Постанова

від 28.08.2013 по справі 5002-16/1804-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 5002-16/1804-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Подоляк О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року

у справі № 5002-16/1804-2012

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"

до Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1"

про стягнення 502 631,28 грн.

за участю представників:

позивача - Балюка М.І.,

відповідача - Гурульової О.М.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" про стягнення заборгованості за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації у розмірі 502 631,28 грн., в тому числі основний борг - 413 617,07 грн., перевитрату ліміту у розмірі 27 781,04 грн., пеню в сумі 61 179,17 грн., та судового збору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року (суддя Білоус М.О.) позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація № 1" на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство Південного берегу Криму" 260015,38 грн., в тому числі 222 290,52 грн. основного боргу, 34 381,18 грн. пені, 3 343,68 грн. суми за перевищення ліміту, та стягнуто судові витрати. В іншій частині позову про стягнення 212774,99 грн. відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року (судді Балюкова К.Г., Волков К.В., Рибіна С.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року змінено, викладено пункти 2, 6 його резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" 261 962,87 грн., із яких 257 803,86 грн., основна заборгованість, 3343,68 грн. штраф за перевищення ліміту водовідведення, 815,33 грн. пені та судовий збір. В частині стягнення 210 827,49 грн. відмовити". В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000 року між підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, Кримське Республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (позивач) та комунальним підприємством „Ремонтно-експлуатаційна організація № 1" (відповідач) укладено договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації за № 663.

За умовами п.1 договору позивач зобов'язався забезпечити відповідача питною водою до місця приєднання КП Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація№1" до міського водопроводу при наявності води у джерелі в обсязі встановленого ліміту і надати послуги з водовідведення, відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги відповідно до умов договору.

Додатковою угодою до договору № 663 сторонами доповнено зміст п. 1 договору та викладено в наступній редакції:" Тарифи на користування водою та комунальних водопроводів та прийом стічних вод в комунальну каналізацію встановлюються відповідно до діючого законодавства України, без будь-яких додаткових узгоджень абонентами розмірів цих тарифів та строків їх введення (п. 1.10 Правил). Водоканал має право встановлювати тарифи на здійснені послуги, виходячи з економічних обґрунтованих витрат та встановлених рівнів рентабельності у розмірі 10 % від собівартості, не частіше одного разу у квартал (Постанова Ради Міністрів АРК від 25.01.1996 № 27 від 22.08.2000 № 277). Про зміну тарифів та їх величин Водоканал повідомляє абонента не пізніш ніж за 5 днів до їх введення через засоби масової інформації".

Абонент зобов'язаний отримувати рахунки за спожиту воду та послуги з каналізації в абонентському відділі Водоканалу до 20 числа кожного місяця та сплачувати їх протягом 5 банківських днів з дня отримання (п.8 договору).

Пункт 8 договору також доповнено сторонами (додаткова угода до договору № 663), зокрема, зазначено, що у випадку, якщо Абонент, оплачуючи послуги з водопостачання та водовідведення, вказує призначення платежу і за який місяць, а сума платежу перевищує нарахування вказаного місяця, Водоканал самостійно розподіляє суму, що залишилася на погашення наявних боргів відповідно до умов договору.

Такий самий порядок розподілення платежів застосовується при не зазначенні Абонентом призначення платежу, за який місяць проводить оплату, або іменує його авансом.

Абонентам, які мають на своєму балансі житловий фонд, необхідно при оплаті у платіжному дорученні вказувати „оплата послуг на комунальні потреби" або „оплата послуг на виробничі потреби". У разі недотримання даної вимоги Водоканал самостійно в першу чергу погашає нарахування по житловому фонду, останню суму по підприємству - в порядку, зазначеному вище.

Пунктом 12 Договору визначено, що прийом стоків проводиться в кількості, рівній кількості відпущеної води, в тому числі і згідно з актами, складеними з порушенням Правил користування системами комунального водопостачання. У разі виявлення додаткових скидів у періоди дощів та сніготанення, абоненти сплачують рахунки за скид стоків по даним гідрометеостанції або п. 9.6 Правил.

Строк дії договору встановлено п. 19 Договору та визначено, що договір укладається терміном по листопад 2003 року, набирає чинності з дня підписання та вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від цього договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" умов договору про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації у період з 01.07.2007 року по 20.03.2012 року в частині оплати за надані позивачем послуги з водовідведення, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 413 671,07 грн.

Також, позивач просив стягнути перевитрату ліміту у розмірі 27 781,04 грн., пеню в розмірі 61 179,17 грн.

Відповідно до п. 1.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994 за № 165/374, які діяли у період з 01.07.2007 по 27.06.2008 року, дотримання Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

При виявленні представником Водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості пуску води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води до дня її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць. (п. 9.6. Правил).

Пунктом 12.15. цих Правил визначено, що у разі виявлення представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом 9.6. цих Правил.

З 27.06.2008 Правила №65 втратили чинність в зв'язку з прийняттям Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627).

Згідно пункту 1.6. цих Правил за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньо будинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Пунктом 3.3. Правил № 190 визначено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Згідно пункту 10.1. Правил у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на зводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з пунктом 3.3. цих Правил.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

На підставі статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вірно виходив з наявності доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо своєчасної і повної оплати за надані послуги з водовідведення.

При цьому, посилаючись на матеріали справи та висновок експерта, господарський суд першої інстанції зазначив, що у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 472790,34 грн., в тому числі 410 628,15 грн. основного боргу, 34 381,18 грн. пені, 27 781,04 грн. штрафу за перевищення ліміту споживання.

Проте, до вимог про стягнення загального боргу в сумі 212774,95 грн., за період з 01.07.2009 по 31.05.2009 року, місцевий господарський суд застосував за заявою відповідача загальний строк позовної давності.

Крім того, встановивши невірно визначений позивачем період нарахування пені, місцевим господарським судом, стягнуто з відповідача 34381,18 грн. пені.

Також, постановляючи рішення в частині стягнення штрафу в сумі 3343,68 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з умов договору № 668 від 01.01.2000 року та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженої Наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.04.2002 за №402/6690.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, та, змінюючи його в частині стягнення основного боргу, господарський суд апеляційної інстанції правильно зауважив на часткову оплату заборгованості відповідачем в сумі 8636,63 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, складеним сторонами з урахуванням наданих відповідачем платіжних доручень.

Разом з тим, посилаючись на часткову оплату Комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" боргу за 2009-2010 р.р., з зазначенням призначення платежу за ці роки, апеляційна інстанція, з врахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, прийшла до вірного висновку про стягнення 257803,86 грн., застосувавши до вимог про стягнення боргу строку позовної давності до 01.01.2009 року, а не до 01.06.2009 року, як зазначав місцевий господарський суд.

Також змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, господарський суд апеляційної інстанції вірно вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в заявленому розмірі - 34381,18 грн. та, здійснивши власний перерахунок відповідно до ч. 6 ст. 212 ГК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 815,33 грн. пені.

З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість та незаконність судових актів попередніх інстанцій не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ремонтно-експлуатаційна організація №1" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року у справі № 5002-16/1804-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіО.А. Подоляк С.С. Самусенко