Ухвала

від 04.11.2013 по справі 820/6083/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 р.Справа № 820/6083/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/6083/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ-РЕМІКС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішен,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" (далі за текстом - ТОВ "ПГ-Ремікс", позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.07.2013 року № 0002052201 та № 0002062201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.07.2013 року № 0002052201 та № 0002062201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів та послуг від контрагентів позивача за договорами купівлі-продажу у зв'язку з неможливістю контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність, а тому оформлені за договорами із зазначеними контрагентами документи не можуть вважатися первинними з метою ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, які передбачено чинним законодавством.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ-Ремікс" зареєстровано як юридична особа 11.10.2005 року, узято на облік та зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у Київському районі м. Харкова 17.10.2005 року. (т. 2 а.с. 89-104).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ПГ-Ремікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 57/22.1/33814884 від 09.07.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті, з урахуванням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ПГ-Ремікс" зменшено валові витрати та донараховано податок на прибуток в сумі 177215 грн., зменшено податковий кредит та донараховано ПДВ в сумі 341286 грн. (а.с. 124-152)

На підставі висновку акту перевірки № 57/22.1/33814884 від 09.07.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002062201 від 11 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 385535 грн., з яких: основний платіж - 341286 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 44249 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002052201 від 11 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 221519 грн., з яких: основний платіж - 177215 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 44304 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача про заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ "ПГ-Ремікс" в результаті господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6", оскільки позивачем належними первинними документами доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за перевірений період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "ПГ-Ремікс" сум податку на додану вартість у розмірі 341286,00 грн., податку на прибуток у розмірі 177215,00 грн. ґрунтуються на підставі того, що правочини, вчинені позивачем з ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" не спричиняють реального настання правових наслідків.

У відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, документом, який є підставою для правомірного нарахування податкового кредиту є податкова накладна, для формування валових витрат - розрахункові чи платіжні документи.

Разом з цим, наявність вищевказаних документів для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат вважатиметься достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" .

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 01.09.2010 року № б/н, згідно умов якого, ТОВ "ПГ-Ремікс" (Принципал) доручає, а ФОП ОСОБА_2 (Агент) приймає на себе обов'язки виступати у якості рекламного агента та надавати маркетингові послуги Принципалу. Агент здійснює пошук партнерів, підготовку контрактів, угод, договорів, надає інші послуги, які сприяють укладанню договорів та інших угод (т. 1 а.с. 21, 22).

Факт виконання умов договору підтверджується наданими позивачем документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000017 від 30.09.2010 року, податковими накладними: № 2209 від 22.09.10 на суму 22000 грн. та № 280901 від 28.09.10 на суму 34000 грн. (т. 1 а.с. 23-26)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

За матеріалами справи вбачається, що між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "Хартрейдсервіс" укладено договір від 01.11.2010 року № 0111/1-2010. Відповідно до умов договору, ТОВ "Хартрейдсервіс" з метою супроводжування виробничо-господарської діяльності обв'язується надавати консультаційно-правові послуги, а саме консультації з питань застосування діючого законодавства.

Виконання умов договору підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2010 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2010 року. По вищенаведеним операціям позивачем від ТОВ "Хартрейдсервіс" отримані наступні податкові накладні: № 11201 від 01.12.2010 рок; № 311203 від 31.12.2010 року.

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ "Сервістрейд-Т" (Виконавець) укладено договори, а саме: № 903 від 03.03.2010 року (т. 1 а.с. 29), № 1210 від 10.12.2010 року (т. 1 а.с. 54), № 0104/2011 від 04.01.2011 року (т. 1 а.с. 68), № 2701 від 27.01.2011 року (т. 1 а.с. 79), № 0204 від 04.02.2011 року (т. 1 а.с. 90), № 0220 від 20.02.2011 року (т. 1 а.с. 103), № 0303 від 03.03.2011 року (т. 1 а.с. 117).

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується наданими позивачем документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 1 а.с. 30-128).

15.04.2011 року ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) укладено договір від № 0415 з ТОВ "Технопром.Буд" (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору. (т. 1 а.с. 129, 130)

На підтвердження виконання вказаної господарської операції, позивачем було надано видаткову накладну № 404 від 4.05.2011 року, податкову накладну № 404 від 04.05.2011 року, акти приймання-передачі. (а.с. 131, 132, 137-156)

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "Альфа-плюс" (Виконавець) укладено наступні договори: № 0510 від 10.05.2011 року ( т. 1 а.с. 157), № 0710 від 10.07.2011 року (т. 1 а.с. 177), № 0729 від 29.07.2011 року (т. 2 а.с. 1), № 0809 від 09.08.2011 року (т. 2 а.с. 14).

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 1 а.с. 178-189, т. 2 а.с. 2-26).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" (Виконавець) укладено договори, а саме: № 0209 від 02.09.2011 року, № 2710 від 27.10.2011 року, № 0510 від 05.10.2011 року, № 1711 від 17.11.2011 року, № 0209 від 09.02.2012 року.

Відповідно до умов договорів, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору.

Фактичне виконання умов договорів підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, видатковим накладними, податковими накладними. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та рахунками-фактурами. (т. 2 а.с. 27-69).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ПГ-Ремікс" (Замовник) та ТОВ "СВ Траст Інвест" (Виконавець) укладено договори поставки № 0318 від 18.03.2011 року та № 0407 від 07.04.2011 року, відповідно до умов яких, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з виготовлення технологічної оснастки для виробництва пластикових деталей трактора, номенклатура та кількість якої вказані у специфікації Додаток № 1 до договору (т. 2 а.с. 77-82)

З метою доведення реального виконання умов договорів поставки позивачем було надано видаткові та податкові накладні. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою. (т. 2 а.с. 83-88).

Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, про фактичне отримання товару та послуг свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п. 2.4 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем відсутності фактичного здійснення господарських операцій по вищезазначеним угодам, оскільки позивачем виконані всі умови укладених договорів та використання придбаних товарів в межах власної господарської діяльності.

Також посилання відповідача на в апеляційній скарзі на акти перевірок контрагентів ТОВ "ПГ-Ремікс", як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів не сприймає та вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За викладених обставин, колегія суддів вважає обгрунтованими висновками суду першої інстанції про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Хартрейдсервіс", ТОВ "Сервістрейд-Т", ТОВ "СВ Траст Інвест", ТОВ "Техно.Буд", ТОВ "Альфа-плюс" та ТОВ "Намив-1 ЖЕУ 6".

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року № 0002052201 та № 0002062201.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/6083/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.