Постанова

від 11.06.2009 по справі 22/6-09-119

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/6-09-119

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" червня 2009 р. Справа № 22/6-09-119

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                    

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №68 від 12.05.2009р. розгляд справи № 22/6-09-119 здійснюється складом суду: головуючий суддя –Савицький Я.Ф., судді –Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.05.2009 р.

від позивача: Бабіков Р.П., довіреність №05-11.1-744 від 25.07.2008р.;

від відповідачів: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації –не з'явилися;

                         ТОВ „Мікроавтобус” - Перепьолкіна Н.І., довіреність від 02.07.2007р.;

від третьої особи: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.05.2009 р.

від позивача: Бабіков Р.П., довіреність №05-11.1-744 від 25.07.2008р.;

від відповідачів: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації –не з'явилися;

                         ТОВ „Мікроавтобус” - Перепьолкіна Н.І., довіреність від 02.07.2007р.;

від третьої особи: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.06.2009 р.

від позивача: Бабіков Р.П., довіреність №05-11.1-744 від 25.07.2008р.;

від відповідачів: Білгород-Дністровської районної державної адміністрації –не з'явилися;

                         ТОВ „Мікроавтобус” - Перепьолкіна Н.І., довіреність від 02.07.2007р.;

від третьої особи: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

на рішення господарського суду Одеської області

від 25 березня 2009 року

по справі №22/6-09-119

за позовом: Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації

                              2) Підприємства „Мікроавтобус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дочірнього підприємства „Мікроавтобус-1”

про визнання недійсними договору та додаткової угоди

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладений на 28.05.2009р., в судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2009р., оголошено перерву до 11.06.2009р..

В судовому засіданні 11.06.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2009р. по справі №22/6-09-119 (суддя Торчинська Л.А.) відмовлено у задоволенні позову Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Підприємства „Мікроавтобус” у формі ТОВ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ДП „Мікроавтобус-1” про визнання недійсними договору та додаткової угоди, з посиланням на те, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008р. встановлено, що Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації при проведенні конкурсу 03.07.2007р. та встановленні його переможця на приміських маршрутах загального користування „ Білгород-Дністровський АС –Молога”, „Білгород-Дністровський АС –Випасне”, „Білгород-Дністровський АС –Веселе”, „Білгород-Дністровський АС –Сухолужжя”, вийшло за межі своїх повноважень, чим порушило вимоги ст. 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” та п. 7 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 139, оскільки вказані дії належать до компетенції районних державних адміністрацій, таким чином Вищим адміністративним судом України встановленні факти, які мають значення для цієї господарської справи, тобто було встановлено, що Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, вийшло за межі своїх повноважень, що стало підставою для визнання його рішення протиправним, в результаті чого права позивача відповідачами не порушено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звільняється від доказування, оскільки Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008р. та Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2008р., набрали чинності та є обов'язковими для господарського суду, щодо встановлення фактів, які встановлені адміністративними судами і мають значення для вирішення спору, та спростовують обґрунтування позовних вимог позивачем - Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №22/6-09-119 від 25.03.2009р., прийняти нове рішення, яким позов, мотивуючи це тим, що: 1) відповідно до ст. 7 Закон України „Про автомобільний транспорт” (в новій редакції з 07.04.2006р.) організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області покладаються на обласну державну адміністрацію, при цьому облдержадміністрація зобов'язана забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору, а повноважень районних державних адміністрацій у сфері організації перевезень Законом не визначено, таким чином з дня опублікування Закону (07.04.2006р.), районні державні адміністрації не мали повноважень у сфері організації пасажирських перевезень, зокрема визначити автомобільних перевізників та укладати договори із ними, проте 26.04.2007р., не маючи владних повноважень у зазначеній сфері, Білгород-Дністровська райдержадміністрація уклала з ТОВ „Мікроавтобус” додаткову угоду до договору від 11.05.04р. № 04/14, якою внесені зміни до п. 7.3. договору та продовжено термін його дії до 11.05.2010р.; 2) ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, враховуючи, що Білгород-Дністровська районна державна адміністрація на час укладання додаткової угоди не мала визначених законами повноважень, оскільки в контексті ст. 44 Закону України „Про автомобільний транспорт” Білгород-Дністровська районна державна адміністрація не може розглядатися як орган виконавчої влади, і відповідно, не могла укладати будь-які договори та додаткові угоди із перевізниками, крім того Законом не передбачено пролонгації терміну дії договорів з перевізниками; 3)рішення господарського суду ґрунтується виключно на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та на ухвалі Вищого адміністративного суду України, проте вони жодним чином не стосуються позовних вимог, а також на порушенні та невірному застосуванні вказаної статті.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, заслухавши представників сторін, які з'явилися  в судове засідання, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 11.05.2004р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області (замовник) та ПП „Мікроавтобус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (перевізник) укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом № 3/13, відповідно до умов якого замовник передав перевізникові право на перевезення пасажирів на маршрутах рейсами згідно з додатками до договору, а перевізник надавав транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим договором - перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Білгород-Дністровського району. Термін дії договору встановлено сторонами з 11.05.2004р. до 11.05.2007р..

11.05.2004р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області (замовник) та ДП „Мікроавтобус-1” (перевізник) укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №4/14, згідно з умовами якого замовник передав перевізникові право на перевезення пасажирів на маршрутах рейсами згідно з додатками до договору, а перевізник надавав транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим договором - перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Білгород-Дністровського району. Термін дії договору №4/14 також встановлено сторонами з 11.05.2004р. до 11.05.2007р..

26.04.2007р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (замовник) та Підприємством „Мікроавтобус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (перевізник) укладено додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №04/14 від 11.05.2004р. (фактично до договору №03/13 від 11.05.2004р.), якою внесено зміни до п. 7.3 розділу 7 договору –продовжено термін дії договору до 11.05.2010р..

09.01.2009р. до господарського суду Одеської області від Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації надійшла позовна заява до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Підприємства „Мікроавтобус” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи –ДП „Мікроавтобус-1” про втрату чинності договору від 11.05.2004р. №03/13 та визнання недійсною додаткової угоди до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №04/14 від 26.04.2007р., посилаючись на те, що з дня опублікування Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт””(07.04.2006р.) районні державні адміністрації не мали повноважень у сфері організації пасажирських перевезень, зокрема не можуть визначати автомобільних перевізників та укладати договори із ними.

Крім відсутності правосуб'єктності при укладанні додаткової угоди Білгород-Дністровською райдержадміністрацією порушена ч. 5 ст. 44 вищевказаного Закону щодо порядку укладання та строків дії договорів на перевезення пасажирів, до того ж вказаним Законом не передбачено повноважень щодо продовження (пролонгування) терміну дії договорів із автомобільними перевізниками.

06.03.2009р. до господарського суду Одеської області від Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації надійшли уточнення до позовної заяви, в якій позивач просив визнати недійсним договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №03/13 від 11.05.2004р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус” з 11.05.2007р. тобто з дати закінчення терміну його дії, визнати недійсною додаткову угоду до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №04/14 від 26.07.2007р., з моменту укладання, тобто з 26.04.2007р., та відшкодувати судові витрати, посилаючись при цьому на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Закон України „Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним, якщо сторона або заінтересована особа заперечує його дійсність, між тим чинним законодавством не визначено кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, в даному випадку для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Згідно зі ст. 15 , ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

Статтею 13 Цивільного кодексу України зокрема встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачами Закону України „Про автомобільний транспорт” не вказуючи при цьому, в чому саме полягає порушення відповідачами його прав при укладенні угоди.

Між тим, в матеріалах справи наявна ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008р. у справі за позовом ТОВ „Мікроавтобус” до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації за участю третьої особи –ТОВ „Білтранс” про часткове скасування рішення –про скасування рішення обласного конкурсного комітету з визначення перевізника на внутрішньообласних маршрутах загального користування по п. 1.31, п. 1.32, п. 1.33, 1.34 відносно переможця конкурсу по визначених пунктах ТОВ „Білтранс”, в якій зазначено, що Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт” від 23.02.2006р. № 3492-1V (вступив в силу з 07.04.2006р.) внесено зміни до Закон України „Про автомобільний транспорт”, у зв'язку з чим вказаний Закон викладений у новій редакції.

Статтею 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” визначено, що організація пасажирських перевезень на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області покладається на обласну державну адміністрацію.

При цьому облдержадміністрація зобов'язана проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Закону (Прикінцеві положення) до приведення законодавства України у відповідність із Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить.

Зазначеною правовою нормою визначено загальні повноваження стосовно організації пасажирських перевезень, між тим Закон України „Про автомобільний транспорт” не містить визначення конкретних осіб, яким надано право проведення конкурсу та визначення умов перевезень, містить лише визначення, що дані обов'язки покладаються на орган виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 44 вказаного Закону), натомість ч. 13 ст. 44 Закону встановлює, що порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №139, замовником залежно від виду автобусного маршруту загального користування може бути: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради –на міських автобусних маршрутах загального користування; районна державна адміністрація –на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території району; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим чи області, та на внутрішньообласних маршрутах загального користування; урядовий орган державного управління в галузі автомобільного транспорту –на міжобласних і міжнародних автобусних маршрутах загального користування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що в даному випадку відсутні суперечності між Законом України „Про автомобільний транспорт” та Порядком проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, оскільки норма ч. 7 Порядку стосовно замовника маршруту конкретизує положення ст. 7 Закону стосовно організації пасажирських перевезень, а отже Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації при проведенні конкурсу вийшов за межі своїх повноважень та порушив вимоги ст. 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” та п. 7 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, оскільки вказані дії належать до компетенції районних державних адміністрацій.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, Вищим адміністративним судом України встановленні факти, які мають значення для цієї господарської справи, тобто встановлено, що позивач, по справі - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, вийшов за межі своїх повноважень, що стало підставою для визнання його рішення протиправним, в результаті чого права позивача по справі - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - відповідачами не порушено.

Вищезазначена Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.09.2008р. спростовує обґрунтування позивача щодо порушення його прав та законних інтересів під час укладання додаткової угоди та договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Управлінням морегосподарського комплексу Одеської міської ради не доведено суду належним чином, в чому саме Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської міської ради та підприємством „Мікроавтобус” у вигляді ТОВ порушено права та охоронювані законом інтереси Управління при укладенні додаткової угоди до договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

До того ж, Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної адміністрації просило визнати недійсним договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №03/13 від 11.05.2004р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ „Мікроавтобус” з 11.05.2007р. тобто з дати закінчення терміну його дії, між тим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки як вже зазначалося вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

На момент укладення договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №03/13 від 11.05.2004р. між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та підприємством „Мікроавтобус” у вигляді ТОВ зміст вказаного правочину не суперечив чинному на той момент законодавству, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що не заперечується позивачем, волевиявлення сторін за договором було вільним і відповідало внутрішній волі сторін, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже відсутні підстави для визнання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №03/13 від 11.05.2004р. недійсним.

Крім того, законодавством не передбачено такого способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як визнання правочину недійсним з певної дати, в даному випадку - з моменту закінчення строку дії договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2009р. по справі №22/6-09-119 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                              Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                                   Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                                Лавренюк О.Т.