Постанова

від 03.09.2013 по справі 914/888/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 914/888/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представників: позивача Альонова Р.Б., відповідача Вихованського Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент» на рішення господарського суду Львівської області від 03 квітня 2013 року у справі №914/888/13-г про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року приватне підприємство «Корд» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент». З урахуванням уточнень позивач просив суд стягнути з відповідача 52554,54 грн. боргу за договором купівлі-продажу №К09/12, укладеним сторонами 22 червня 2012 року (договір).

Господарський суд Львівської області (суддя Рим Т.Я.) рішенням від 03 квітня 2013 року позовні вимоги задовольнив повністю: стягнув з дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент» на користь приватного підприємства «Корд» 52554,54 грн. боргу.

Відповідач у квітні 2013 року подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 03 квітня 2013 року у справі №914/888/13-г. Однак ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03 червня 2013 року зазначену апеляційну скаргу залишено без розгляду у зв'язку із неподанням скаржником витребуваних судом доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вказане рішення. 30 липня 2013 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення господарського суду Львівської області, додавши при цьому докази сплати судового збору. Апеляційна скарга прийнята до провадження.

Відповідач (скаржник) з посиланням, зокрема, на приписи ст.ст. 11, 13, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вважає, що рішення суду не відповідає висновкам, викладеним у ньому та прийняте з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що судом не було враховано умову п. 2.1 договору, який регулює порядок розрахунків між сторонами. На думку скаржника, фактично відбулася зміна умов договору в частині щодо порядку оплати за виконану роботу, і встановлений договорами порядок розрахунку не може застосовуватись в даному випадку і тому строк виконання зобов'язання сторонами не визначений, а отже підлягають застосуванню норми цивільного законодавства які регулюють дані відносини. Крім того відповідач вважає, що суд не повинен був приймати до уваги видаткову накладну. За твердженням відповідача, у нього не виникало зобов'язання по оплаті послуг, а отже оскаржуване рішення є неправомірним.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, таку заперечує з підстав зазначених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Підтвердив той факт, що відповідач прийняв товар за видатковими накладними (копії яких є у матеріалах справи) на загальну суму 346406,94 грн. і частково оплатив його вартість, сума заборгованості становить 52554,54 грн., однак зазначив, що відповідач цей товар не замовляв і позивач може забрати товар. Пояснив, що не може назвати і надати суду докази повернення відповідачем товару позивачу чи відмови відповідача, у подальшому, від цього товару.

Представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням фактичних обставин справи, просить суд рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03 квітня 2013 року у справі №914/888/13-г слід залишити без змін враховуючи наступне.

Згідно із матеріалами справи 22 червня 2012 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №К09/12. За умовами цього договору продавець (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця щебінь гранітний, відсів гранітний, камінь бутовий, камінь негабарит (надалі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

За умовами п.п. 1.2, 1.3 договору, ціна продукції - договірна, узгоджується сторонами в специфікаціях та/або в рахунку-фактурі на кожну замовлену партію товару. Ціна, кількість, асортимент та види кожної партії товару вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються на підставі отриманого від продавця рахунку-фактури, в безготівковій формі, шляхом попереднього перерахування покупцем грошових коштів у розмірі 100%, за п'ять банківських днів до моменту відвантаження вартості партії товару на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 2.5 договору, покупець вважається боржником продавця у випадку нездійснення розрахунку з продавцем згідно п. 2.1 чинного договору або здійснення неповного розрахунку за отриманий товар.

Як випливає із матеріалів справи позивачем передано, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 346406,94 грн., що підтверджується: видатковими накладними: №РН-0000059 від 20.08.2012р. на суму 27800,56 грн., №РН-0000060 від 20.08.2012р. на суму 41800,84 грн., №РН-0000067 від 31.08.2012р. на суму 69201,38 грн., №РН-0000076 від 14.09.2012р. на суму 68801,38 грн., №РН-0000079 від 17.09.2012р. на суму 69401,39 грн., №РН-0000083 від 20.09.2012р. на суму 69401,39 грн. (а.с. 8-13). В усіх видаткових накладних підставою передачі-прийняття товару вказано договір № К09/12 від 22.06.12.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару.

Позивач листом за № 14 від 21 листопада 2012 року звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у сумі 59604,54 грн. Вказаного листа відповідач отримав 03 грудня 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (а.с. 14-16). Відповідач сплатив позивачу ще 7000,00 грн. Тому позивач у березні 2013 року звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача 52554,54 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №К09/12, укладеним сторонами 22 червня 2012 року (договір).

Доказів погашення заборгованості в сумі 52554,54 грн. відповідачем суду першої інстанції не представлено, проти позову в установленому порядку відповідач не заперечив, тому господарський суд Львівської області на підставі ст. 75 ГПК України, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на порушенні позивачем п. 2.1 договору, оскільки позивач повинен був відповідно до умов договору здійснити покладені на нього зобов'язання після настання певного юридичного факту (оплата покупцем попередньо 100% вартості), відтак поставивши товар до настання цього юридичного факту він вийшов за межі наданих йому договором прав, порушивши тим самим вимоги ч. 1 ст. 13 ЦК України, яка передбачає що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку що такі дії позивача не можна трактувати, як порушення умов договору, оскільки за приписами ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Той факт, що позивач передав відповідачу товар без 100% попередньої оплати відповідачем вартості цього товару не є порушенням умов договору, не погіршує становище відповідача, як сторони у договорі, відповідає таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідач прийняв товар за вищезгаданими видатковими накладними на загальну суму 346406,94 грн. і частково оплатив його вартість. Цей факт не спростовано матеріалами справи, а також підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду й представник відповідача. Також у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем товару позивачу чи відмови відповідача, у подальшому, від цього товару. Більш того, представник відповідача у судовому засіданні визнав факт заборгованості позивачу 52554,54 грн. за отриманий товар.

За умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Твердження скаржника про невідповідність видаткової накладної вимогам, передбаченим законом України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» необґрунтовані. Відповідач так і не пояснив, яка саме невідповідність видаткової накладної вищезгаданому Закону має місце в даному випадку.

Слід також зазначити, що позивач надав суду банківські виписки про рух коштів по рахунку підприємства із відображенням сум і дати проплати коштів відповідачем, як докази часткового погашення боргу відповідачем (а.с. 27-34).

За таких обставин господарський суд Львівської області правильно вирішив задовольнити вимоги позивача про стягнення 52551,51 грн. заборгованості.

За змістом ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору.

Отже, рішення господарського суду Львівської області від 03 квітня 2013 року по справі №914/888/13-г є законним і обґрунтованим. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 03 квітня 2013 року по справі №914/888/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Львівбуд» товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Кордюк Г.Т.