн.

Однак вищезазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що відповідачем не оплачено суму боргу в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1168,53 грн., 43,94 грн. інфляційних втрат, 234,71 грн. три процента річних та звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару згідно договору поставки №Хм-4-12 від 15.11.2012р.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач здійснив поставку відповідачу товару, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.1. договору).

Інших умов та форм розрахунків сторони не погоджували.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 11445,02грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки №ХМ-4-12 від 15.11.12р., видатковими накладними №РН-0000672 від 19.11.2012р. на суму 16911,41 грн., №РН-0000673 від 19.11.2012р. на суму 3283,61 грн., податковими накладними від 19.11.2012р. та платіжними дорученнями в№2572 від 09.01.2013р. на суму 1000,00 грн., №2582 від 11.01.2013р. на суму 1000,00 грн., №2628 від 11.02.2013р. на суму 350,00 грн., №2640 від 22.02.2013р. на суму 400,00 грн., №2665 від 28.02.2013р. на суму 1000,00 грн., №2677 від 11.03.2013р. на суму 500,00 грн., №2756 від 08.05.2013р. на суму 2000,00 грн., №82365510 від 04.06.2013р. на суму 500,00 грн., №2806 від 10.06.2013р. на суму 2000,00 грн. щодо часткової оплати вартості товару.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, позовні вимоги в сумі 11445,02грн. заборгованості підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Доводи відповідача стосовно того, що умови договору не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, судом до уваги не приймаються з огляду на норми ст. 204 ЦК України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому враховується, що договір поставки №ХМ-4-12 від 15.11.2012 р. не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, а також даний договір скріплений гербовими печатками підприємства.Таким чином, мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб. Окрім того, часткова сплата відповідачем суми боргу в період з січня 2013 по червень 2013 р., є в свою чергу свідченням схвалення та визнання правочину з боку споживчого товариства.

Не заслуговує на увагу позиція відповідача в частині отримання товару неналежної якості, так вказане вище спростовується висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікатами відповідності.

Також, порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів по якості врегульовано Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі -Інструкція № П-7).

При цьому суд також звертає увагу на п.29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966р. №П-7 (далі - Інструкція), який не був дотриманий відповідачем.

Так, за результатами прийняття продукції по якості та комплектності за участю представників, що вказані у п.п.19,20 даної інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення тримання продукції по якості та комплектності та містити зокрема, висновок про характер виявлених дефектів. (п.29 інструкції).

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем не складались будь-які акти щодо недоліків чи асортименту отриманого товару, всупереч вимогам даної інструкції (п.9, п. 14, п.20, п. 29), а навпаки товарно-матеріальні цінності було прийнято без зауважень стосовно його якості чи маркування.

Наданий акт консультації № с-116 не є належним та допустимим доказом, в розумінні норм ГПК, в підтвердження поставки товару неналежної якості саме позивачем та за накладними наявними в матеріалах справи. Окрім того, приймається позиція представника позивача, стосовного того що недоліки товару могли статися в наслідок неналежного або тривалого зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Звертається увага позивача, що ст. 678 ЦК України визначає правові наслідки передання товару неналежної якості, де відсутня будь-яка можливість відповідача відмовитись від оплати отриманого та переданого у власність товару ( в тому числі в листопаді 2012 р.) навіть у разі передання товару неналежної якості. При цьому відповідач не відмовився від договору, не вимагав заміни товару, пропорційного зменшення ціни, тощо, як того вимагає цивільне законодавство, а навпаки здійснює часткову оплату товару по мірі її реалізації.

Окрім того, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин які існували до цього моменту ( п. 1 ст. 679 ЦК України). Приймається до уваги наявність в матеріалах справи висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно якості товару який був предметом договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1168,53 грн. за порушення строків оплати товару, розраховану за період з 29.12.2012р. по 25.06.2013р. з врахуванням часткової оплати суми боргу.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено правомірність нарахування останньої, при цьому приймається, що позивачем правомірно враховано часткову оплату боргу та п. 5.1. договору, яким передбачено порядок оплати товару, зокрема, оплата за товар, здійснюється протягом 40 календарних днів.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1168,53 грн. підлягають задоволенню судом як правомірні та обґрунтовані.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 234,71грн., розрахованих за період з 29.12.2012р. по 25.06.2013р. з врахуванням часткової оплати суми боргу та інфляційні втрати в сумі 43,94 грн. за період з січня по червень 2013р. включно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 234,71 грн. та інфляційні втрати в розмірі 43,94 грн., які підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 12892,20 грн., з яких 11445,02 грн. - основний борг, 1168,53 грн. - пені, 43,94 грн. інфляційні втрати, 234,71 грн. - 3% річних, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1100,00 грн. В підтвердження понесених витрат подав суду копії договору про надання правової допомоги від 23.05.2013р., укладеного між ТОВ фірма "ОМО" та адвокатом Павловським Андрієм Анатолійовичем, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №307, видане на ім'я Павловського Андрія Анатолійовича, платіжного доручення №1080 від 13.06.2013р. на суму 1100,00 грн.

Згідно з п.п. 1, 2 Договору про надання правової допомоги Замовник (ТОВ фірма "ОМО") доручає, а Виконавець (адвокат Павловський Андрій Анатолійович) приймає доручення про надання правової допомоги з підготовки та ведення господарської справи за позовом ТОВ фірма "ОМО" до Красилівського МСТ щодо виконання ним (стягнення заборгованості) умов договору поставки №ХМ-4-12 від 15.11.2013р., в обсязі та на умовах визначених даним договором.

Правова допомога надається замовнику шляхом: надання усних (вербальних) та письмових консультацій; складання необхідних замовнику проектів договорів, скарг, заяв, клопотань, претензій, позовних заяв та інших документів; представництво інтересів Замовника в господарському суді Хмельницької області та інших державних органах, а також у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами всіх форм власності при вирішенні правових питань Замовника.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В частині 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка кореспондується з ч.3 ст. 28 Правила адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 р. зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи суму позову та зважаючи на те, що адвокат Павловський Андрій Анатолійович лише надав правову допомогу з підготовки та ведення господарської справи, був присутній в судових засіданнях, тривалість справи (ухвалою від 26.06.2013р. провадження у справі було порушено; 09.07.2013р. розгляд справи відкладено на 19.08.2013р., а 19.08.2013 р. на 03.09.2013 р. та цього ж дня прийнято рішення у справі, тобто відбулося три судових засідання), а також приймаючи до уваги неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд вважає за доцільне і розумне зменшити вартість адвокатських послуг до 600,00 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" м. Тернопіль до Красилівського міського споживчого товариства м. Красилів про стягнення 12892,20 грн., з яких 11445,02 грн. - борг, 1168,53 грн. - пеня, 43,94 грн. - інфляційних втрат та 234,71грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Красилівського міського споживчого товариства (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, 61 код 01771024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" (Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, 30, код 20093794) 11445,02 грн. (одинадцять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 02 коп.) основного боргу, 1168,53 грн. (одну тисячу сто шістдесят вісім гривень 53 коп.) пені, 43,94 грн. (сорок три гривні 94 коп.) інфляційних втрат, 234,71грн. (двісті тридцять чотири гривні 71 коп.) три процента річних, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору, 600,00 грн. (шістсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Видати наказ.

Повне рішення складено 03.09.2013р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (46003, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, офіс №30),

3 - відповідачу, (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Грушевського, 61).