Рішення

від 10.03.2009 по справі 37/496

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/496

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом

ДоПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»стягнення 140 876,11 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача   : Сокол О.Ю. –представник за довіреністю № 1 від 20.02.2009 року;

від відповідача   : Архипчук Л.А.- представник за довіреністю № б/н від 14.10.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові технології»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» про стягнення 140 876,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/496, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 15-00.

Представники позивача в судове засідання 19.01.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.01.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що у відповідності до п. 2.1 договорів 50 % від загальної вартості обладнання здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами документу про приймання-передачу обладнання. У відповідності до п. 3.3 договорів приймання-передача обладнання оформлюється шляхом підписання сторонами документів про приймання-передачу обладнання щодо кількості, асортименту та комплектності, а також щодо якості обладнання. Відповідач наголошує, що позивач в порушення умов договору до теперішнього часу не надав відповідачу документів про приймання-передачу обладнання щодо якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судове засідання 09.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року не виконав, проте через канцелярію суд подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неподання ним витребуваних доказів.

Представник позивача через канцелярію суду заявив клопотання про фіксування судового  процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вищезазначені приписи статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України, а також й те, що  повне фіксування технічними засобами є однією з конституційних засад судочинства, перелічених у статті 129 Конституції України, а організація фіксування судового процесу технічними засобами є прерогативою суду, суд задовольнив подане клопотання позивача.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2009 року з'явився, проте вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неподання позивачем витребуваних доказів.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.2009 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2007 року та 27 серпня 2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифрові технології»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(покупець)  були укладені договори поставки № 17 та № 19 (надалі  - договори).

Відповідно до п. 1.1 договорів сторони погодили, що постачальник зобов'язується в порядку та умовах даних договорів поставити покупцю обладнання, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити обладнання.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів позивачем було поставлено відповідачу обладнання вартістю 213845,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000027 від 31.10.2007 року, видатковою накладною № РН-0000024 від 31.08.2007 року.

Відповідно до п. 2.2 договорів сторони погодили, що покупець перераховує на поточний рахунок постачальника грошові кошти в два етапи :

 1 етап : оплата в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору;

2 етап : оплата в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання протягом 30календарних днів з моменту підписання сторонами документу про прийом-передачу обладнання.

На виконання умов договорів відповідач перерахував позивачу попередню оплату в розмірі 106922,86 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого обладнання, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 106922,86 грн. суму основного боргу, пеню в розмірі 8910,03 грн., 12945,41 грн. –інфляційні витрати, 1405,52 грн. –3 % річних від простроченої суми, 10692,29 грн. –збитків  в розмірі 5 %.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому в розумінні даної норми обов'язковою умовою є те, щоб подія, з настанням якої підлягає виконанню зобов'язання, неминуче настала.

Судом встановлено, що  відповідно до п. 2.2 договорів сторони погодили, що покупець перераховує на поточний рахунок постачальника грошові кошти в два етапи :   1 етап : оплата в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору; 2 етап оплата в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами документу про прийому-передачу обладнання.

При цьому відповідно п.п. 3.3, 3.4, 3.5 договорів передача обладнання може здійснюватись постачальником поетапно. Прийом-передача обладнання оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних документів про прийом-обладнання. Приймання-передача обладнання по кількості, асортименту та комплектності здійснюється в момент передачі обладнання шляхом підписання сторонами відповідних документів про прийом-передачу обладнання. Приймання –передача обладнання  по якості відбувається протягом 5 календарних днів з моменту прийняття обладнання шляхом підписання сторонами відповідних документів про прийом –передачу обладнання.

В свою чергу, згідно п. 3.7 договорів сторони визначили, що якщо покупець не підписав документи прийому-передачі обладнання по якості протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати передачі цих документів постачальником або не надав письмову мотивовану відмову від підписання, то обладнання вважається прийнятим згідно з документами прийому-передачі обладнання,  які підписані постачальником в односторонньому порядку.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами суду неодноразово суд зобов'язував позивача надати докази передачі покупцю документів приймання-передачі обладнання по якості або надати акт приймання –передачі обладнання по якості. При цьому суд зобов'язував позивача надати суду в разі відсутності витребуваних доказів надати суду відповідні письмові пояснення. Позивач не надав суду докази приймання-передачі обладнання по якості, в розумінні п. 3.7 договорів  документи прийому-передачі обладнання,  які підписані постачальником в односторонньому порядку, а також докази їх передачі відповідачу також не надав.

В свою чергу, відповідачем надана копія претензії від 25.06.2008 року та докази її направлення позивачу, згідно якої відповідач вимагав від позивача надати для підписання документи про прийом-передачу обладнання, а також документи, які підтверджують належну якість поставленого обладнання, в тому числі сертифікати якості та відповідності на товар, сертифікати на конкретну партію обладнання, з зазначенням серійних номерів та номерів партії. Жодних доказів належного реагування та виконання зазначеної претензії позивачем не надано.

Згідно ст.ст. 220, 221 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Судом встановлено, що приймання –передача обладнання  по якості не відбувалася з вини позивача, тобто визначена сторонами подія, з якою сторони пов'язували строк настання обов'язку оплати вартість обладнання, не настала, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 50 % вартості отриманого товару в розмірі 10922,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати вартість отриманого обладнання моменту підписання сторонами документу про прийому-передачу обладнання, тобто позивачем не доведено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а тому суд відмовляє позивачу в задоволенні  позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 8910,03 грн., 12945,41 грн. –інфляційні витрати, 1405,52 грн. – 3 % річних від простроченої суми, 10692,29 грн. –збитків  в розмірі 5 %.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 25.03.2009 року