Постанова

від 22.08.2013 по справі 808/5159/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/5159/13-а

22 серпня 2013 року 17год. 53хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Калниш В.Г.;

відповідача: представник Міщенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібтехсервіс" (далі - ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс", позивач) - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ в Ленінському районі) про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.04.2013 року №0000642212, № 0000622212.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що відповідачем під час перевірки первинні документи підприємства проігноровані, незважаючи на те, що під час перевірки не виявлено обставин, які б спростовували інформацію, зафіксовану в первинних документах, складених за наслідками господарських операцій. Неможливість проведення звірки з контрагентом платника податків не є підставою для відмови такому платнику податків у праві на податковий кредит. Податкове законодавство не містить норм, що забороняють враховувати в податковому обліку платника податків операції з контрагентами, які в подальшому були визнані банкрутами. Позивач не мав взаємовідносин з ПП "Альянс-СД", тому можливі порушення з боку цього підприємства не мають жодного відношення до позивача і не можуть вплинути на його податковий облік. Операції позивача з ПП "Центрстроймаркет" та ТОВ "Краяни" мали реальний характер і фактично виконані, постачальниками поставлено обладнання, обумовлене договорами, позивачем здійснено розрахунки за придбаний товар. Висновки відповідача щодо відсутності факту поставки товару від ПП "Центрстроймаркет" та ТОВ "Краяни" і порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення незаконними. Просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених в запереченнях. Зокрема пояснила, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість у січні 2011 року у суму 2667 грн. та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 6569479 грн. На наявність таких порушень вказує те, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування продукції (оплата транспортних витрат, товарно-транспортні накладні, рахунки за доставку товару) та документів, що підтверджують складський облік отриманої продукції. В податкових накладних транспортні витрати взагалі відсутні. Зустрічну звірку контрагента позивача ПП "Центрстроймаркет" неможливо провести, оскільки таке підприємство визнано банкрутом. У вказаного підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: транспортні засоби, працівники тощо. У контрагента ТОВ "Краяни" - ПП "Альянс-СД" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А відтак, такі факти свідчать про відсутність поставки товару ТОВ "Краяни" позивачу в січні 2011 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за березень 2010 року, грудень 2010 року та січень 2011 року, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Центрстроймаркет" встановлено завищення від'ємного значення на суму 6569479 грн.; та ТОВ "Краяни" встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 2667 грн. у січні 2011 року. Вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю. При цьому суд виходив з такого.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібтехсервіс", зареєстроване як юридична особа 07.07.2009 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради (а.с.32, 33 том 1). Основним видом діяльності позивача є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.33 том 1).

В період з 19.03.2013 по 25.03.2013 року працівниками Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс" з питання дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ПП "Рупас-Пак" (код за ЄДРПОУ 24381366) за грудень 2010 року, ПП "Центрстроймаркет" (код за ЄДРПОУ 34986244) за березень 2010 року та ТОВ "Краяни" (код за ЄДРПОУ 21864584) за січень 2011 року та з питань включення до складу витрат за 1 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року, результати якої оформлено актом від 01.04.2013 № 458/22-12/36576576 (а.с.10-31 том 1).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість у травні 2011 року у сумі 2667 грн.; в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 6637426 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.04.2013 №0000642212, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 6569479,00 грн. (а.с.7 том 1);

від 16.04.2013 № 0000622212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 2668,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с.8 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у березні 2010 року податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Центрстроймаркет" та формування позивачем у січні 2011 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Краяни", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

В період здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Центрстроймаркет" (березень 2010 року) порядок формування податкового кредиту визначався Законом України "Про податок на додану вартість", в період здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Краяни" (січень 2011 року) діяв Податковий кодекс України.

За приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковими умовами для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару (основного засобу) є факт придбання товару з метою його використання у межах господарської діяльності платника.

Поряд з обумовленим суд зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту Податковий кодекс, ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Центрстроймаркет" (продавець) та ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс" (покупець) 12.02.2010 року укладено договір купівлі - продажу №1202/10-1 (а.с. 38-39 том 1), за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання згідно зі специфікацією (додаток 1 до договору). Вартість майна по договору складає 39824554,00 грн. Покупець зобов'язується оплатити за майно суму, зазначену в п. 2.1 Договору протягом 90 календарних днів з моменту отримання майна; форма оплати - безготівкова. Розрахунки з даним договором можуть бути здійснені в будь-якій не забороненій законодавством формі, в тому числі векселями. Підставою для оплати є Договір. Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Демонтаж майна здійснюється за рахунок покупця з можливістю залучення третіх осіб.

На підставі вказаного договору, специфікації (а.с.40-42 том 1), акту приймання-передачі (а.с.89-91 том 1), видаткових накладних (а.с.50-60, 92-102 том 1), податкових накладних (а.с.103-113 том 1) позивачем придбано у ПП "Центрстроймаркет" обладнання, зазначене в специфікації (додаток 1 до договору) на загальну суму 39824554 грн. (в т.ч. ПДВ - 6637425,7 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились за допомогою простих векселів. Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджені актом перевірки від 01.04.2013 року, актом приймання-передачі простих векселів (а.с. 84 том 1).

Демонтаж та перевезення придбаного обладнання позивачем проводився з залученням третьої особи. Так, позивачем 15.02.2010 року укладено договір підряду з ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", за умовами якого підрядчик зобов'язується своїми силами або з залученням третіх осіб виконати за завданням замовника роботи з обладнанням: лінія голландського пряника, лінія бісквітного печива, лінія затяжного печива, лінія вівсяного печива. Перелік робіт: демонтаж обладнання, упаковка, маркування відповідно до технологічної схеми, навантаження на автотранспорт, забезпечення доставки до місця призначення, складування в місці призначення. Вказані роботи ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1" виконані в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання робіт, копією податкової накладної, копією банківської виписки (а.с.131-138 том 1).

ПП "Центрстроймаркет" були виписані та надані позивачу податкові накладні № 2 від 02.03.2010, № 3 від 02.03.2010, № 4 від 02.03.2010, № 5 від 02.03.2010, № 6 від 02.03.2010, № 7 від 02.03.2010, № 8 від 02.03.2010, № 9 від 02.03.2010, № 10 від 02.03.2010, № 11 від 02.03.2010 (а.с.62-72 том 1).

На підставі вказаних податкових накладних, до податкового кредиту березня 2010 року позивачем включено суму ПДВ по господарських операціях з ПП "Центрстроймаркет" в розмірі 6569479 грн. (а.с.74-75 том 3).

В подальшому отримане від ПП "Центрстроймаркет" обладнання позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності позивача, а зокрема реалізоване ПАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", ВАТ "Запорізький хлібокомбінат № 1", ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3", ПАТ "Запорізький хлібозавод № 5", ПАТ "Оріхівський хлібокомбінат", Дочірньому підприємству "ДП Агросервіс 2000". Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копіями договорів купівлі-продажу, специфікаціями, актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, журналами-ордерами та відомостями по рахунках 15, 631, 281 (а.с.1-250 том 2, 1-23 том 3, 79-95 том 3).

Між ТОВ "Краяни" (продавець) та ТОВ "Запоріжхлібтехсервіс" (покупець) 08.04.2010 року укладено договір купівлі - продажу № 8/03/04 (а.с.46-48 том 1), за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію згідно зі специфікаціями. Відповідно до п. 2.2. Договору, в ціну договору включена вартість проектних робіт, виготовлення, поставки на склад покупця, монтажу, наладки обладнання.

На підставі вказаного договору, специфікації № 4 від 08.04.2010 (а.с. 48 том 1), акту приймання-передачі (а.с. 49 том 1), видаткової накладної (а.с.61 том 1), податкової накладної (а.с. 73 том 1) позивачем придбано у ТОВ "Краяни" вигрузочні копіри (2 шт.) на загальну суму 16000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2666,67 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились в безготівковій формі (платіжне доручення № 67 від 12.04.2011 року на суму 16000,00 грн.) (а.с.170 том 1). Вказані обставини підтверджено актом перевірки (а.с. 24 том 1).

ТОВ "Краяни" виписана та надана позивачу податкова накладна № 12 від 31.01.2011 року на суму ПДВ - 2666,67 грн. (а.с.73 том 1). Сума ПДВ по господарській операції з ТОВ «Краяни» включена позивачем до податкового кредиту січня 2011 року.

В подальшому отримане від ТОВ "Краяни" обладнання позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності позивача, а зокрема здавалося в оренду та згодом реалізоване ПАТ "Запорізький хлібозавод № 3". Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: журналами-ордерами та відомостями по рахунках 15, 631, 281 (а.с.79-95 том 3), договорами купівлі-продажу, оренди обладнання, специфікацією, актами приймання-передачі, довіреностями, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними (а.с.103-129 том 3).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом а ні при проведенні перевірки, а ні в ході судового розгляду не пред'являлось.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами - ПП "Центрстроймаркет" та ТОВ "Краяни" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі обладнання, зобов'язань по оплаті вартості обладнання за названими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та передачі векселів.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ПП "Центрстроймаркет", ТОВ "Краяни" спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Центрстроймаркет", ТОВ "Краяни", та її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з акту перевірки №458/22-12/36576576 від 01.04.2013 року, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ПП "Центрстроймаркет", ТОВ "Краяни" були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини також підтверджуються копіями свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ (а.с. 86-88, 162-167 том 1)

Крім того, як вбачається з акту перевірки №458/22-12/36576576 від 01.04.2013 року висновки податкового органу ґрунтуються на висновках:

- акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 11.01.2013 № 43/227/34986244 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Центрстроймаркет" (код за ЄДРПОУ 34986244), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, березень, квітень 2010 року, лютий 2011 року", згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП "Центрстроймаркет" визнано банкрутом. На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки товару ПП "Центрстроймаркет" у березні 2010 року;

- акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 05.09.2011 року № 3351/23 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Краяни", код ЄДРПОУ 21864584, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "НПК "Ресурспром", ПП "Альянс-СД" за січень, лютий 2011 року», в якому зазначається: "Враховуючи те, що у ПП "Альянс-СД" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб". На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки позивачу товару ТОВ "Краяни" у січні 2011 року.

Щодо таких висновків податкового органу суд зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання ПП "Центрстроймаркет" банкрутом в періоді здійснення операцій з позивачем. Визнання такого підприємства банкрутом пізніше не свідчить про неможливість здійснення ним господарської діяльності у березні 2010 року.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів транспортування товару, суд зазначає, що обладнання від ПП "Центрстроймаркет» позивачу було поставлене підрядчиком - ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1" згідно договору підряду від 15.02.2010 (а.с.131 - 135 том 1), а обладнання від ТОВ "Краяни" поставлене позивачу продавцем, оскільки згідно п. 2.2 договору від 08.04.2010 року, в ціну договору включена вартість поставки на склад покупця (а.с.158-161 том 1).

Щодо покликань відповідача на відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення операцій, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Крім того, трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту березня 2010 року та січня 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманого обладнання від ПП "Центрстроймаркет" та ТОВ "Краяни".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6569479,00 грн. за березень 2010 року та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2668,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 0000642212 та від 16.04.2013 року № 0000622212.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжхлібтехсервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька