Рішення

від 02.02.2009 по справі 46/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2009 р.                                                Справа № 46/231

За позовомЗакритого акціонерного товариства “Солді і Ко”

До Приватного підприємства “Наша марка”

Простягнення 4 757,48 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаПогорілець Р.В. —представник за довіреністю від 21.11.2008 р. № 132   

Від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2009 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Закрите акціонерне товариство “Солді і Ко” звернулося до суду з позовом від 27.11.2008 р. № 142 про стягнення з Приватного підприємства “Наша марка” 3 920,92 грн. заборгованості за поставлений товар по договору від 14.04.2008 р., 612,25 грн. пені, 147,57 грн. інфляційних нарахувань та 76,74 грн. 3 % річних.  

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/231 від 19.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 19.01.2009 р.  

У судове засідання, призначене на 19.01.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 19.12.2008 р. не надав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.02.2009 р. (ухвала в матеріалах справи).

02.02.2009 р. відповідач повторно уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/231 від 19.12.2008 р. та 19.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Солді і Ко” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню, інфляційну складову боргу та 3 % річних з простроченої суми.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, якими підтверджується приймання-передача товару, рахунок-фактуру, виписки з банківського рахунку на підтвердження часткового погашення боргу відповідачем, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

14.04.2008 р. Закрите акціонерне товариство “Солді і Ко” в якості продавця та Приватне підприємство “Наша марка” в якості покупця уклали договір № 14/1, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставляти, а покупець (відповідач) —приймати та оплачувати товар на умовах і у строки, визначені даною угодою.   

Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 даної угоди поставка товару може здійснюватися партіями, що оформлюється відповідними накладними.    

Відповідно до п. 3.3 договору № 14/1 оплата за поставлені товари здійснюється відповідачем в національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача протягом двадцяти одного банківського дня з моменту поставки.

Аналіз умов угоди від 14.04.2008 р. № 14/1 дає підстави стверджувати про виникнення між сторонами зобов'язань з договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 14.04.2008 р. зобов'язання, а саме: виписав рахунок-фактуру № 15454 від 14.04.2008 р. на суму 5 510,92 грн. та поставив товар загальною вартістю 5 510,92 грн., а відповідач — прийняв його у власність, що підтверджується видатковими накладними № 12966 від 15.04.2008 р. на суму 2 531,25 грн., № 12971 від 15.04.2008 р. на суму 1 867,67 грн., № 12975 від 15.04.2008 р. на суму 1 112,00 грн., а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОФ № 556382 від 15.04.2008 р.  

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару в розмірі 3 920,92 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

Відповідно до банківської виписки з особового рахунку Закритого акціонерного товариства “Солді і Ко” Приватне підприємство “Наша марка” провело оплату за поставлений товар в сумі 1 590,00 грн., а саме 390,00 грн. сплачено 06.07.2008 р., 300,00 грн. —09.07.2008 р. та 900,00 грн. —22.10.2008 р.    

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений паро дату, час і місце судового засідання у справі № 46/231 без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача.

Таким чином з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що покупець отримав товар вартістю 5 510,92 грн. і сплатив за нього 1 590,00 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 3 920,92 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 14/1 від 14.04.2008 р. в сумі 3 920,92 грн. підлягають повному задоволенню.    

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 147,57 грн. інфляційних нарахувань, 612,25 грн. пені та 76,74 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.1 договору від 14.04.2008 р. сторони встановили, що у разі прострочення строків, встановлених у договорі, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.  

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно з нормами ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Наша марка” (03110, м. Київ, вул. Можайська, 24, к. 1, ідентифікаційний код 31564880) на користь Закритого акціонерного товариства “Солді і Ко” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 23162981) 3 920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 92 коп. боргу, 612 (шістсот дванадцять) грн. 25 коп. пені, 76 (сімдесят шість) грн. 74 коп. 3 % річних з простроченої суми, 147 (сто сорок сім) грн. 57 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    С.В. Шабунін

Дата підписання: 11.03.2009 р.  

Справа №