Постанова

від 30.08.2013 по справі 820/6083/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 р. № 820/6083/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.07.2013 року № 0002052201 та № 0002062201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 57/22.1/33814884 від 09.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" зареєстровано як юридична особа 11.10ю2005 року, узято на облік та зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у Київському районі м. Харкова 17.10.2005 року. (т. 2 а.с. 89-104).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ПГ-Ремікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 57/22.1/33814884 від 09.07.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті, з урахуванням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ПГ-Ремікс" зменшено валові витрати та донараховано податок на прибуток в сумі 177215 грн., зменшено податковий кредит та донараховано ПДВ в сумі 341286 грн. (а.с. 124-152)

На підставі висновку акту перевірки № 57/22.1/33814884 від 09.07.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002062201 від 11 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 385535 грн., з яких: основний платіж - 341286 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 44249 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002052201 від 11 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 221519 грн., з яких: основний платіж - 177215 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 44304 грн.

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що правочини, вчинені позивачем з ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням численних актів перевірок контрагентів позивача.

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 01.09.2010 року № б/н. (т. 1 а.с. 21, 22)

Згідно умов договору, ТОВ "ПГ-Ремікс" (Принципал) доручає, а ФОП ОСОБА_1 (Агент) приймає на себе обов'язки виступати у якості рекламного агента та оказувати маркетингові послуги Принципалу. Агент здійснює пошук партнерів, підготовку контрактів, угод, договорів, надає інші послуги, які сприяють укладанню договорів та інших угод.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000017 від 30.09.2010 року, податковими накладними: № 2209 від 22.09.10 на суму 22000 грн. та № 280901 від 28.09.10 на суму 34000 грн. (т. 1 а.с. 23-26)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 187 від 22.09.2010 року та № 190 від 28.09.2010 року.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "Хартрейдсервіс" укладено договір від 01.11.2010 року № 0111/1-2010.

Відповідно до умов договору, ТОВ "Хартрейдсервіс" з метою супроводжування виробничо-господарської діяльності обв'язується надавати консультаційно-правові послуги, а саме консультації з питань застосування діючого законодавства.

Факт надання послуг від ТОВ "Хартрейдсервіс" підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2010 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2010 року. По вищенаведеним операціям позивачем від ТОВ "Хартрейдсервіс" отримані наступні податкові накладні: № 11201 від 01.12.2010 рок; № 311203 від 31.12.2010 року.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Сервістрейд-Т" (Виконавець) укладено договори, а саме: № 903 від 03.03.2010 року (т. 1 а.с. 29), № 1210 від 10.12.2010 року (т. 1 а.с. 54), № 0104/2011 від 04.01.2011 року (т. 1 а.с. 68), № 2701 від 27.01.2011 року (т. 1 а.с. 79), № 0204 від 04.02.2011 року (т. 1 а.с. 90), № 0220 від 20.02.2011 року (т. 1 а.с. 103), № 0303 від 03.03.2011 року (т. 1 а.с. 117).

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 1 а.с. 30-128).

Щодо відносин позивача з ТОВ "Технопром.Буд" суд зазначає наступне. 15.04.2011 року ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) укладено договір від № 0415 з ТОВ "Технопром.Буд" (Виконавець). (т. 1 а.с. 129, 130)

Згідно умов договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною № 404 від 4.05.2011 року, податковою накладною № 404 від 04.05.2011 року, актами приймання-передачі технологічної оснастки. (а.с. 131, 132, 137-156)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 460 від 08.06.2011 року, № 467 від 15.06.2011 року, № 482 від 23.06.2011 рокута № 658 від 08.12.2011 року. (т. 1 а.с. 133-136)

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Альфа-плюс" суд судом встановлено наступне. Між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "Альфа-плюс" (Виконавець) укладено наступні договори: № 0510 від 10.05.2011 року ( т. 1 а.с. 157), № 0710 від 10.07.2011 року (т. 1 а.с. 177), № 0729 від 29.07.2011 року (т. 2 а.с. 1), № 0809 від 09.08.2011 року (т. 2 а.с. 14).

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 1 а.с. 178-189, т. 2 а.с. 2-26).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" (Виконавець) укладено договори, а саме: № 0209 від 02.09.2011 року, № 2710 від 27.10.2011 року, № 0510 від 05.10.2011 року, № 1711 від 17.11.2011 року, № 0209 від 09.02.2012 року.

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 2 а.с. 27-69).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "СВ Траст Інвест" суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "СВ Траст Інвест" (Виконавець) укладено договори поставки № 0318 від 18.03.2011 року та № 0407 від 07.04.2011 року. (т. 2 а.с. 77-82).

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими та податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою. (т. 2 а.с. 83-88).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "ПГ-Ремікс" та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Суд, дослідивши договори, укладений між ТОВ "ПГ-Ремікс" та його контрагентами, вважає, що їх укладено відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам частини 1 статті 205, частини 2 статті 207, частини 1 статті 208, частини 1 статті 638, частини 3 статті 639 ЦК України, статей 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд не приймає посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача, виходячи з наступного.

Суд вважає, що зазначені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про документальне непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6".

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано, тому суд приходить до висновку про їх невідповідність дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.07.2013 року № 0002052201 та № 0002062201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" (61002, м. Харків, вуд. Чернишевська, буд. 46, ідентифікаційний код 33814884) 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С. Мороко