Ухвала

від 28.05.2014 по справі 808/5159/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 травня 2014 року м. Київ В/800/2358/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014

у справі № 808/5159/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібтехсервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів Запорізькій області подано заяву №320/08-01-10-03 від 23.05.2014 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме, п.44.1 ст.44, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 та ухвалах Вищого адміністративного суду від 12.08.2010 №К-24006/07, від 16.02.2010 №К-12154/07.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014, про перегляд якої подано заяву, судом касаційної інстанції були підтверджені висновки судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження позивачем реальності господарських операцій, у тому числі наявними первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, що давало йому право на формування податкового кредиту за цими операціями.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2010 №К-12154/07, яка додано заявником до заяви як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ньому розглядалися, відмінний від тих, які встановлені у даній справ, та стосується формування платником валових витрат та обґрунтованості визначення зобов?язань з податку на прибуток.

Щодо наданої на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.08.2010, якою суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

Таким чином, відсутні підстави для висновку, що ухвалені судові рішення, що вказані вище, містять неоднакове застосування норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Крім того, до судових рішень на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30.07.2010, та судові рішення, ухвалені до 30.07.2010 судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних, у зв'язку з чим надана заявником постанова Верховного Суду України від 08.09.2009 не є рішенням суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Ланченко

Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук Ю.І.Цвіркун