Ухвала

від 26.02.2014 по справі 808/5159/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/60975/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року

у справі № 808/5159/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібтехсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» звернулось у травні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2013 року № 0000642212 та № 0000622212.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Рупас-Пак» за грудень 2010 року, ПП «Центрстроймаркет» за березень 2010 року та ТОВ «Краяни» за січень 2011 року та з питань включення до складу витрат за 1 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року, за результатами якої складений акт від 01.04.2013 року № 458/22-12/36576576.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість у травні 2011 року в сумі 2667,00 гривень; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України , в результаті чого, завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 6 637 426,00 гривень.

Судами встановлено, що з огляду на акт перевірки, такі висновки відповідачем обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни». Як зазначено в акті перевірки: до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надійшов акт від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 11.01.2013 року № 43/227/34986244 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Центрстроймаркет», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, березень, квітень 2010 року, лютий 2011 року», згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП «Центрстроймаркет» визнано банкрутом. Загальна чисельність працюючих на підприємстві у 2010 році складала 1 особа. На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки товару ПП «Центрстроймаркет» у березні 2010 року.

Крім цього, судами встановлено, що в акті перевірки відображено, що від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС надійшов акт від 05.09.2011 року № 3351/23 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Краяни», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НПК «Ресурспром», ПП «Альянс-СД» за січень, лютий 2011 року», в якому зазначено: «враховуючи те, що у ПП «Альянс-СД» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203 , п. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб». На думку податкового органу, дані факти свідчать про відсутність факту поставки позивачу товару ТОВ «Краяни» у січні 2011 року.

Будь-яких інших обставин, з якими б відповідачем пов'язував порушення ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» вимог податкового законодавства акт перевірки від 01.04.2013 року № 458/22-12/36576576 не містить.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від від 16.04.2013 року: № 0000642212, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року в розмірі 6 569 479,00 гривень (по взаємовідносинам з ПП «Центрстроймаркет»); № 0000622212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 2668,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 2667,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривня (по взаємовідносинам з ТОВ «Краяни»).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону . Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача (ПП «Центрстроймаркет») та відсутність необхідних умов, на думку податкової служби, для ведення господарської діяльності ТОВ «Краяни».

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» та ПП «Центрстроймаркет» 12.02.2010 року укладено договір купівлі-продажу № 1202/10-1, за умовами якого позивач придбав обладнання згідно зі специфікацією (додаток 1 до договору).

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, актом приймання-передачі простих векселів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що демонтаж та перевезення придбаного обладнання позивачем проводився з залученням третьої особи. Так, позивачем 15.02.2010 року укладено договір підряду з ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1», за умовами якого підрядчик зобов'язується своїми силами або з залученням третіх осіб виконати за завданням замовника роботи з обладнанням: лінія голландського пряника, лінія бісквітного печива, лінія затяжного печива, лінія вівсяного печива.

Виконані роботи ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» підтверджуються дослідженими судами попередніх інстанцій актом здачі-приймання робіт, копією податкової накладної, копією банківської виписки.

Крім цього, судами встановлено, що отримане від ПП «Центрстроймаркет» обладнання в подальшому позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності, а зокрема реалізоване ПАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1», ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1», ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3», ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5», ПАТ «Оріхівський хлібокомбінат», Дочірньому підприємству «ДП Агросервіс 2000». Вказані обставини підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Краяни» (продавець) та ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс» (покупець) 08.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу № 8/03/04, за змістом якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію згідно зі специфікаціями.

Факт виконання умов договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та належним чином оформленими актом приймання-передачі, видатковою та податковою накладними, платіжним дорученням.

Крім цього, судами встановлено, що отримане від ТОВ «Краяни» обладнання позивачем оприбутковане та використане в господарській діяльності, зокрема здавалося в оренду та згодом реалізоване ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3», що підтверджується досілдежними судами попередніх інстанцій копіями договорів купівлі-продажу, специфікаціями, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, журналами-ордерами та відомостями по рахунках 15, 631, 281, оренди обладнання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни».

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у платника податків законодавчо визначеного обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог податкового законодавства. Право платника податків на формування податкового кредиту не поставлено в залежність від фактичного виконанням постачальником своїх податкових зобов'язань (правильність їх визначення та сплата до бюджету).

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали і не безпідставність доводів відповідача щодо не надання позивачем доказів транспортування товару, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що обладнання від ПП «Центрстроймаркет» позивачу було поставлене підрядчиком - ВАТ «Запорізький хлібокомбінат № 1» згідно договору підряду від 15.02.2010 року, а обладнання від ТОВ «Краяни» поставлене позивачу продавцем, оскільки п. 2.2 договору від 08.04.2010 року, в ціну договору включена вартість поставки на склад покупця.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування товарів, оскільки, як вбачається з акту перевірки, податкова служба не вимагала від позивача надати до перевірки докази транспортування товарів, відсутні у матеріалах справи і докази відмови посадових осіб підприємства надати такі документи до перевірки.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає необґрунтованими посилання відповідача на провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні № 320130800200000587, що кваліфікується за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України , відповідно до якого службові особи ТОВ «Запоріжхлібтехсервіс», при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в період травня 2013 року ухилились від сплати податку на додану вартість у розмірі понад 2 867 500,00 гривень, оскільки: по-перше, вказані обставини, з огляду на акт перевірки, не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень; по-друге, підставою для порушення кримінального провадження став акт позапланової невиїзної документальної перевірки № 999/28-08-15-04/36576576 від 19.07.2013 року, у той час як підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 01.04.2013 року № 458/22-12/36576576; третє, сам факт провадження кримінального провадження, без наявності вироку суду, який би набрав законної сили та яким би були встановлені обставини, що свідчать про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Запоріжхлібсервіс» та ПП «Центрстроймаркет», ТОВ «Краяни», не може бути підставою для висновків суду щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України .

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі № 808/5159/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько