Рішення

від 01.04.2009 по справі 15/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/6

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.04.09 р.                                                                                                       Справа № 15/6                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр Еспрессо Хаус” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 35737974)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Мерідон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36011462)

про стягнення боргу в сумі 33951,39 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: Боняк А.М. за довіреністю № 8 від 05.01.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр Еспрессо Хаус” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Мерідон” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 33951,39 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/6, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 05.03.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 10.04.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що товар на загальну суму 37951,39 грн. був поставлений відповідачу за накладними: № 1199 КД від 29.08.2008 р. на суму 12244,60 грн., № 1200 КД від 29.08.2008 р. на суму 45,00 грн., № 1201 КД від 29.08.2008 р. на суму 9000,00 грн., № 1202 від 29.08.2008 р. на суму 8637,75 грн., № 1231 КД від 29.08.2008 р. на суму 2967,04 грн., № 1232 КД від 29.08.2008 р. на суму 3950,00 грн., № 1252 КД від 03.09.2008 р. на суму 547,00 грн., № 1278 КД від 09.09.2008 р. на суму 560,00 грн., завірені копії яких додані до позовної заяви.

Факт отримання відповідачем товару на суму 37951,39 грн. підтверджується підписами представника відповідача на вказаних накладних та відбитками його печатки, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 10 від 29.08.2008 р., податковими накладними.

Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться у вказаних документах, завірені копії яких додані до позову. Тобто, між позивачем та відповідачем фактично відбулися правовідносини купівлі – продажу, засновані на усній домовленості сторін та підтверджені певними діями.

Відповідач здійснив часткову оплату за товар в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.10.2008 р. філії „Дніпропетровського РУ” ВАТ „Фінанси та Кредит”, завірена копія якої додана до справи.

Залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 33951,39 грн. (37951,395 грн. – 4000,00 грн. = 33951,39 грн.).

Позивач виставляв відповідачу рахунок на оплату № 1892 від 10.12.2008 р. на суму 33951,39 грн. та направляв лист № 53 від 12.12.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість за товар, поставлений згідно накладних на суму 33951,39 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 5969 від 12.12.2008 р. та описом вкладення до цінного листа, які в оригіналі додані до позову.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву вх. № 02-41/4295 від 03.02.2009 р. Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та обґрунтовує це наступним:

Господарські правовідносини між позивачем і відповідачем будувались на підставі договору оренди обладнання № 202-ЭД від 26.08.2008 р. (завірена копія міститься в матеріалах справи), згідно якого відповідач орендував у позивача кавомашину Brasilia De Curtis авт. + BR. Також відповідач купував у позивача картриджі, фільтри та інші товари для експлуатації кавомашини, кавомолки.

29.10.2008 р. позивачем було заявлено, що він має намір розірвати договірні відносини з відповідачем, у зв'язку з цим вимагав повернути майно, раніше передане відповідачу. Сторонами було досягнуто згоди щодо передачі позивачу кавомашини, кавомолки та інших матеріальних цінностей. Кавомашина та кавомолка були передані позивачу за відповідними актами від 29.10.2008 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, як зазначає відповідач, позивач за залишком матеріальних цінностей не з'явився, а звернувся до суду з позовом про стягнення їх вартості.

При цьому відповідач до заперечень додає завірену копію квитанції № 452-31-9 від 09.10.2008 р. на суму 500,00 грн. як доказ оплати за товар по спірним накладним.

З пояснень позивача № 38 від 31.03.2009 р. вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено декілька договорів: договір оренди обладнання № 202-ЭД від 26.08.2008 р., договір купівлі-продажу № 200-ЭД від 26.08.2008 р. Взаємовідносини по даним договорам не є предметом спору в суді. Будь-яких інших договорів, в т.ч. за № 207Д, 2003Д від 26.08.2008 р., позивач не укладав. Відносно сплати відповідачем 500,00 грн. згідно платіжного документу № 452-31-9 від 09.10.2008 р. позивач пояснює, що призначенням платежу є „оплата за продукти харчування згідно договору № 200-ЭД від 26.08.2008 р.” і вказана сума була зарахована в рахунок погашення заборгованості, яка складала 1498,00 грн. за цим договором. До пояснень позивач додав завірені копії договору оренди обладнання № 202 ЭД від 26.08.2008 р., додаткової угоди № 1 від 26.08.2008 р. та акту прийому-передачі орендованого майна від 29.08.2008 р. до даного договору, договору купівлі-продажу № 200 ЭД від 26.08.2008 р., додатку № 1 до даного договору, банківських виписок від 02.10.2008 р. та від 10.10.2008 р., накладних № 1317 КД від 17.09.2008 р., № 1365 КД від 25.09.2008 р., № 1372 КД від 27.09.2008 р. з відміткою про поставку товару за договором № 200 ЭД від 26.08.2008 р., розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем по договору № 200 ЭД від 26.08.2008 р.

Таким чином, спірні накладні у даній справі, за якими було поставлено товар та на яких засновані вимоги позивача, не мають відношення до будь-якого із договорів, які було укладено з відповідачем.

Проаналізувавши подані докази, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо посилання на договір оренди обладнання № 202-ЭД від 26.08.2008 р. не приймається судом до уваги, тому що не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджено належними доказами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вказана норма закону є спеціальною нормою для правовідносин купівлі-продажу товару, тому її застосування є пріоритетним перед іншими загальними нормами закону.

Сторони у кожній накладній передбачили конкретний строк оплати, який за останньою накладною для відповідача наступив 27.11.2008 р. По інших накладних строк виконання грошового зобов'язання наступив раніше. Тобто, встановлений строк оплати за отриманий товар по всім спірним накладним для відповідача наступив.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 33951,39 грн. у встановлений строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача суму 5000,00 грн. за послуги адвоката.

Відповідач заперечує проти такого стягнення тим, що вимога позивача щодо стягнення судових витрат за послуги адвоката не підтверджена і не дає підстав робити висновок, що грошові кошти адвокату Журиковій І.В. були дійсно сплачені позивачем. Жодних доказів на підтвердження цього позивачем не було надано.

Суд ухвалами неодноразово зобов'язував позивача надати завірені витяги з касових книг позивача щодо обліку готівкової операції по платежу за послуги адвоката на суму 5000,00 грн.

Позивач надав до суду  пояснення вх. № 02-41/14127 від 01.04.2009 р., згідно яких позивач не веде касові книги, тому що не здійснює готівкових операцій. Відповідно до довідки № 37 від 31.03.2009 р. за підписом головного бухгалтера та генерального директора позивача станом на 31.03.2009 р. позивач має заборгованість перед генеральним директором підприємства Самсоновим Д.В. в розмірі 5000,00 грн. на підставі договору № 9/12 від 10.12.2008 р., укладеного з адвокатом Журіковою І.В. (завірена копія міститься в матеріалах справи). Обов'язок підприємства щодо виплати вказаної суми боргу виникає з часу надання фізичною особою документа, підтверджуючого сплату ним коштів. В бухгалтерському обліку позивач відобразив вказану заборгованість по дебету рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами”, що підтверджується оборотними відомостями та журналом ордером по рахункам по операціям позивача, які додаються.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката позивач надав до суду завірені копії наступних документів: книги обліку доходів та витрат адвоката № 5578/16114, прибуткового касового ордеру адвоката за період з січня 2009 р., журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів адвоката, оборотних відомостей та журналу ордеру по рахункам по операціям позивача.

Тобто, директором позивача Самсоновим Д.В. готівкою були оплачені адвокату Журиковій І.В. гроші в сумі 5000,00 грн. Але до суду не надано доказів того, що вказані гроші були отримані директором в касі ТОВ “Кедр Еспрессо Хаус”. Вказані кошти на момент їх передачі адвокату не належали позивачу на праві власності.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. як судові витрати згідно ст. 49 ГПК України не підлягають стягненню, тому що позивачем не доведено факт понесення саме ТОВ “Кедр Еспрессо Хаус” вказаних витрат. Відшкодуванню згідно ст. 49 ГПК України підлягають тільки реальні витрати позивача, а не його заборгованість згідно документів бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мерідон” (юридична адреса: 83015, м. Донецьк, вул. Генерала Антонова, 4; код ЄДРПОУ 36011462; розрахунковий рахунок 2600415031081 в ДОД АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр Еспрессо Хаус” (юридична адреса: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121; код ЄДРПОУ 35737974; розрахунковий рахунок 260001188601 в Ф Д РУ ВАТ „Банк Фінанси та Кредит”, МФО 307231) борг в сумі 33951,39 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 339,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В судовому засіданні 01.04.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя