Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/7847/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2013 року 13:06 № 826/7847/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С.., за участю представників: позивача - Пушенської О.А., відповідача - Грембовського В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРКО» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2013 року № 0001562230, № 0001582230, від 21 травня 2013 року № 0007072230 та вважати відкликаним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001572230, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРКО» (далі - ТОВ «ФЕРКО», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просить:

1) скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби:

- від 08 лютого 2013 року № 0001562230, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 30 548 657, 00 грн. та застосовані штрафі санкції в сумі 15 274 328, 00 грн.;

- від 08 лютого 2013 року № 0001582230, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 180 422, 00 грн.;

- від 21 травня 2013 року № 0007072230, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 56 282 709, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 28 141 354, 00 грн.;

2) вважати відкликаним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572230 від 08 лютого 2013 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість у сумі 58 708 315, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 29 354 157, 00 грн.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «К-В-С», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються лише на підставі актів документальної позапланової перевірки його контрагентів - ТОВ «К-В-С» та ТОВ «Негоциант-Агро», інших доказів, які б вказували на відсутність господарської діяльності та безтоварність укладених правочинів податковим органом не наведено.

Таким чином, на думку, позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 25.12.2012 р. № 2269/22-30/31681342, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, з урахуванням скасування ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001572230 в частині та прийняття нового податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року № 0007072230, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001572230 має бути відкликаним відповідачем.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФЕРКО» (код ЄДРПОУ 31681342) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 31 серпня 2001 року (номер запису в ЄДР 1 070 105 0007 010853). Місцезнаходження ТОВ «ФЕРКО»: м. Київ, вул. Мельникова, 12.

ТОВ «ФЕРКО» взято на податковий облік 31 серпня 2001 року за № 124102 та на момент проведення перевірки знаходилось на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва від 03 лютого 2006 року № 39109190 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 316813426597).

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 18 грудня 2012 року № 1951/22-30 та направлення від 19 грудня 2012 року № 7444/22-30 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФЕРКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року», за результатами якої складено акт від 25 грудня 2012 року № 2269/22-30/31681342.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. .138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року на 30 584 657, 00 грн.;

- п. 185. 1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст.198, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 870 831, 50 грн., в тому числі:

- за липень 2012 р. на суму 2 294 267, 00 грн.;

- за серпень 2012 р. на суму 1 872 077, 00 грн.;

- за вересень 2012 р. на суму 2 029 9260, 00 грн.;

за жовтень 2012 р. на суму 34 242 711, 00 грн.

та встановлено завищення від'ємного значення (рядок 19 Декларації з податку на додану вартість) на суму 3 180 422, 00 грн.

08 лютого 2013 року на підставі акту перевірки від 25 грудня 2012 року № 2269/22-30/31681342 ДПІ у Шевченківському у районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123, п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. .138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ФЕРКО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 45 822 985, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 30 548 657, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 15 274 328, 00 грн.;

- № 0001582230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 185. 1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ФЕРКО» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 180 422, 00 грн.;

- № 0001572230, яким згідно з пп. пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 185. 1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ФЕРКО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 88 062 472, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 58 807 315, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 29 354 157, 00 грн.

ТОВ «ФЕРКО» подано до Державної податкової служби у м. Києві скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яка за результатами її розгляду прийняла рішення від 15 квітня 2013 року № 3441/10/12-1-03, яким скасувала частково податкове повідомлення-рішення № 0001572230 від 08 лютого 2013 року в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 2 425 606, 00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 1 212 803, 00 грн., податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001582230 та № 0001562230 залишила без змін.

13 травня 2013 року Міністерство доходів і зборів України, за результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 08 лютого 2013 року № 0001572230, № 0001582230 та № 0001562230 залишено без змін, скаргу ТОВ «ФЕРКО» - без задоволення.

21 травня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, враховуючи рішення Державної податкової служби у м. Києві від 15 квітня 2013 року № 3441/10/12-1-03 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007072230, яким згідно з пп. пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 185. 1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ФЕРКО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 84 424 063, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 56 282 709, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 28 141 354, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «ФЕРКО», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Судом з акту перевірки встановлено, що ТОВ «ФЕРКО» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року задекларувало податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 70 619 776, 00 грн. та валових витрат з податку на прибуток підприємств у сумі 560 228 943, 00 грн.

Позивачем в підтвердження формування вказаних вище сум надано суду наступні договори:

- договір від 01 лютого 2012 року № 26/02/ОУ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Виконавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезення вантажу залізничним або автомобільним транспортом;

- агентський договір від 01 січня 2012 року № 16/02/12 АГ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Агент) та ТОВ «ФЕРКО» (Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Агент приймає на себе обов'язки надання Замовнику послуги в пошуку продавців зернових культур на експорт - кукурудзи, ріпаку, пшениці, а також укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування з урахуванням перевалки вищевказаного товару через Одеський морський торговий порт з використанням причалів, техніки і технології Замовника, здійснення дослідження ринку і визначення потенційних продавців вказаних зернових культур, надання Замовнику іншої інформації і консультаційних послуг, пов'язаних з вказаним договором, а також надання послуг щодо надання Замовнику допомоги в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням перевалки вищевказаного товару через Одеський морський торговий порт з використанням причалів, техніки і технології Замовника, здійснення дослідження ринку і визначення потенційних продавців залізорудного концентрату, надання Замовнику іншої інформації і консультаційних послуг, пов'язаних з вказаним договором;

- договір від 09 лютого 2012 року № 09/02/12 ЗЧ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого Продавець на умовах, викладених в даному договорі зобов'язується поставити і передати у власність запасні частини за заявкою наданою Покупцем, а Покупець прийняти і оплатити вказаний товар;

- договір щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 січня 2012 року №07/01/11/УА, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Замовник) та ТОВ «Негоциант-Агро» (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування будь-яких автомобілів, що належать замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб на підставі лізингових договорів, укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим;

- договір № 01/01/12/С від 04 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого, Продавець зобов'язується поставити і передати товар (соя та горох) у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити вказаний товар;

- договір купівлі-продажу № 189/05/12/МП від 20 травня 2012 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого Покупець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану першого сорту, розливну;

- договір № 17/04/12/к від 01 квітня 20123 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого, Продавець зобов'язується поставити і передати товар у власність Покупця кукурудзу, а Покупець прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання умов вказаних вище договорів, позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, виписку руху коштів по рахунку ТОВ «ФЕРКО».

Окрім цього, позивачем надано суду:

- договір купівлі-продажу від 01 липня 2012 року № 4/07/12/СМ, укладений між ТОВ «К-В-С» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого Продавець приймає на себе зобов'язання передати, а Покупець прийняти та оплатити за отримані будівельні матеріали та промислову продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до вказаного договору під товаром розуміється будівельні матеріали та промислова продукція, яка вказана в рахунку-фактурі і податкових накладних;

- договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2011 року № 112/10/11/сх, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Покупець) та ТОВ «К-В-С» (Продавець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти продукцію сільськогосподарську виробництва (пшениця, ячмінь, ріпак, соняшник, кукурудза) на умовах вказаного договору;

- договір купівлі-продажу від 01 липня 2012 року № 5/07/12/СиГ, укладений між ТОВ «К-В-С» (Продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію, в порядку та на умовах вказаного договору;

- договір щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 липня 2012 року № 1/07/12/АДМ, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Покупець) та ТОВ «К-В-С» (Продавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування (перелік послуг наведено в п. 2.1. цього Договору, надані за текстом - Послуги) будь-яких автомобілів (надалі - Автомобілі, Транспортні засоби чи ТЗ), що належать Замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб (надалі - Користувачі/Лізингоотримувачі) на підставі лізингових договорів укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим (далі по тексту - Регіон обслуговування). Вказані Послуги Виконавець надає згідно з інструкціями Замовника щодо проведення заходів з адміністрування парку Автомобілів в регіоні, технічними рекомендаціями, вимогами виробника/ів Автомобілів, нормативними документами виробників Автомобілів, зокрема Умовами технічного супроводження та письмовими приписами Замовника, а також, у випадку звернень Користувачів/Лізингоотримувачів з приводу виконання ремонтних робіт - згідно з інструктажем, отриманим відповідальною особою Виконавця від відповідальної особи Замовника (п. 10.4. цього Договору), який може бути наданий усно по телефону чи у письмовому вигляді по факсу чи електронній пошті в адресу особи, вказаної в п. 10.3. цього Договору.

- договір про надання послуг № 3/07/12/ГУ від 01 липня 2012 року, укладений між ТОВ «К-В-С» (Виконавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовнику організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом. Відповідно до вказаного договору, за письмовою заявою Замовника Виконавець може також надати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), підбір зразків товару, сплата мита, зборів та витрат, покладених на Замовника, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів;

- агентський договір № 2/07/12/Аг від 01 липня 2012 року, укладений між ТОВ «К-В-С» (Виконавець) та ТОВ «ФЕРКО» (Замовник), за умовами якого Замовник доручає, а Агент приймає на себе обов'язки: а) надати Замовнику допомогу в пошуку продавців зернових культур на експорт - кукурудзи, ріпаку, пшениці, а також укласти договори на транспортно-експедиційне обслуговування з урахуванням перевалки вищевказаних вантажів через Одеський морський торговельний порт з використанням причалів, техніки і технології Замовника, б) здійснити дослідження ринку і визначити потенційних продавців зазначених зернових культур. в) надавати Замовнику інші інформаційні і консультаційні послуги, пов'язані з цим договором. Замовник доручає, а Агент приймає на себе обов'язки: а) надати Замовнику допомогу в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням перевалки вищевказаного вантажу через Одеський морський торговельний порт з використанням причалів, техніки і технології Замовника, б) здійснити дослідження ринку і визначити потенційних продавців залізорудного концентрату, в) надавати Замовнику інші інформаційні і консультаційні послуги, пов'язані з цим договором.

На виконання умов вказаних вище договорів, позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, акти про надання послуг, реєстри документів по рахунку ТОВ «ФЕРКО».

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «ФЕРКО».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Водночас, відповідачем в підтвердження своєї позиції надано письмові докази - акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26.10.2012 року № 6526/22-5/34598778 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» (код за ЄДРПОУ 34598779) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року» та акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 07.08.2012 року № 1822/22-2/37810726 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «К-В-С» (код за ЄДРПОУ 37810726) по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) за період січень 2012 року по березень 2012 року».

Зокрема, відповідно до акту від 26.10.2012 року № 6526/22-5/34598778 у ТОВ «Негоциант-Агро» встановлено:

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого у липні 2012 року неправомірно відображено податковий кредит з ПДВ на суму 6 203 808, 00 грн.;

- відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів - покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України у липні 2012 року, в результаті чого неправомірно відображено податкові зобов'язання на суму 6 205 727, 00 грн.

- на порушення пп. 20.1.8. п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Негоциант-Агро» порушено право посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в частині ненадання під час перевірки регістрів бухгалтерського обліку, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, не наданням пояснень відповідальних осіб, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи викладене вище, податковим органом зроблено висновок, що операції купівлі-продажу ТОВ «Негоциант-Агро» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки «нереальності».

Вказані висновки податковим органом зроблено на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13 грудня 2012 року № 5435/22-9/24257092 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Робота Плюс» (код за ЄДРПОУ 24257092) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року», оскільки згідно наданої до податкового органу звітності за липень 2012 року до складу податкового кредиту включено податкові накладні від постачальника ПП «Робота Плюс».

Вказаним вище актом перевірки ПП «Робота Плюс» встановлено, що останнє за юридичною адресою відсутнє, первинні та бухгалтерські документи, а саме договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та інші документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності також відсутні. Загальні чисельність працюючих на ПП «Робота Плюс» згідно поданої податкової звітності складає одна особа.

Зазначене потягло за собою висновок податкового органу про здійснення ПП «Робота Плюс» фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, правочини укладені з контрагентами є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

А тому, оскільки податковим органом відповідно до акту перевірки 26.10.2012 року № 6526/22-5/34598778 встановлено, що ТОВ «Негоциант-Агро» під час ведення фінансово-господарської діяльності у липні 2012 року придбало у ПП «Робота Плюс» товар, який в подальшому був перепроданий ТОВ «Вторметекспорт» та ТОВ «Ферко», правочини укладені між позивачем та ТОВ «Негоциант-Агро» на думку відповідача є нікчемними, та такими , що не породжують реальних наслідків.

Окрім цього, відповідно до наданого відповідачем акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 07.08.2012 року № 1822/22-2/37810726 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «К-В-С» (код за ЄДРПОУ 37810726) по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) за період січень 2012 року по березень 2012 року», у останнього в силу ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Відповідно до вказаного акту перевірки при перевірці наданих ТОВ «К-В-С» документів встановлено факт відсутності первинних документів фіксуючих факт здійснення фінансово-господарської діяльності, які згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» повинні вести та зберігати підприємство, тобто встановлено відсутність сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, наявності складських приміщень та документів на зберігання зерна, наявність яких передбачено законодавчими актами України.

У зв'язку з вказаним вище, податковий орган дійшов висновку про не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. А тому, враховуючи викладене ТОВ «К-В-С» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Втім до таких тверджень суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються зазначеними вище первинними документами, що були складені за результати господарської діяльності позивача з ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С».

З наданих відповідачем актів вбачається, що під час їх складання не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання, а висновки були зроблені лише на підставі використання даних автоматизованих інформаційних систем, АРМів та даних, отриманих від інших органів податкової служби.

Відсутні також жодні пояснення посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача, які б свідчили про створення зазначених суб'єктів без мети здійснення господарської діяльності, а також докази які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем письмових доказів.

При цьому, суд також зазначає, що жодною із вказаних перевірок не здійснювалася перевірка правомірності діяльності вище вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з позивачем.

ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С» у періоді, який перевірявся були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

У зв'язку із цим, висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С», з урахуванням наданих позивачем в судовому засіданні первинних документів, є передчасними та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, суд бере до уваги надані письмові докази, що підтверджують факт використання придбаного позивачем товару у ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С», а саме:

- договори оренди земельних ділянок, укладені з Херсонською міською радою, Кодимською міською радою, Журавненською сільською радою, Житомирською міською радою;

- договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості, укладені з ПП «УКР-ПЕТРОЛЬ», ТОВ «КОДИМААГРОШЛЯХБУД», Орендним підприємством Котовського агрошляхобуду «АГРОШЛЯХБУД»;

- державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 923460 від 26.03.2007 року, розташованої за адресою: м. Гайсин, вул. Плеханова, 156а та серії ЯА № 670428 від 08.11.2007 року, розташованої за адресою: м. Котовськ, Одеської області, вул. 50 років Жовтня, 301, з цільовими призначеннями (використання) земельної ділянки - для комерційної діяльності (обслуговування будівель та здійснення господарської діяльності);

- контракт № Р560065 від 07.09.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та ГЛЕНКОР ГРЕЙН БВ (Нідерланди) (Покупець), предметом якого є соя товарна, українського походження, врожаю 2012 року;

- контракт № Р560068 від 20.09.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та ГЛЕНКОР ГРЕЙН БВ (Нідерланди) (Покупець), предметом якого є соя товарна, українського походження, врожаю 2012 року;

- контракт № С 24/2012-F від 23.08.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «Black Sea Commodities» Ltd (Покупець), предметом якого є соєві боби, врожаю 2012 року;

- контракт № С 21/2012-F від 08.08.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «S.E.V. Trading Co Limited» (Покупець), предметом якого є горох 2-3 класу, врожаю 2012 року;

- контракт № С 29/2012-F від 14.09.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «Black Sea Commodities» Ltd (Покупець), предметом якого є соєві боби, врожаю 2012 року;

- контракт № С 26/2012-F від 05.09.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «S.E.V. Trading Co Limited» (Покупець), предметом якого є горох 2-3 класу, врожаю 2012 року;

- контракт № С 10/2012-F від 13.04.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «Black Sea Commodities» Ltd (Покупець), предметом якого є соєві боби, врожаю 2012 року;

- контракт № С 23/2012-F від 15.08.2012 року, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (Продавець) та Компанією «S.E.V. Trading Co Limited» (Покупець), предметом якого є горох 2-3 класу, врожаю 2012 року.

Окрім цього, позивачем в підтвердження експорту вказаного вище товару надано суду вантажно-митні декларації.

Подальший рух придбаного товару також підтверджується наданими договорами поставки сої українського походження, гороху, ячменю та виписаними видатковими накладними таким контрагентам як, Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд», ТОВ «Агропромислова група», ТОВ «РТС Україна», ПІІ «СЕРНА - Одеса».

При цьому, суд також зазначає, що ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи відповідачем не наведено належних доказів, які дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних вище договорів недійсними.

Таким чином, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ФЕРКО» з ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «К-В-С», що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат та про протиправність збільшення позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, суд також не бере до уваги посилання відповідача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2013 року по справі № 13715/12/2670 за позовом ТОВ «ФЕРКО» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої позовні вимоги позивача було задоволено, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З вказаної ухвали суду вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковим органом було винесено за результатами перевірки правомірності формування податкового кредиту за квітень 2012 року по взаємовідносинам ТОВ «ФЕРКО» з його контрагентом ТОВ «Негоциант Агро», в той час як предметом в даній справі є податкові повідомлення-рішення, прийнятті за результатами перевірки правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант Агро» та ТОВ «К-В-С» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року.

Зважаючи на вищевикладене, висновки, викладені у постанові Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, не можуть бути взяті до уваги при вирішенні цієї адміністративної справи, оскільки позивачем доведені, з урахуванням наданих доказів, обставини на які він посилався в своєму позові.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001562230, № 0001582230 та від 21 травня 2013 року № 0007072230 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимоги вважати відкликаним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572230 від 08 лютого 2013 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість у сумі 58 708 315, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 29 354 157, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 року № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

- орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

- орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

Згідно п. 5.3 вказаного Порядку, у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0001572230 за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою у м. Києві скасовано частково в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 2 425 606, 00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 1 212 803, 00 грн. та 21 травня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0007072230, яке було надіслано позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.

А тому, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0001572230 є автоматично відкликаним, порушення прав, свобод та інтересів позивача судом не встановлено.

У зв'язку із цим, позовна вимога щодо відкликання податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572230 від 08 лютого 2013 року, згідно якого нарахований податок на додану вартість у сумі 58 708 315, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 29 354 157, 00 грн., за відсутності порушених прав задоволена бути не може.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРКО» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби:

- від 08 лютого 2013 року № 0001562230, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 30 548 657, 00 грн. та застосовані штрафі санкції в сумі 15 274 328, 00 грн.;

- від 08 лютого 2013 року № 0001582230, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 180 422, 00 грн.;

- від 21 травня 2013 року № 0007072230, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 56 282 709, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 28 141 354, 00 грн.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРКО» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.08.2013 р.