Ухвала

від 07.11.2013 по справі 826/7847/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7847/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРКО» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0001562230, 0001582230 від 08 лютого 2013 року та № 0007072230 від 21 травня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 2269/22-30/31681342 від 25 грудня 2012 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року на 30 584 657, 00 грн. та п. 185. 1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст.198,Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 870 831, 50 грн.

На підставі акта перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001562230 від 08 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 45 822 985 грн., № 0001582230 від 08 лютого 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 180 422 грн. та № 0001572230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 062 472 грн.

ТОВ «ФЕРКО» подало до державної податкової служби у м. Києві скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яка за результатами її розгляду прийняла рішення від 15 квітня 2013 року № 3441/10/12-1-03, яким скасувала частково податкове повідомлення-рішення № 0001572230 від 08 лютого 2013 року в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 2 425 606, 00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 1 212 803, 00 грн., податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 0001582230 та № 0001562230 залишила без змін.

13 травня 2013 року Міністерство доходів і зборів України, за результатами розгляду скарги позивача, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 08 лютого 2013 року № 0001572230, № 0001582230 та № 0001562230 залишило без змін, скаргу ТОВ «ФЕРКО» - без задоволення.

21 травня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, враховуючи рішення державної податкової служби у м. Києві від 15 квітня 2013 року № 3441/10/12-1-03, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007072230, яким ТОВ «ФЕРКО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 84 424 063, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 56 282 709, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 28 141 354, 00 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Щодо податку з прибутку підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року ТОВ «ФЕРКО» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 70 619 776, 00 грн. та валові витрати з податку на прибуток підприємств у сумі 560 228 943, 00 грн.

Позивачем в підтвердження формування вказаних вище сум надано суду наступні договори: 1) договір від 01 лютого 2012 року № 26/02/ОУ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (виконавець) та ТОВ «ФЕРКО» (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом; 2) агентський договір від 01 січня 2012 року № 16/02/12 АГ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (агент) та ТОВ «ФЕРКО» (замовник), відповідно до умов якого замовник доручає, а агент приймає на себе обов'язки надання замовнику послуги в пошуку продавців зернових культур на експорт - кукурудзи, ріпаку, пшениці, а також укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування з урахуванням перевалки вищевказаного товару через Одеський морський торговий порт з використанням причалів, техніки і технології замовника, здійснення дослідження ринку і визначення потенційних продавців вказаних зернових культур, надання замовнику іншої інформації і консультаційних послуг, пов'язаних з вказаним договором, а також надання послуг щодо надання замовнику допомоги в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням перевалки вищевказаного товару через Одеський морський торговий порт з використанням причалів, техніки і технології замовника, здійснення дослідження ринку і визначення потенційних продавців залізорудного концентрату, надання замовнику іншої інформації і консультаційних послуг, пов'язаних з вказаним договором; 3) договір від 09 лютого 2012 року № 09/02/12 ЗЧ, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (покупець), за умовами якого продавець на умовах, викладених в даному договорі зобов'язується поставити і передати у власність запасні частини за заявкою наданою покупцем, а покупець прийняти і оплатити вказаний товар; 4) договір щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 січня 2012 року №07/01/11/УА, укладений між ТОВ «ФЕРКО» (замовник) та ТОВ «Негоциант-Агро» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування будь-яких автомобілів, що належать замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб на підставі лізингових договорів, укладених між замовником та користувачами/лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим; 5) договір № 01/01/12/С від 04 січня 2012 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (покупець), за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати товар (соя та горох) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар; 6) договір купівлі-продажу № 189/05/12/МП від 20 травня 2012 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (покупець), за умовами якого покупець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити олію соняшникову нерафіновану першого сорту, розливну; 7) договір № 17/04/12/к від 01 квітня 2012 року, укладений між ТОВ «Негоциант-Агро» (продавець) та ТОВ «ФЕРКО» (покупець), за умовами якого, продавець зобов'язується поставити і передати товар у власність покупця кукурудзу, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання умов вказаних вище договорів позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, виписку руху коштів по рахунку ТОВ «ФЕРКО».

Судом першої інстанції було досліджено й інші договори позивача з його контрагентами (наявні в матеріалах справи).

На виконання всіх договорів ТОВ «ФЕРКО» надано суду першої інстанції видаткові накладні, податкові накладні, акти про надання послуг, реєстри документів по рахунку ТОВ «ФЕРКО».

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені судом першої інстанції письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «ФЕРКО».

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «ФЕРКО», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «К-В-С», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 12.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.