Рішення

від 25.03.2009 по справі 22/6-09-119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/6-09-119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2009 р.Справа  № 22/6-09-119

За позовом: Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації;  

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області;

2) Підприємства "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства „Мікроавтобус-1”;

про визнання недійсними договору та визнання недійсною додаткової угоди

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від 1-го відповідача: не з'явилися;

Від 2-го відповідача: Перепьолкіна Н.І. - представник за довіреністю № б/н від 02.07.2007р.;

Від 3-тьої особи: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та Підприємства "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства „Мікроавтобус-1”, в якій просив суд визнати таким, що втратив чинність договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 3/13 від 11 травня 2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Мікроавтобус»та недійсною додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 04/14 від 26 квітня 2007 року.

Позивач в ході розгляду справи надав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив суд визнати недійсним договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 03/13 від 11 травня 2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Мікроавтобус»з 11 травня 2007 року, тобто з дати закінчення терміну його дії та визнати недійсною додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 04/14 від 26 квітня 2007 року з моменту укладання, тобто з 26.04.2007 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в передньому судовому засідання просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та уточненні до неї.

Представник відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Представник Підприємства "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в судове засідання з'явився, відзив на позов надав, у відповідності до якого позовні вимоги не визнав та вважає, що в задоволені позовних вимог Управлінню морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної адміністрації до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікроавтобус", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство „Мікроавтобус-1" слід відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства „Мікроавтобус-1” в судове засідання не з'явився, письмові пояснення на позов не надав.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши

пояснення представників сторін, суд встановив:

11 травня 2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Підприємством "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 3/13, у відповідності до умов вказаного договору Підприємство "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю забезпечувало перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Білгород-Дністровського району. Термін дії договору з 11 травня 2004 року до 11 травня 2007 року. Підставою для укладання зазначеного договору між райдержадміністрацією та перевізником були діючі та той час норми статей 11 та 44 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-ІІІ в редакції від 05 квітня 2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи 11 травня 2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Дочірнім підприємством „Мікроавтобус-1" було укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 4/14. У відповідності до умов вказаного договору Дочірнє підприємство „Мікроавтобус-1" забезпечувало перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Білгород-Дністровського району. Термін дії договору був встановлений з 11 травня 2004 року до 11 травня 2007 року. Підставою для укладання цього договору також були діючі та той час норми статей 11 та 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ в редакції від 05 квітня 2001 року.

Згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3492-ІV Закон України «Про автомобільний транспорт»викладений у новій редакції (вступив в силу з 7 квітня 2006 року) визначено, що організація пасажирських перевезень на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області покладається на обласну державну адміністрацією.

При цьому облдержадміністрація зобов'язана забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять: межі території області та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору. Повноважень райдержадміністрацій у сфері організації перевезень Законом не визначено.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Закону (Прикінцеві положення) до приведення законодавства України у відповідність із Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить.

Таким чином, норми окремих пунктів Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2002 року № 139 „Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування", зокрема в частині визначення замовника (пункт 7 Порядку) суперечать Закону і не можуть застосовуватися.

Позивач у свої позовній заяві зазначив, що з дня опублікування Закону (07.04.2006) райдержадміністрації не мають повноважень у сфері організації пасажирських перевезень, зокрема не можуть визначати автомобільних перевізників та укладати договори із ними.

Крім того, позив звертає увагу суду на те, що 26 квітня 2007 року не маючи владних повноважень у зазначеній сфері Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області уклала із Підприємством "Мікроавтобус" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю додаткову угоду, відповідно до якої були внесені зміні до пункту 7.3. договору від 11.05.04р. № 04/14 та продовжено термін його дії до 11 травня 2010 року.

Як зазначає позивач, про недопущення та неправомірність зазначених дій управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку неодноразово інформувала райдержадміністрацію (копії листів від 13.02.2007р. № 04-12/156/103 та від 30.05.2007р. № 04-12-480).

Крім відсутності правосуб'єктності при укладанні додаткової угоди між Білгород-Дністровською райдержадміністрацією були порушені передбачені Законом норми щодо порядку укладання та строків дії договорів на перевезення пасажирів. Так частиною 5 ст.44 Закону визначено, що договір укладається на термін від трьох до п'яти років. Тому у разі закінчення терміну дії договорів органи виконавчої влади зобов'язані провести конкурс та забезпечити укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу. Законом не передбачено повноважень щодо продовження (пролонгування) терміну дії договорів із автомобільними перевізниками.

Враховуючи, що Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області на час укладання додаткової угоди не мала визначених законами повноважень, вона не може розглядатися у контексті статті 44, як орган виконавчої влади і, відповідно, не могла укладати будь-які договори або угоди із перевізниками. Законом «Про автомобільний транспорт»від 23 лютого 2006 року № 3492-IV не передбачено повноважень щодо впровадження (пролонгування) терміну дії договорів із автомобільними перевізниками. Крім цього, підставою для укладання договору могло бути виключно рішення конкурсного комітету (ст.43 Закону).

Водночас позивач зазначає, що договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 4/14 (до якого 26 квітня 2007 року було підписано додаткову угоду між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус"), був укладений 11 травня 2007 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ДП „Мікроавтобус-1", тобто сторонньою організацією. Таким чином, додаткова угода укладена між Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус", код ЄДРПОУ 21034612 від 26.04.2007 року, не може пролонгувати договір із сторонньою юридичною особою, не має відношення до зазначеного договору від 26.04.2007 року та має бути визнана недійсною.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3992-ГУ Закон України „Про автомобільний транспорт " (далі - Закон) викладений у новій редакції (вступив в силу з 7 квітня 2007 року.

Відповідно до ст. 7 Закону визначено, що організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області покладаються на обласну державну адміністрацію.

При цьому облдержадміністрація зобов'язана забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору.

Повноважень райдержадміністрацій у сфері організації перевезень Законом не визначено.

Таким чином з дня опублікування Закону (07.04.2006 року), райдержадмінстрації не мали повноважень у сфері організації пасажирських перевезень, зокрема визначити автомобільних перевізників та укладати договори із нити.

26 квітня 2007 року не маючи владних повноважень у зазначеній сфері Білгород-Дністровська райдержадміністрація уклала з ТОВ „ Мікроавтобус " додаткову угоду до договору від 11.05.04 № 04/14 відповідно до якої були внесені зміни до пункту 7.3. договору із зазначеним номером та продовжено термін його дії до 11 травня 2010 року.

В обґрунтування вищенаведеного позивач, посилається на ч. 5 ст. 44 Закону України „Про автомобільний транспорт ", та зазначає, що договір укладається на термін від 3 до 5-ти років. Тому у разі закінчення терміну дії договорів, органи виконавчої влади зобов'язані провести конкурс та забезпечити укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу. Законом не передбачено повноважень, щодо продовження (пролонгації) терміну дії договору із автомобільними перевізниками. Також позивач посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України, частини 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, а зазначає, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, в результаті чого приходить до висновку, що Білгород-Дністровська РДА на час укладання додаткової угоди не мала визначених законами повноважень, вона не може розглядатися у контексті статті 44, як орган виконавчої влади, і відповідно не могла укладати будь-які договори або угоди із перевізниками. Законом „Про автомобільний транспорт " від 23 лютого 2006 року № 3492-IV не передбачено повноважень щодо впровадження (пролонгації) терміну дії договорів із автомобільними перевізниками. Крім цього, підставою для укладання договору могло бути виключно рішення конкурсного комітету (ст. 44 Закону), таким чином позивач прийшов до висновку що додаткова угода від 26 квітня 2007 року між: ТОВ „Мікроавтобус" та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією вчинена у формі, яка не встановлена законом, що суперечить п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу.

В позовній заяві позивач зазначає, що договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 4/14 (до якого 26 квітня 2007 року було підписано додаткову угоду між: Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус" (код ЄДРПОУ 1034612), був укладений 11 травня 2007 року між: Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією та ДП „Мікроавтобус-1" (код ЄДПРОУ 26007134), тобто сторонньою організацією. Таким чином, на думку позивача, додаткова угода укладена між: Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус", код ЄДРПОУ 21034612 від 26.04.2007року, не може пролонгувати договір із сторонньою юридичною особою, не має відношення до зазначеного договору від 26.04.2007 року, та має бути визнана недійсною. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на статті 229 та 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір з переможцем конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають на термін від трьох до п'яти років.

03 липня 2007року, був проведений конкурс з визначення перевізників на внутрішньо обласних автобусних маршрутах загального користування.

Не погодившись з рішенням конкурсного комітету, ТОВ „Мікроавтобус", оскаржило рішення в установленому законом порядку. Колегією суддів Вищого адміністративного суду України, було встановлено, що відповідач по справі, який у даному випадку являється позивачем - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, при проведенні конкурсу 03.07.2007 року та встановленню його переможця на приміських маршрутах загального користування „ Білгород-Дністровський АС - Молога", „Білгород-Дністровський АС - Випасне", „Білгород-Дністровський АС - Веселе", „Білгород-Дністровський АС - Сухолужжя", вийшов за межі своїх повноважень, порушив вимоги статті сьомої Закону України „Про автомобільний транспорт" та пункту сьомого Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 139, оскільки вказані дії належать до компетенції районних державних адміністрацій.

Порушення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції є безумовною підставою для визнання його рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином Вищим адміністративним судом України, були встановленні факти, які мають значення для цієї господарської справи, тобто було встановлено, що позивач, по справі - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, вийшов за межі своїх повноважень, що стало підставою для визнання його рішення протиправним, в результаті чого права позивача по справі - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - відповідачами не порушено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звільняється від доказування, так як Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008 року та Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року, набрали чинності та є обов'язковими для господарського суду, щодо встановлення фактів, які встановлені адміністративними судами і мають значення для вирішення спору.

Вищезазначені Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008 року та Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року, спростовують обґрунтування позовних вимог позивачем - Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного керуючись ст.ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.